Роль фармацевтичної інформації

Фармацевтична інформація являє собою складну динамічну систему, яка включає пошук, збір, накопичення, зберігання, обробку, аналіз, видачу і поширення інформації, що містить відомості наукових фармацевтичних досліджень і дані фармацевтичної прак­тики, зокрема про лікарські засоби. При цьому будь-яка об'єктивна, збалансована інфор­мація, що безпосередньо чи опосередковано стосується лікарських засобів, повинна базуватися на даних, затверджених при реєстрації лікарських засобів в Україні, та бути об'єктивною, правдивою, точною, сучасною, відповідати законодавству України, загаль­ноприйнятим етичним нормам і правилам.

Вона не може завдавати будь-якої шкоди репутації препаратів та/або компаній, що конкурують із даним засобом та/або компанією, а також не може містити:

• хибні або навмисне викривлені факти, а також реальні факти та/або дані у відриві від контексту, що може ввести споживачів лікарських засобів в оману;

• штучно перебільшувати прямі та непрямі позитивні ефекти лікарського засобу;

• твердження щодо повної відсутності у лікарського засобу небажаних ефектів;

• твердження, що безпосередньо чи опосередковано заявляють про 100 % клінічну ефективність та/або безпеку лікарського засобу;

• вказівки на те, що ефективність та/або безпека "є наслідком природного похо­дження препарату";

• визначення "безпечний" без детального обгрунтування його застосування;

• містити визначення "новий" стосовно лікарського препарату, якщо після його реє­страції в Україні минуло більше 2 років;

• припущення, що стан здоров'я пацієнта може погіршитись без прийому промоційного лікарського засобу;

• дані, які створюють враження, що медична консультація або хірургічна операція не є обов'язковими при прийомі промоційного лікарського засобу.

Уся фармацевтична інформація має грунтуватися на сучасних наукових доказах і фактах, доступних для аналізу широкої лікарської та фармацевтичної аудиторії. Не допускаються посилання на неопубліковані праці та дослідження, а також на дані фар­мацевтичних компаній (у вигляді "data on file"), недоступні для ознайомлення та аналізу. В основі сучасної фармацевтичної інформації повинна бути доказова фармація, тобто фармація, яка інтегрує знання з фармакоекономіки, фармацевтичної опіки й доказової медицини, зосереджується на встановленні достовірних, точних даних про доведену ефективність, безпечність, показники "витрати - ефективність", результати фармацев­тичної опіки, зі створенням баз даних, центрів інформації про лікарські засоби, для прийняття рішення про допомогу індивідуальному хворому. Під фармакоекономікою розуміють наукову дисципліну, яка оцінює повну вартість фармацевтичних продуктів, обслуговування і програм для медичної допомоги, а під доказовою медициною - добро­совісне, точне та розумне використання найкращих доказів для прийняття рішення про допомогу індивідуальному хворому.

Фармацевтична інформація є складовою фармацевтичної інформатики, тобто дис­ципліни, яка використовує загальну методологію інформатики, власні методи обробки фармацевтичної інформації у єдності з медичною інформатикою, на базі сучасних тех­нічних засобів (комп'ютерної техніки та всесвітньої мережі Internet).

Основними вітчизняними джерелами інформації про лікарські засоби є:

• інструкція для медичного застосування лікарського засобу, яка містить: назв} лікарського засобу; загальну характеристику (хімічну назву, основні фізико-хімічні властивості, склад); відомості про фармакологічні властивості; показання дл5 застосування; протипоказання; взаємодію з іншими лікарськими засобами; способи застосування та дози; побічну дію; запобіжні заходи; форми випуску; умові та строки зберігання; умови відпуску;

• Державний реєстр лікарських засобів України - нормативний документ, який містить відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування; медичній практиці. У ньому зазначаються: торговельна назва лікарського засобу;виробник; міжнародна непатентована назва; синоніми; хімічна назва чи склад; фар­макологічна дія; фармакотерапевтична група; показання; протипоказання; запо­біжні заходи; взаємодія з іншими лікарськими засобами; способи застосування та дози; побічна дія; форми випуску; умови та терміни зберігання; умови відпуску;

• Державна Фармакопея України - правовий акт, який містить загальні вимоги до лікарських засобів, фармакопейні статті, а також методики контролю якості лікар­ських засобів;

• Медіндекс та Компендіум - укладені за алфавітом довідники лікарських засобів, які містять переліки лікарських засобів різних виробників за торговими назвами, зареєстрованими на певну дату;

• періодичні видання - "Фармацевтичний журнал", "Аптека Галицька", "Вісник фар­мації", "Вісник фармакології та фармації", "Управління, економіка та забезпечення якості у фармації", "Клінічна фармація", "Клінічна фармація, фармакотерапія та медична стандартизація", "Ліки", "Ліки України", "Провизор", "Фармацевтичний часопис", "Фармацевтичний вісник", "Фармацевт Практик" (усі - журнали), «Еженедельник "Аптека"», "Аптекар Галицький", "Ваше здоров'я", "Здоров'я України" (усі - газети) та ін.;

• іитернет-ресурси (сайти державних органів управління у сфері фармації, а також фармацевтичних підприємств).

Найчастіше відвідувачі аптек звертаються з питанням про наявність конкретного лікарського препарату; за рекомендаціями з корекції симптомів захворювання і доступ­ним поясненням анотації до препарату. Далі йдуть питання щодо побічних ефектів, опти­мального часу прийому, особливостей індивідуального дозування, синонімів і аналогів лікарських засобів. Рідше питають про взаємодію з іншими препаратами, їжею, алкого­лем, нікотином і про умови зберігання препарату. При цьому попит на інформацію не лежить від товарообігу аптеки, її розташування, широти асортименту.

Фармацевтична інформація пов'язана з інформаційною діяльністю, тобто діяль­ністю, спрямованою на забезпечення населення, медичних і фармацевтичних праців­ників оперативними даними про лікарські засоби і вироби медичного призначення з використанням усіх форм представлення і засобів передачі інформації: усної, письмової, наочної й електронної. При цьому інформацію про лікарські засоби можуть продукувати як аптечні фахівці, так і структурні підрозділи фармацевтичних підприємств - центри і кабінети фармацевтичної інформації, а також аптечні довідки.

Фармацевтичний інформаційний центр - організаційна форма інформаційної діяль­ності стосовно забезпечення висококваліфікованою оперативною і систематичною інформацією аптечних і лікувально-профілактичних закладів, медичних і фармацевтич­них працівників, а також хворих з фармацевтичних питань. Може бути окремою фар­мацевтичною організацією або її структурним підрозділом. Наприклад, ЗАТ "Всеукра­їнський фармацевтичний інформаційний центр" або Фармацевтичний інформаційний центр КП "Інфомед" (обидва - м. Київ). Інформаційні центри діють також на держав­ному рівні - при Державній інспекції з контролю якості лікарських засобів, Державному фармакологічному центрі.

Фахівці фармацевтичних інформаційних центрів завдяки технічній оснащеності оперативно коректують базу даних за асортиментом і цінами, простежують особливості попиту лікарських засобів у населення, дефектуру, проводять різні види маркетингового

аналізу, необхідного аптечним підприємцям. На регулярній основі поповнюють і онов­люють фонд інформаційної літератури, законодавчої та нормативно-технічної бази. Крім того, центри можуть інформувати про організацію та здійснення підприємницької діяльності у сфері виробництва, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, надавати допомогу суб'єктам господарської діяльності в оформленні паспорта аптечного закладу, підготовки пакету документів для погодження паспорта та отримання ліцензії на господарську діяльність у фармації, організовувати конференції, семінари, презента­ції лікарських препаратів для лікарів і провізорів та інші послуги.

При центрах фармацевтичної інформації або окремо функціонують телефонні аптечні довідки.

Аптечна довідкова служба (аптечна довідка) - організаційна форма інформаційної діяльності за посередництва телефонного зв'язку, основними функціями якої є падання безкоштовної довідки населенню, аптечним і лікувально-профілактичним закладам про наявність лікарських препаратів, виробів медичного призначення та інших това­рів в аптечній мережі міста (окремій аптечній мережі), а також збір статистики попиту населення на лікарські препарати і вироби медичного призначення (наприклад, міська аптечна довідкова служба у багатьох обласних центрах з тел. 0-67 або аптечна довідка мережі аптек "D.S.", м. Львів). Відомості аптечної довідки містять повну інформацію про аптеки, що надали дані, включаючи назву, адресу, проїзд, номер телефону і діапазон цін, а також фармакологічну інформацію про групи лікарських препаратів і синоніми.

Кабінет фармацевтичної інформації - організаційна форма інформаційної діяль­ності стосовно забезпечення висококваліфікованою оперативною і систематичною інформацією медичних працівників з питань лікарської допомоги в умовах великих лікучально-профілактичних закладів (наприклад, кабінет фармацевтичної інформації міжлікарняної аптеки № 121 ВАТ "Рівнефармація").

Останнім часом в аптечних мережах зростає роль інформаційно-торговельних тер­міналів, які базуються на найсучасніших мережевих інформаційно-комп'ютерних техно­логіях. Вони подібні до довідкових терміналів індивідуального користування, встанов­лених в аеропортах, залізничних вокзалах тощо. Крім даних про наявність та властивість різних ліків, за допомогою інформаційно-торговельного терміналу за вказаними хворим симптомами можна вияснити попередній діагноз, ознайомитися з рекомендованим медикаментозним лікуванням, замовити необхідні ліки. У малих аптеках і структурних підрозділах, де асортимент наявних товарів обмежений через зрозуміли обставини, тер­мінал особливо корисний, позаяк відкриває прямий доступ до всіх товарних запасів і сервісних послуг аптечної мережі. Затребуваність інформаційно-торгових терміналів з часом збільшуватиметься і через декілька років вони стануть звичними реаліями інфор­маційних технологій у роздрібному секторі фармацевтичного ринку.

Характеристика інструкції для медичного застосування безрецептурного лікарського засобу

Вміщення в упаковку всіх лікарських препаратів інструкції для медичного застосу­вання є обов'язковим, якщо вся необхідна інформація не наведена безпосередньо на вто­ринній або первинній упаковці.

Інструкція на безрецептурний лікарський засіб повинна містити:

а) інформацію для ідентифікації лікарського препарату а саме:

- назву лікарського засобу, яка супроводжується зазначенням загальноприйнятої назви, якщо препарат містить лише один активний інгредієнт, та назву препа­рату, створену заявником/виробником; якщо препарат випускається в кількох лікарських формах та/або формах, які відрізняються за силою дії (наприклад, для дітей віком до одного року, старше одного року, дорослих), ця інформація повинна бути включена в назву лікарського засобу;

- зазначення усіх активних і тих допоміжних речовин, інформація про які важ­лива для правильного застосування лікарського засобу, в якісному та кіль­кісному вираженні з використанням їх загальноприйнятих найменувань для кожної форми випуску лікарського препарату. Проте, якщо лікарський засіб призначений для місцевого застосування або для офтальмології, повинні бути вказані усі допоміжні речовини та лікарська форма із зазначенням вмісту в одиницях маси, об'єму або кількості дозованих одиниць препарату для кожної форми випуску лікарського препарату;

- фармакотерапевтичну групу або тип дії у формі, зрозумілій для пацієнта;

- назву та місцезнаходження виробника, назву та місцезнаходження заявника лікарського препарату;

б) показання для застосування;

в) інформацію, з якою необхідно ознайомитися перед застосуванням лікарського засобу, а саме:

- протипоказання, належні заходи безпеки при застосуванні, форми взаємодії з іншими ліками, а також інші форми взаємодії (наприклад, з тютюном, алко­голем, харчовими продуктами), які можуть вплинути на дію лікарського пре­парату;

- особливі застереження (ця інформація має враховувати особливості деяких категорій споживачів - наприклад, діти, вагітні або матері, які годують груддю, пацієнти зі специфічними видами патології);

- відомості, якщо це необхідно, про можливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами, а також дані про допоміжні речовини, що важливі для безпечного та ефективного застосування препарату;

- необхідні та звичайні вказівки щодо правильного застосування, зокрема, дозу­вання, спосіб застосування та (за необхідності) введення, частота застосування із зазначенням (за необхідності) відповідного часу, коли можна або не слід при­ймати препарат, а також (при потребі) залежно від властивостей препарату: тривалість лікування, якщо її слід обмежити;

- заходи, яких необхідно вжити при передозуванні (наприклад, симптоми та заходи щодо надання необхідної допомоги) та в разі пропуску прийому однієї або декількох доз препарату, також вказівки (за необхідності) щодо ризику роз­витку синдрому відміни препарату;

г) опис небажаних ефектів, які можуть спостерігатися при звичайному застосу­ванні лікарського препарату, а також заходи, яких необхідно вжити для їх усу­нення. Пацієнтам мають настійно рекомендувати, що при появі побічної реакції(ефекту), про який не вказано у листку-вкладиші, слід звертатися до лікаря або фармацевта;

д) посилання на дату закінчення терміну придатності, зазначену на етикетці, а також попередження про заборону користуватися препаратом після закінчення зазначеної дати, особливі умови зберігання (у разі необхідності), застереження про візуальні ознаки непридатності лікарського препарату (якщо такі є); ж) категорію відпуску лікарського засобу, встановлену Державним фармакологіч­ним центром відповідно до критеріїв, затверджених МОЗ України, а також дату останнього перегляду інструкції для медичного застосування. Текст інструкції повинен бути викладений з використанням чітких та зрозумілих для пацієнта термінів українською або іншою мовою міжнаціонального спілкування в Україні. Поряд з мовою виробника використовується інша мова міжнаціонального спілкування, яка визначена законодавством України, при цьому тексти мають містити ідентичну інформацію. В інструкції можуть бути розміщені символи або піктограми, які дають змогу пояснити інформацію, надану в ній, а також інша інформація, яка відповідає короткій характеристиці лікарського препарату і є корисною для санітарної просвіти, за винятком будь-яких елементів, які сприяють просуванню препарату на ринку.

Інструкція для медичного застосування традиційного лікарського засобу рослинного походження повинна містити вказівки на те, що препарат є звичайним лікарським пре­паратом рослинного походження для використання відповідно до показань, підтвердже­них тривалим застосуванням. При цьому користувач має проконсультуватися у лікаря, якщо симптоми захворювання не зникли під час застосування лікарського засобу або спостерігаються побічні реакції, не вказані у листку-вкладиші.

Інструкція на гомеопатичний лікарський засіб повинна містити формулювання "гомеопатичний лікарський препарат без затверджених терапевтичних показань для застосування" та застереження для споживача про необхідність консультації з лікарем, якщо симптоми зберігаються при застосуванні цього препарату.

Основні принципи розміщення безрецептурних препаратів у залі обслуговування аптеки

Розміщення (викладка) безрецептурних лікарських засобів є важливою складовою мерчандайзингу, тобто комплексу комунікаційних заходів, спрямованих на збільшення обсягів продажу аптеками та їх відокремленими структурними підрозділами лікарських засобів конкретного виробника.

При розміщенні безрецептурних препаратів важливе значення відіграє форма їх реа­лізації: традиційний продаж через прилавок або відкрита форма продажу, тобто самооб­слуговування, підкріплене фаховими консультаційними послугами.

Викладка ліків на полицях повинна враховувати основні стереотипи поведінки від­відувачів аптек. Оскільки вони мають тенденцію дивитися на ліки з правої сторони, то препарати, розміщені праворуч, мають більше шансів бути побаченими і купленими. Основна увага відвідувачів аптек звернена також на центральну групу ліків на полиці. Вони уникають темних і погано освітлених місць і бажають відшукати необхідні ліки, не проходячи великі відстані і не повертаючи назад. Приймаючи до уваги їх поведінку, можна виділити такі ділянки на полицях:

• сильні горизонтальні ділянки: перетинання рядів полиць, у центрі полиці або в центрі групи препаратів, ближче до правого краю;

• слабкі горизонтальні ділянки: ліворуч від центру полиці або бічної секції групи препаратів;

• сильні вертикальні ділянки: на рівні очей і на рівні грудей;

• слабкі вертикальні ділянки: на рівні пояса і нижче, вище голови (відвідувач аптеки повинен нахилятися або дотягуватися до місця розташування препарату).

Прийняте розміщення безрецептурних ліків у залі обслуговування здійснюється за такими принципами:

• у відповідності з фармакологічними групами;

• залежно від способу застосування (внутрішнє, зовнішнє);

• з використанням написів на полицях чи вітринах для ліків однотипної дії;

• пропорційно споживацькому попиту;

• на рівні пояса і очей покупця (це місця, на які найчастіше звертають увагу);

• на відстані витягнутої руки (найдоступніше і найзручніше місце при відкритій формі реалізації);

• зліва направо за розміром упаковки: від малої до великої, а за кольоровою гамою -від світлої до темної;

• зверху донизу за розміром упаковки: малі - угорі (зручніше розглянути упаковку), великі - внизу (на більшій упаковці шрифт можна з меншими зусиллями розгля­нути);

• щоб підняти популярність, менш ходові розташовувати з більш ходовими;

• подалі від препаратів, для яких характерний низький попит (для збільшення обсягу реалізації конкретних ліків);

• використовувати асиметричність при розміщенні препаратів;

• не використовувати "мертві" зони залу обслуговування (полиці з лівої сторони за ходом руху покупців, кути залу обслуговування, місця біля входу в аптеку).