Об’єднання і роз’єднання позовів

В залежності від обставин справи суддя може постановити ухвалу про об’єднання або роз’єднання позовів (ст. 126 ЦПК України).

Об’єднання позовів полягає в тому, що в одному провадженні у справі може бути об’єднано кілька вимог одного позивача до одного відповідача, кількох позивачів до одного відповідача.

Метою об’єднання позовів в одне провадження є прискорення розгляду справи, скорочення кількості одних і тих же процесуальних дій і судових засідань. Розгляд в одному провадженні кількох пов’язаних між собою позовів також усовує можливість винесення рішень, які протиречать одне одному.

Об’єднувати позови може позивач або суддя.

Умовою такого об’єднання є однорідність вимог, яка випливає із особливостей матеріально-правових відносин, що є в основі позову. Позови мають випливати із одного правовідношення, або різних правовідносин, пов’язаних між собою (наприклад, визнання договору недійсним та стягнення завданих при цьому збитків). Коли позови між одними і тими ж позивачем і відповідачем не мають між собою зв’язку, об’єднувати їх не можна. Допускається об’єднання позовів, які належать до одного виду провадження.