Емісійні резниці

Емісійні резниці

Розмір власного капіталу КБ залежить від таких факторів:

1) рівня мінімальних вимог НБУ до статутного фонду

2) специфіки клієнтури. За значної кількості невеликих вклад­ників власних коштів потрібно буде менше ніж за наявності великих вкладників;

3) характеру активних операцій. Наявність значного обсягу ризикованих операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу.

12 Порядок формування і використання резервного фонду банку

Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язань. Він формується в порядку встановленому загальними зборами учасників Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5% від прибутку банку до досягнення ним 25 % розміру регулятивного капіталу б. а розмір щорічних відрахувань < 5% ЧП

Регулятивний капітал – це капітал, кий банк повинен мати у своєму розпорядженні при здійснені операцій чи наданні послуг виходячи з вимог НБУ.

Якщо внаслідок діяльності банку розмір регулятивного капіталу зменшиться до суми, що є меншою ніж розмір СК, то річні відрахування мають становити 10%ЧП до досягнення ним розміру 35% від СК банку.

13. Депозитні операції банків..

Депозитні операції банків це залучення банками вільних грошових кошті в національній та іноземній валюті в готівковій або безготівковій формі юридичних та фізичних осіб, для зберігання на певних умовах. На визначений строк і підлягають виплаті вкладникові або за дорученням інш.

особі з відсотками.

Практично всі клієнтські рахунки є депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок.

Виділяють таку класифікацію банківських вкладів:

Залежно від категорії вкладника:

- фізичних осіб

- юридичних осіб

Зал. Від секторів економіки:

- Вклади фінансових корпорацій

- Нефін корпорацій

- Органів держ.управління

- Домогосподарств

- Некомерційних організацій, які обслуговують домогосподарства

За характером розпорядження:

- Іменні

- На пред’явника

- Номерні вклади

- Кодовані вклади

За формою отримання доходу від розміщення розрізняють вклади:

Грошовій(дохід у вигляді %)

Грошово-речовій (гроші, товар)

За характером повідомлення

- З попереднім повідомленням

- З побез попереднього повідомлення

- З обмеженням у вилучені

За ознакою резидент ості:

- Вклади резидентів

- Вклади нерезидентів

З огляду оформлення вкладів офіційним договорами

- Вклади банківських рахунків

- Договір банківського вкладу з видачею ощадної книжки

- Банківський вклад з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми, а також відповідає встановленим законом вимогам та звичаям ділового обороту.

Залежно від строку та порядку вилучення коштів вклади бувають:

- На вимогу

- Строкові

- Умовні.

14 Види банківських вкладів

Банківський вклад –це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі в національній або в іноземній валюті, які розміщені власником або третьою особою за рахунок і за дорученням власників рахунку банку на договірних засадах на визначений строк або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладникові або за його дорученням іншій особі.

За формою використання вони поділяються на:

- Вимогу

- Строкові

- Умовні

Вклади на вимогу розміщуються в банку розрахунковому або поточному рахунку клієнта. Використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку. На вимогу кошти з рахунку можуть вилучатися в будь-який час через видачу готівки, платіжного доручення. Такі вклади є нестабільними, тому що банк не може використовувати ці кошти на позички та інвестиції

Строкові вклади – це кошти розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період. Їм характерна стрибкоподібна зміна розмірів. Ці вклади не призначені для розрахунків з третіми особами, тому їм притаманна не велика швидкість обертання. Для банків вони вигідні, бо мають стабільний і довгостроковий характер, що дає можливість банку планувати їх користування. Формою строкових вкладів є депозитні та ощадні сертифікати. Депозитні видаються юридичним особам, а о щадні фізичним особам. Депозитний сертифікат використовується власником як платіжний засіб

Вони можуть бути:

- Власне строковими, коли кошти повертаються після строку

- Вклади з попереднім повідомленням про вилучення.

Умовні вклади –кошти, що розміщені на умовах, які відрізняються від умов вкладів на вимогу та строкових.

Умови цих вкладів не можуть суперечити законодавству і однозначно практикуються з строками. Повільне і плавне зростання і також те, що використання цих вкладів відбувається через тривалий проміжок часу вони, а також вони не мають фіксованого строку зберігання, непризначені для поточної розрахункової діяльності. Або з самого початку вкладені на заздалегідь необумовлений строк, іншою особливістю є видача власнику іменного свідоцтва у формі іменного свідоцтва у формі ощадної книжки.

15.Банківські операції із запозичення коштів

До позичених ресурсів банку належать кошти отримані від емісії та продажу облігацій та міжбанківські кредити у тому числі й від НБУ.

Облігації на відмінну від звичайних акцій не дають права їх власникам керувати банком, а кошти отримані від випуску не можуть вважатися власним капіталом. Тому, що облігації випускають на певний термін.

З метою утримання коштів в своєму обороті від випуску облігацій банк здійснює їх рефінансування, викуп раніше випущених облігацій за кошти отримані від випуску нових незабезпечених боргових зобов»язань. Банк має право випускати облігації лише після повної сплати усіх випущених ним акцій. Погашення облігацій відбувається після закінчення терміну обігу облігацій за їх номінальною вартістю.

Міжбанківські кредити надають фінансово стійкі банки, які прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках з метою одержання прибутку та встановлення партнерських зв’язків. Банки-позичальники залучають МБК для розширення кредитної діяльності між з клієнтами і для регулювання банківської ліквідності. Терміни МБК можуть бути різними від одного дня до 6 місяців. Процентна ставка нижча ніж за кредитами і пов»язана з обліковою ставкою НБУ. МБК оформляють договором, де зазначені умови.

Кредитором останньої інстанції виступаю НБУ використовуючи такі механізми рефінансування як: проведення операцій на відкритому ринку, надання стабілізаційного кредиту, здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу держ. Цін паперів на відкритому ринку. Операції на відкритому ринку НБУ проводить через короткострокове та середньострокове рефінансування через кількісний чи процентний тендер та через постійну лінію рефінансування. Операції рефінансування здійснюються тільки під забезпечення держ. ЦП, векселів суб»єктів господарської діяльності та векселів Держ. Казначейства.

16 Гарантування вкладів фізичних осіб.

.Згідно ЗУ «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб» - фонд є державною спеціалізованою установою, яка в виконує функції в сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Він є економічно самостійною установою, яка немає на меті одержання прибутку, має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в НБУ. Керівним органами фонду є: адміністративна рада фонду з 5 осіб:

- два представники Кабміну

- два з НБУ

- один з асоціації банків

Рада координує роботу фонду:

- Здійснює контроль і нагляд

- Приймає рішення й несе відповідальність за покладенні завдання:

1) затверджує кошторис витрат фонду

2) нормативно-правові акти

3) затверджує порядок відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб.

Виконавча дирекція здійснює керівництво поточною діяльністю, її склад затверджується радою фонду.

Фонд гарантує фонду учасника банку відшкодування коштів за вкладами, включає відсотки в розмірі вкладів на день настання недоступності, але не більше 150 тис. грн. по вкладах у кожному з таких банків.

17 Запозичення банками ресурсів на міжбанківському ринку.

Запозичення банками ресурсів на міжбанківському ринку здійснюється за допомогою міжбанківських кредитів. Міжбанківські кредити надають фінансово стійкі банки, які прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках з метою одержання прибутку та встановлення партнерських зв’язків. Процентна ставка нижча ніж за кредитами і пов»язана з обліковою ставкою НБУ. МБК оформляють договором, де зазначені умови

Кредитором останньої інстанції виступає НБУ використовуючи такі механізми рефінансування комерційних банків:

- Проведення операцій на відкритому ринку

- Надання стабілізаційного кредиту

- Здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу державних ЦП на відкритому ринку.

Операції на відкритому ринку НБУ проводять лише під забезпечення ЦП, векселі суб»єктів господарської діяльності та векселів Держ. Казначейства. На короткострокове та середньострокове рефінансування банків через кількісний або процентний тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування - кредит «овернайт». При кількісному тендері розподіл кредитів здійснюється згідно з поданими заявками до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. Якщо запропонованої суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кредитні кошти за однією ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.

За процентним тендером банки самостійно пропонують процентну ставку, за якою вони погоджуються одержати кошти, але не нижчу за облікову. На процентному тендері заявки задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них проц. ставки, починаючи з найвищої і далі поступово знижуючи до закінчення запропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків.

НБУ може надавати стабілізаційний кредит банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який узяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за наявності клопотання його клопотання та висновків відповідного територіального управління НБУ.

Стабілізаційний кредит надається лише за умови забезпечення заставою. Використовується лише для цільового використання і для кредитних операцій не використовується.

Біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу державних ЦП на відкритому ринку здійснюються з метою регулювання грошово-кредитного ринку, активізації проведення міжбанківських операцій з державними цінними паперами, казначейським зобов»язаннями та іншими борговоми зобов'язаннями, визначеними Правлінням НБУ, а також для сприяння встановленню котирувальних цін на ЦП. (РЕПО: н ічне на один день, відкрите - термін в договорі не зазначається, строкове - термін операції чітко визначений).

18 Види банківських рахунків та порядок їх відкриття і ведення

Банківський рахунок – бухгалтерський документ, що ведеться в банку на ім'я певного клієнта для обліку руху його грошових коштів: надходження, витрачання, залишок.

Виділяють такі види банківських рахунків:

Поточні (в нац. та іноземній валюті)

Вкладні(в нац. та іноземній валюті)

Рахунки типу Н та П(в нац. та ноземній валюті)

П оточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на підставі договору банківського рахунку для зберігання грошей та здійснення розрахункових та касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавчих актів.

Для відкриття поточного рахунку для підприємства слід подати до банку такі документи:(Заяву, засвідчену нотаріально копію свідоцтва про держ. Реєстрацію, копію документа, що засвідчує взяття підприємства на податковий облік, картку зі зразком підпису, який робиться в присутності працівника банку, коп. док про держ. реєстрацію в органах Пенсійного фонду та Фонду соціального. Страхування.)

Поточний рахунок фізичній особі яка не є суб'єктом підприємницької діяльності відкриваються рахунки: резидентам та нерезидентам. Для цього фіз.особа подає до банку заяву, документ що посвідчує її особу, картку зі зразком підпису, який робиться в присутності працівника банку, довідки податкового органу про ідентифікаційний номер, договір про обслуговування поточного рахунку.

За поточними рахунками здійснюється ряд операцій у готівкові або безготівковій формі.(платежі, видача готівки, зарахування доходів, орендна плата). Нерезиденти при зарахуванні готівки в гривнях на свої поточні рахунки повинні подати підтвердження джерел її походження.

Поточні рах. Рах типу Н та типу П.

Рах. Типу «Н» відкриваються представництвам і установам, які не займаються підприємницькою діяльністю ні від свого імені, ні від імені та за дорученням організації та фірми, яку вони представляють.

За ними здійснюють розрах.–касові операції пов'язані з надходженням та витрачанням коштів на утримання представництв, військових частин, на реалізацію програм та проектів технічної допомоги.

Рах. Типу «П» відкриваються для представництв іноземних фірм-резидентів, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України від імені фірм, яких вони представляють, не будучи юридичними особами.

Вкладний (депозитний) рахунок – це рахунок, що відкривається банком клієнту за договором банківського вкладу для зберігання грошей, які передаються в управління на визначений строк під установлений процент та підлягають поверненню відповідно до умов договору Вклад рах може відкриватися для іншої фіз. Особи на підставі відповідних док, що посвідч. Особу.

Вкладні рахунки відкриваються тим самим категоріям осіб що й поточні та оформляються договором. Кошти на вкладні рахунки можуть вкладатися: готівкою, переказуванням з власного поточного рахунку, з переказуванням з власного поточного рахунку. Після закінчення строку кошти повертаються на поточний рахунок. Відкриття рахунків в іноземній валюті здійснюється за тими принципами, що й поточних в національній вал., лише для осіб не резидентів потрібно додати копію легалізованого дозволу центрального банку іноземної країни на відкриття такого рахунку, якщо це передбачено угодами або законодавством тієї країни.

Зарахування коштів здійснюється з дати відкриття рахунку, а видаткові операції лише після дозволу податкового органу про взяття клієнта на податковий облік. Зарахування коштів здійснюється не пізніше наступного робочого дня. Доручення платника перерахувати кошти приймається виключно при наявності достатнього залишку коштів на його рахунку. Закривається рах. За рішенням власника, за рішенням суду, рішенням органу, що ліквідує підприємство, у разі закінчення строку депозиту, у разі смерті, при дострокову розірванні договору. Протягом 3-х роб днів після закриття пот та депозитних рах. Банк зобов'язаний повідомити це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунку.

19.Способи і форми міжгосподарських безготівкових розрахунків.

Відповідно до видів розрахункових документів та порядку їх обороту розрізняють кілька іорм безготівкових розрахунків: платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, за акредитивами, платіжними вимогами, інкасовими дорученнями, векселями.

За кожною формою безготівкових розрахунків можуть застосовуватись кілька способів платежу. Кожний із них визначається порядком та умовами виконання підприємствами взаємних грошових зобов'язань. За цим критерієм розрізняють такі способи платежів:

Негайний, коли кожна поставка товарів оплачується негайно

З відстрочкою платежу, коли товар продається в кредит; за рахунок власних коштів платника з його поточного рахунку чи за рахунок банківського кредиту.

Попередній, коли кошти перераховуються одержувачу до відвантаження товарів; за кожною окремою поставкою чи за сукупністю поставок за певний час відповідно до договору (плановий платіж), пряме перерахування коштів чи залік взаємних вимог

20 Економічна характеристика розрахунків за платіжними дорученнями.

Платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника в обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів і перерахування на рахунок отримувача.

Дорученнями можуть проводитися:

• розрахунки за отримані товари та надані послуги;

• авансові платежі;

• розрахунки по нетоварних операціях;

• попередня оплата товарів і послуг та ін.,

Платіжне доручення приймається банком до виконання тільки за наявності коштів на поточному рахунку або права на отримання кредиту.

Доручення на перерахування коштів у дохід бюджету, державні цільові фонди та інші платежі безспірного характеру приймаються банком незалежно від наявності коштів на поточному рахунку. У випадку відсутності коштів доручення розміщується в картотеку 2, тобто обліковується на позабалансовому рахунку. ПД б платника приймає до виконання протягом 10 днів не враховуючи дня оформлення доручення.

В ПД можна зазначати дату валютування. ПД застосовується при розрахунках за товарними і нетоварними, за відвантажену продукцію або в порядку її оплати для сплати ПДВ та інших внесків або державних цільових фонді для завершення розрахунків за актами взаємної звірки заборгованості підприємства для перерахунку сум, що належать фізичним особам.

В загальному вигляді схема розрахунку ПД: після відвантаження продукції чи в порядку попередньої оплати платник виписує ПД і подає його до обслуговуючого банку, якщо платник і одержувач обслуговується однією установою банку, то сума списується з урахуванням платника і зараховується на рахунок отримувача Якщо в різних установах то через систему міжбанківських розрахунків.

1 - одержано замовлення та виписано рахунок-фактуру;

2 - оформлене платіжне доручення передається платником у банк;

3 - списується з рахунку платника сума згідно з платіжним дорученням;

4 - сума платіжного доручення перерахована в банк одержувача коштів;

5 - кошти зараховано на рахунок одержувача;

6 - клієнтові видано витяг з особового рахунку про зарахування коштів.

Якщо фізична особа немає рахунку в банку або рахунки з нею чи підприємством через банк неможливі, то платник може здійснювати розрахунки через підприємства зв'язку. Шляхом перерахування коштів на рахунок з переказних операцій підприємства зв’язку.

Операції з переказу здійснюють:

- на ім.»я окремих фізичних осіб – кошти належать власне їм.

- Підприємствам кошти а виплату заробітної плати, для організації набору працівників, заготівлі с/ г в тих населених пунктах у яких немає банків.

21.Особливості використання платіжних вимог-доручень у міжгосподарських безготівкових розрахунках

Платіжна вимога доручення – розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача. Вимогу –доручення виписує продавець і разом з комерційними документами пересилає безпосередньо покупцеві Оформлен платником ВДі подання його в банк здійсн в порядку та в строки. Установлені для звичайних платіжних доручень.Банк приймає ВД від платника протягом 20 календ днів після виписки і на суму, яка може бути сплачена за наявними коштами на рах платника. Якщо платн відмов оплатити ВД то він повинен повідомити одержувача грошей в строки зазначені в договорі. Та вказати причини відмови.

22.Економічна характеристика чекової форми розрахунків

Розрахунковий чек – розрах.документ. що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника розрахунку (чекодавця) банку емітенту, в якому відкрито його рахунок. Про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Схема розрахунків чеками має наст.вигляд:1.Платник подає до банку заяву на отримання чекової книжки разом з платіжним доруч на суму ліміту; 2.Банк списує кошти з рах.платника і зарах.їх на окремий бланковий рахунок. Оформлена банком чекова книжка видається покупцю.3.Покупець отримавши від постачальника рах на товар –виписує чек на відповідну суму і вручає його постачальнику.4.Останній здає чеки разом з їх реєстром до свого банку, якщо і покупець обслугов цим банком, гроші спис. З бланкового рах і зарах на рах отримувача.5.якщо обслугов покуп і постач різними установами банку, то чеки прийм банком на інкаси, тобто банк отримувача пересилає спец зв’язком чеки до банку платника, який перевіряє їх. Списує кошти з бланкового рах і через сис-му отримувача, а ост зарах їх на рах отримувача.

23.Економічна характеристика акредитивної форми міжгосподарських розрахунків

Акредитив –це договір, що містить зобов’язання банку емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів,які відповідають умовам акредитива зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому)банку здійснити цей платіж. Кожний акредитив призначений для розрахунків тільки з одним постачальником,якщо інше не передбачено законодавством, викор. як правило в іногородніх розрахунках. Схема розрах покритими акрид з депонув коштів у виконуючому банку має наст вигляд:

1.між покупцем і пост уклад угода;2.покупець подає до банку емітента заяву на акредитив;3.банк емітент списує кошти з рахунку заявника і через сис-му міжб-х розрах перераховує до виконуючого банку.заява на акредитив пересил до виконуючого банку в порядку визначеному заявником і банком емітента;4.виконуючий банк блокує на окремому рахунку;5.постачальник повідомляється про відкриття акредитиву;6.постачальник відвантажує продукцію і докум про її відвантаж разом з реєстром рахунків передає до викон банком;7.останній перевіряє дотримання всіх вимог заяви на акредитив, списує кошти з юланк-го рах зарах його на рах постачальника.8.оплач документ пересил до банку емітента який передає їх заявнику.

24.Економічна характеристика міжбанківських розрахунків в Україні

Міжбанківські розрахунки в Укр. (тобто ведення коррахунків,формування розрах-платіжних документів.їх передавання,транспортування,приймання.обробка,контроль та захист інформації,списання та зарахування коштів по рахунках тощо),здійснюються із застосуванням електронних засобів.Кожен банк розробляє свою мережу електронних засобів здійснення платежів.Найбільш могутню і широку мережу їх створив НБУ,що й дало йому можливість розробити загальнонац си-му електронних платежів-це держ платіжна система,що забезп здійснення розрахунків між банківськими установами на всій терит Укр. в електронній формі. В укр. практиці викор коррах кількох видів:-відкриті на взаємній основі,коли два банки відкрив їх один для одного;-відк в одностор порядку,коли один банк відкриває тільки собі рах у другому банку.-від банком другого рівня в регіон управліннях НБУ;-технічні коррах,відк банком-учасниками СЕП у регіон розрах палатах;-клірингові рах,що є різновидом коррах і відкрив і клірингових центрах для провед заліку взаємних вимог між банками.

25. Порядок здійснення банками касових операції

Касові операції банків- полягають у прийманні готівки від клієнтів. Зарахування її на рахунки,збереженні прийнятих коштів та видачі готівки на вимогу клієнтів. Кожний клієнт банку для одержання касових послуг повинен попередньо:

-розробити і подати банку прогнозний розрахунок своїх касових оборотів на квартал(якщо банк складає свій прогноз касових оборотів);

-повідомити банку визначений день одержання готівки на виплату заробітної плати та інші платежі;

-подати банку розрахунок ліміту й одержати встановлений йому ліміт залишку каси;

-подати прізвище особи,відповідальної за одержання і доставку готівки з банку. Та спосіб її транспортування;

-обладнати окреме приміщення для здійснення операцій з готівкою (ксу).

26.Організація готівкових грошових розрахунків у національній економіці

Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Укр поширюється на під-ва,незалежно від форми власності і виду дія-сті.Таким чином банки Укр крім трад касовогообслуговування змушені здійснювати контроль за дотриманням касової дисципліни своїх клієнтів.Для того щою задовольнити інтереси клієнтів.установа банку має кассу,де повинна бути певна сума готівки.Розмір готівки в касі не повинен бути завищеним.Банки відкривають прибуткові та видаткові каси.Також розріз денні і вечірні каси. Дені функт протягом операційного дня, а після закінчення готівку прийм вечірні.Готівка видається клієнтам видатковими касами на підставі таких докум як грошовий чек,видатковий касовий ордер. Готівка в каси банку потрапляє у результаті надходжень коштів від клієнтів.Основне джерело-здача виручки.Через те,що надто-ня і видатки з кас банку мають нерівномірний характер в установах банку здій прогнозування касових оборотів.Якщо прогнозується перевищення виплат над надходж,то банк може отримати підкр-ня готівкою від НБУ.Якщо надлишок-може бути реалізований іншому банку.Операція продажу готівки проход черех коррах обох банків у НБУ.Для цього банк продавець подає у НБУ платіжне дорученя.

28.Діяльність банків у сфері карткового бізнесу

Пластикові картки-це зручний,сучасний та універсальний інструмент.Сьогодні існує багато різноманітних видів карток,схожих між собою зовні,однак різних за суттю,своїм функціональним призначенням технікою використ.Так,дисконтні картки-випуск нефін установами,їх власники корист певними пільгами,зокрема знижками; Ідентифікац картки-як засіб само ідентифікації.ПК еміт фін установою.дають змогу оплатити товари,роботи і послуги.Для окремих банківПК має такі вигоди:розширюється та вдосконалюється ресурсна база банку,зростають та диверсифікуються доходи банку, підвищується якість обслуговування клієнтів; зростає імідж банку та посилюється його конкурентоспроможність.Вожночас торимання цих вигід вимагає від банків значних первинних витрат,пов’язаних із використанням ПК у масових платежах.

27.Платіжні картки, їх види та порядок функціонування

Платіжна картка – це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому порядку пластикової чи іншого виду картки,що використовується для ініціювання переказування коштів з рахунку платника або з відп-го рах банку з метою оплати вартості товарів і послуг.переказування коштів зі своїх рах на рах інших осіб,а також здійснення інших операцій за договором між банком і клієнтом.

За характером власника:-особиста ПК,емітовані на ім’я клієнт-фіз особи,що не є субьєк під-ої діял;-корпоративн(операції за картрах юри чи фіз. особи); За типом носія:-ПК з магнітною смугою(дають змогу зберігати інформацію призначену для ідентифікації карттки),ПК з мікросхемою або смарткартки(на них розміщені інтегральні інтегральні мікро-чіпи носії інформації);-суміщені ПК.За методом нанесення індефік даних:-ембосовані(коли інформ витискається),неембосован(коли ін форм друкується на картці,вони призначені для елетронного використ);За ступенем пільг:-стандартні(призначені для пересічного клієнта), -класичні(власники них беруть участь в різних програмах кредит-ня),-голд(елітні картки);-платинум(надаються суттєві скидки,передбач відповідна програма страхування);-найелітніші(дають змогу купувати товари в елітних мережах маг-ів, отримувати дисконтні скидки);Залежно від умов за якими здійсн розрах: -дебетовими(за доп яких здійсн операції в межах залишку коштів,які обліковуються на рах власника картки); -кредитними-видача яких супроводж відкриттям їх власникам кред-ої лінії,за рах і в межах яких здійсн операції за доп цих карток.

29.Порядок емісії банківських платіжних карток

У нашій країні емісія ПК проводиться виключно банками,що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжною орг-цією відповід платіжної сис-ми та отримали її дозвіл на виконання цих операцій.Сама по собі банківська ПК є власністю емітента і надається клієнту або його довіреній особі для користав відповідно до умов договору з клієнтом.Разом із карткою держателю видається конверт з ПІН кодом, тобто персональним ідентифік номером,який відомий лише держателю картки і потрібний для його ідентифікації під час здійснення операцій з її використанням. По закінченні терміну дії бан ПК її повертають до банку для продовження терміну або зміни картки.1.Вир-во заготовок здійсн на спец обладнанні великими тиражами;2.Персоніфікацію(ідентифікація)здійсн банки самостійно;3.Для доставки ПК-банки видають через структурні підрозділи.4.Укладається договір про надання та використання ПК.

30.Операції банків – еквайєрів

банк-еквайєр, що здійснює весь спектр операцій по взаємодії з точками обслуговування карток: обробку запитів на авторизацію, перерахування на розрахункові рахунки точок коштів за товари та послуги, надані по картках, прийом, сортування та пересилання документів (паперових і електронних), що фіксують здійснення угод з використанням карток, поширення стоп-листів Паперових і електронних), що фіксують здійснення операцій з використанням карток, поширення стоп-листів (переліків карток, операції по яких з тих чи інших причин на сьогоднішній день припинені) та ін Крім того, банк-еквайєр може здійснювати видачу готівки за картками як у своїх відділеннях, так і через належні йому банкомати. Банк може і суміщати виконання функцій еквайєра і емітента. Слід зазначити, що основними, невід'ємними функціями банку-еквайра є фінансові, пов'язані з виконанням розрахунків і платежів точкам обслуговування. Виконання еквайєрами своїх функцій тягне за собою розрахунки з емітентами. Кожен банк-еквайєр здійснює перерахування коштів точкам обслуговування по платежах держателів карток банків-емітентів, що входять в дану платіжну систему. Оперативне проведення взаєморозрахунків між еквайєрами та емітентами забезпечується наявністю в платіжній системі розрахункового банку (одного чи кількох), в якому банки - члени системи відкривають кореспондентські рахунк

31.Види, принципи й умови банківського кредитування

Виходячи з основних категорій позичальників розрізняють кредити: 1)юр.особам 2)фіз.особам 3)держ.органам влади. За строками користування кредити:1)строкові 2)дозапитаня-видаються на невизначений строк, позичальник має погасити такий кредит за першою вимогою банку.3)прострочені кредити-по яких строк погашення договором минув 4)пролонговані- щодо яких за клопотанням позичальника банком прийняте рішення про перенесення строку погашення кредиту на пізнішу дату.Залежно від забезпечення кредити: 1)забезпечені або ломбардні 2) незабезпечені або бланкові. Залежно від кількості кредиторів: 1) що надані одним банком 2)консорціальні або синдиковані, які надаються консорціомум банків якому один із банків бере на себе роль менеджера 3)паралельні. Зважаючи на порядок погашення: 1)ті, що погашаються поступово 2)водночас із закінченням строку кред.договору

3)відповідно до особливих умов визначених кред.договором.

Банківське кредитування здійснюється за такими принципами: строковість повернення, цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту.

Принцип строковості повернення означає, що позичка має бути повернена позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк, тобто він конкретизує повернення кредиту в певний час. Від дотримання цього принципу залежить можливість надання нових позичок, бо одним із ресурсів кредитування є повернені кошти.

Цільовий характер кредитування припускає вкладення позичкових коштів у коккретні господарські процеси, проекти. Кредит надається позичальникові на конкретну ціль. Від дотримання цього принципу залежить своєчасність повернення позички, бо реалі бо реалізація цілі може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.

Принцип забезпеченості позичок має захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Він означає, що протии заборгованості за позичками має бути певне майно, яке враховується в активі його балансу або зобовязання третьої особи погасити борг банку.

Принуип платності полягає в тому, що крім виплати позики він ще повинен сплатити % за користування нею. За рахунок % банки покривають свої витрати й одержують прибуток.

Кредити надаються тільки на комерційних засадах з дотриманням таких умов:

оцінки установою банку кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності.

кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом.

позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні обєкта, що кредитується, певною сумою ВК

32.Умови кредитної угоди, кредитний договір

Кредитний договір - це юридичний документ, що визначає взаємні обов'язки і відповідальність між банком і клієнтом з нагоди одержання останнім кредиту. Кредитний договір укладається тільки в письмовому вигляді і не може змінюватися в односторонньому порядку. Зміст і перелік умов кредитного договору визначаються за угодою сторін і включають розмір кредиту, умови надання і погашення позичок, розмір проценту за кредит та інші умови, які не суперечать чинному законодавству.

На практиці банки розробляють типові форми кредитних угод, основними положеннями яких є: 1) опис суб'єктів угоди - визначається, хто позичальник, хто кредитор; якщо кредиторів кілька - хто провідний кредитор. Важливо визначити юридичні права сторін, що підписують договір; 2) опис умов кредитування - вказуються сума і строк кредиту, порядок його видачі та погашення. Погашення кредиту передбачається на конкретну дату або в розстрочку; 3) зобов'язання позичальника повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом; 4) опис забезпечення кредиту з посиланням на угоди, що є частинами кредитного договору (договір застави, гарантії, поручительства, страхова угода); 5) обмежувальні умови: а)захисні; б) негативні.

• Захисні статті - це список дій чи умов, яких повинен дотримуватись позичальник протягом дії кредитного договору (зобов'язання Періодично подавати банку звітну документацію, надавати працівникам банку інформацію про свою господарську діяльність).

Негативні статті - це список умов, які не повинен допустити позичальник (заборона отримання додаткових кредитів, передачі в заставу третім особам активів, надання гарантії, невиплати дивідендів, заробітної плати вище встановленого рівня, злиття з іншими компаніями);

6) права суб'єктів угоди. Банк залишає за собою право вимагати дострокового погашення кредиту у випадку порушень умов кредитної угоди. Позичальник може домагатися перенесення строків погашення позички, підвищення суми позички, права достроково погашати кредит;

7) санкції за порушення умов угоди.

8) строк набуття угодою чинності;

9) Можливості зміни умов угоди;

10) юридичні адреси суб'єктів угоди, підписи уповноважених осіб, скріплені печатками.

Договір укладається на 1 рік, більш тривалий строк, якщо клієнт користується кредитами постійно або об'єктом кредитування є основні засоби, або більш короткий строк при тимчасовій потребі в коштах або наданні окремого кредиту.

33.Оцінка кредитоспроможності позичальника - юридичної особи

Для оцінювання фінансового стану позичальника-юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності: 1платоспроможність: коеф миттєвої ліквідності, коеф заг ліквідності, коеф поточної ліквідності; 2фінансову стійкість: коеф маневреності власних коштів, коеф незалежності; 3рентабельність:рентабельність активів, рентабельність продажу; 4оборот за рахунками-розраховується відношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника до суми основного боргу за кредитною операцією та процентами за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди. 5 склад та динаміка дебіторської заборгованості: коеф грошового потоку, коеф % виплат, коеф об деб хзаборгованості, запасів і витрат, кред заборгованості, рентабельність: підприємства, акціонерного капіталу, витрат.

34.Оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи

При оцінюванні фінансового стану позичальника-фізичної особи мають бути враховані:1.соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, рухомого майна, цінних паперів, постійної роботи; 2.сімейний стан клієнта 3.вік та здоровя клієнта 4.доходи і витрати клієнта 5.інтенсивність користування банківськими позичками у минулому та своєчасність їх погашення і % за ними, а також користування іншими банківськимим послугами 6. звязки клієнта у діловому світі.головним джерелом інформації про фінансовий стан позичальника є його звітність: баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про наявність майна, розрахунки показників, архіви банку, інформація інших фінансово-кредитних установ, економічна преса. Банк-кредитор має право вимагати у клієнта список банків, з якими він має і мав відносини у минулому. Необхідно зсувати питання про стан поточних розрахунків клієнта з постачальниками, працівниками.

35.Форми забезпечення зобов’язань позичальника перед банком

В Україні згідно чинного законодавства банки можуть використовувати такі форми забезпечення позичок: завстава, гарантія, цесія, іпотека, страхова угода.

Застава – це спосіб забезпечення зобовязання, коли боржник добровільновіддає майно в заставу і оформляє це угодою з кредитором. Предметом застави може бути будь-яке майно відчужене заставодавцем, цінні папери, майнові права. Заставне майно мусить мати: високу ліквідність, здатність тривалого зберігання, стабільні ціни, низькі витрати щодо зберігання.

Гарантія – це угода, яка укладається між банком і гарантом через видачу останнім гарантійного листа і прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть виступати фінансово-стабільні юридичні особи і банки.Найвагомішою вважається банківська гарантія. Строк дії гарантії на 10-15 діб більше від строку погашення позички.

Цесія – це перевідступлення на користь банку вимог і рахунків позичальника до третьої особи означає передавання банку-кредитору права спрямовувати виручку за цими вимогами і рахунками безпосередньо на погашення позички при настанні строку її повернення. Цесія здійснюється на підставі угоди між банком і позичальником, де вказується сума вимог і рахунків, що перевідступляються та ін.

Іпотека – різновид застави нерухомого майна з метою одержання позички в банку.Надає право банку переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави.У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються за рахунок виручки від реалізованого майна.

Страхова угода – це така форма забезпечення зобовязань позичальника перед банком, як страхування відповідальності, клієнт надає банку страхове свідоцтво або ін.документи, які підтверджують факт страхування клієнтом кредитної операції. Формою забезпечення виконання зобовязань є стягнення пені і штрафів.

36.Методи банківського кредитування

У світовій банківській практиці найбільш поширеними методами кредитування є кредитна лінія, автоматично поновлюваний (револьверний) кредит, контокорент, овердрафт. Кредитна лінія - це письмова угода між банком і потенційним позичальником, в якій вказано термін та умови надання кредиту на перспективу. Цей документ підтверджує, що банк дає згоду надавати кредити у заздалегідь визначених розмірах протягом певного часу і на умовах, передбачених угодою. Особливість кредитної лінії як форми фінансування полягає у тому, що вона не розглядається банком як безумовно обов¢язковий контракт.Сезонна кредитна лінія - відкривається банком за умови виникнення у фірми періодичної нестачі обігових коштів, пов¢язаної з сезонною циклічністю виробництва чи необхідністю створення товарних запасів у сховищі. Кредити цього виду погашаються після закінчення виробничого циклу за рахунок виручки від продажу продуктів виробництва. Поновлювана кредитна лінія - відкривається банком, якщо позичальник відчуває довготермінову нестачу обігових коштів, необхідних для підтримання неперервного зростання обсягу виробництва. Револьверний кредит зазвичай незахищений, він грунтується на загальній фінансовій спроможності позичальника. Цей метод кредитування інколи відносять до бланкових кредитів. Кредитоспроможність клієнта визначається на основі бухгалтерського балансу та фінансового звіту про доходи й видатки фірми. Банк розглядає грошові потоки фірми і ліквідні активи як джерело повернення кредиту.Контокорентний кредит - це визначена банком кредитна лінія (ліміт), якою у разі потреби може скористатися клієнт. Ліміт кредитування для кожного позичальника встановлюється індивідуально і залежить від його фінансового стану, обігових коштів, масштабів виробничо-комерційної діяльності та репутації. Овердрафт - це метод кредитування, при якому банк у межах узгодженого ліміту проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку; в результаті на рахунку позичальника виникає дебетове сальдо, яке виражає суму його заборгованості перед банком.

37.Плата за кредит та її диференціація

Основним видом плати за кредитом є процент. Але банки можуть встановлювати і комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредиту. Комісія встановлюється коли в процесі кредитування банк виконує додаткову роботу, повязану з оформленням позички і контролем або з наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо або додаватися до процента. Рівень процентної ставки залежить від таких факторів: 1облікова ставка ЦБ-залежить від характеру його грошово-кредитної політики, стану платіжного балансу, курсу національної валюти; рівень інфляції враховується при формуванні облікової ставки і процентну ставку комерційних банків; строк позички-чим триваліший термін користування, тим дорожча позичка; ціна сформованих ресурсів-складається з депозитного % і ін.видів плати за куплені кредитні песурси; ризик-рівень % і кредитного ризиків залежить від виду позички і порядку сплати%; розмір позички-обернено пропорційно впливає на рівень процентної ставки; попит на банківські позички-прямо впливає на рівень процентної ставки за позичками; якість застави-обернено пропорційно впливає на рівень процентної ставки за позичками; витрати на оформлення позички і контроль-прямо впливають на рівень позичкового %; ставка банку-конкурента-враховується при встановленні рівня позичкового % залежно від характеру % політики; характер відносин між банком і клієнтом; норма прибутку від ін активних операційбанку слугує одним із орієнтирів при встановленні норми позичкового %.

38.Етапи процесу банківського кредитування

Організація кредитних відносин банку з клієнтами визначається багатьма факторами включаючи стратегію і тактику банку, розмір РК і СК, особливості клієнтської бази, кваліфікацію банківських працівників, кредитну і облікову політику банків. На 1-му етапі до банку подається заявка на отримання кредиту, зміст якої визначається банками самостійно, виходячи з обєкта кредитування, типу позичальника. На цьому етапі оцінюються сильні і слабкі сторони майбутнього позичальника та обєкта кредитування. До банку подається пакет документів, перелік яких визначається банком за згодою позичальника. Після ознайомлення з документами банк проводить попередню бесіду з потенційним позичальником, що дозволяє зясувати важливі моменти щодо умов надання обслуговування та погашення кредиту, при цьому банк враховує достовірність інформації та документів, на підставі яких вирішується? про надання кредиту.Другий етап передбачає вивчення кредитоспроможності позичальника, при цьому кредитоспроможність базується на використанні різних джерел, серед яких: а)матеріали, отримані безпосередньо від позичальника б)матеріали, що знаходяться в архівах банку в)відомості отримані від кредиторів, покупців, ін зовнішніх джерел. На 3-му етапі відбувається розроблення умов процесу кредитування, підготовка і укладення кредитного договору(етап структурування кредиту).4-й етап характеризується тим, що відбувається надання кредиту, здійснюється контроль за виконанням умов кредитного договору. Кредит може направлятися на а) поточний рахунок позичальника; б)на рахунок отримувача коштів за госп.контрактом, минуючи поточний рахунок позичальника в)на спец.бланковий банківський рахунок г)видача готівки через каси банку або через банкомати. 5-й етап полягає в поверненні кредиту разом з %. У ряді випадків сторони можуть подовжити строк дії кредитного договору або внести до нього відповідні зміни.

39.Проблемні позички та робота банків з ними

Проблемні кредити – це своєчасно не повернені один або кілька платежів, виникли обставини, які викликають сумнів щодо повернення кредиту. Управління проблемними кредитами потребує багато часу, фінансових та трудових витрат, оплати юридичних послуг. Проблемні кредити виникають раптово. Тому працівники кредитного відділу повинні передбачити погіршення фін стану позичальника та про ймовірність непогашення кредиту.Зовнішні фактори виникнення проблемної заборгованості: 1)рівень захисту економічних інтересів кожного окремого банку 2)загальний економічний стан регіону 3)рівень кредитоспроможності позичальників 4)стан діючої податкової системи.Внутрішні чинники: 1)недостатня кваліфікація персоналу 2)неповна і недостовірна інформація про позичальника 3)нерозвинена кредитна політика 4)неякісна оцінка кредитоспроможності позичальника 5)помилки при структуруванні кредиту, забезпеченні кредиту 6)перевищення службових повноважень працівників банку 7)відсутність мотивації позичальника 8)припинення контактів з працівниками банку

9)погіршення якості продукції і роботи 10)зростання невиробничих витрат та дебіторської заборгованості. Управління проблемними кредитами поділяють на дві альтернативи для кредитуючого банку: реабілітацію і ліквідацію. Метод реабілітації полягає в розробленні і реалізації спільного з позичальником плану заходів задля повернення кредиту. Метод ліквідації – це останній захід банку щодо повернення кредиту через реалізацію застави або проведення процедури банкрутства та продажу активів позичальника. Рішення про те який метод використати приймається керівництвом банку. Якщо є база для реабілітації: активна міцність фінансового позичальника, готовність співпрацювати в екстримальних умовах. Якщо приймається рішення про реабілітацію, то в банку розробляється план реабілітації.

40.Кредитний ризик і методи управління ним

Кредитний ризик – це ризик несплати у визначений строк основного боргу і % за позичками, що належать кредитору. Методи уникнення кредитного ризику є найпростішими та найбільш рішучими методами управління банківськими ризиками, що передбачають ухилення від ризикованої кредитної діяльності. Методи зниження кредитного ризику не мають на меті усунення ризику, а лише його зниження та спрямування на забезпечення отримання банком винагороди за прийняття ризику, які поділяються на методи самостійного зниження та та методи трансферту.Основними методами зниження кредитного ризику на рівні окремого кредиту є 1.кредитний ризик щодо позичальника 2.кредитний ризик щодо забезпечення позички 3. кредитний ризик щодо кредитної угоди. Основними методами зниження кредитного ризику на рівні кредитного портфеля є: 1авторизація-вирішення того як і хто у банку приймає рішення про надання кредиту. 2метод диверсифікації кредитного портфеля полягає у розподілі кредитного портфеля серед позичальників.3метод лімітування полягає у встановленні максимально допустимих розмірів щодо кредитних операцій банку.4формування резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями служить для захисту вкладників, кредиторів та акціонерів.та ін.Існують такі методи передавання кредитного ризику: 1страхування-суть якого полягає у зменшенні або усуненні кредитного ризику,2корсоціумні паралельні кредити дають змогу банкам проводити кредитування таких позичальників, з якими банки не змогли б працювати поодинці.3.договори арантії і поруки. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.за гарантією банк гарантує перед кредитором виконання боржником свого обовязку.4 секюритизація-перерозподіл ризиків за допомогою трансформації активів банку у цінні папери для продажу інвесторам.

41.Банківський споживчий кредит

Споживчий кредит - це позичка, яка надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

У залежності від цільового спрямування споживчі кредити поділяються на:
1.поточні потреби (придбання товарів тривалого користування та послуг):

— придбання товарів широкого вжитку і тривалого користування і транспортних засобів;

— нагальні потреби (лікування, навчання, весілля, народження дитини, непередбачені обставини тощо).

2.витрати капітального характеру:

— на капремонт садових будиночків, будинків у сільській місцевості, на будівництво гаражів, покупку квартир, господарче улаштування;
— на будівництво індивідуальних будинків;
— на купівлю у громадян індивідуальних жилих будинків, реконструкцію і капремонт таких будинків;

— на поточні потреби (придбання товарів тривалого користування, меблів, транспортних засобів, побутової техніки та ін.).

Розмір кредиту визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування, в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою з урахуванням суми її поточних доходів.

Для одержання кредиту позичальник подає банку:

- паспорт,

- заяву на одержання кредиту, де зазначаються об'єкти кредитування, сума кредиту, строк погашення, забезпечення;

- документи, що підтверджують платоспроможність позичальника.

При видачі кредиту на придбання товарів тривалого користування жодних звітів про цільове використання коштів позичальник банку не надає.

Щодо споживчого кредиту на витрати капітального характеру, то він потребує від населення звітів про цільове використання одержаних коштів.

Видача кредиту здійснюється у безготівковій формі, у виняткових випадках - готівкою.
Позичальники погашають кредити і сплачують відсотки шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою. Погашення кредиту здійснюється у строки, передбачені кредитним договором і графіком. При незабезпеченні повернення кредиту у визначений термін сума непогашеного платежу відноситься на рахунок прострочених кредитів.

Однією з форм споживчого кредиту є кредитна картка, яка являє собою платівку з ідентифікатором власника. Умовою її отримання є платоспроможність клієнта. По кожній картці встановлюється ліміт кредитування.

42.Особливості банківського кредитування у формі овердрдрафта

Овердрафтом (англ. overdraft — перевищення кредиту) — називають кредитування банком розрахункового рахунку клієнта для оплати ним розрахункових документів при недостачі або відсутності на розрахунковому рахунку клієнта-позичальника грошових коштів. В такому випадку банк списує кошти з рахунку клієнта в повному обсязі, тобто автоматично надає клієнту кредит на суму, що перевищує залишок коштів. Овердрафт відрізняється від звичайного кредиту тим, що для погашення заборгованості спрямовуються всі суми, що надходять на рахунок клієнта.Овердрафт — це короткостроковий кредит у межах встановленого ліміту, що дозволяє здійснювати розрахунки, коли коштів на поточному рахунку недостатньо.

Переваги овердрафту:

- швидкість проведення платежів;

- надається без застави, тож відсутні витрати,

- пов’язані з оформленням заставного майна;

- не передбачає перевірки цільового використання, а отже платежі можуть здійснюватися на власний розсуд позичальника;

- погашається автоматично — за рахунок щоденних надходжень;

- у разі погашення овердрафту в день, коли виникла заборгованість, відсотки за користування кредитними коштами не сплачуються взагалі.

43.Особливості кредитування банками сільськогосподарських виробників

Позички с/г-м на поточні потреби включають позички на покриття сезонних витрат в рослинництві та твар-ві: 1.короткострокові на оплату ТМЦ запасів паливно-мастильних матеріалів. 2 довгострокові на будів-во,розширення,реконструкцію об’єктів вир-го призначення, купівля с/г-ї техніки, придбання тварин для поповнення осн-го стада та птиці, буд-ва житлових будинків.

Особливістю кредитування сільськогосподарських підприємств є те, що банки повинні кредитувати весь кругообіг коштів позичальника. Лише у такому разі може бути впевненість, що банківські кошти не будуть «заморожені» на якійсь стадії виробництва.
Забезпеченням позичок можуть слугувати (крім звичайних видів майна) врожай та сільськогосподарська техніка.
Потреба в кредиті визначається як різниця між запасами матеріальних цінностей та виробничими витратами, які не перекриті виходом продукції, з одного боку, та власними обіговими коштами сільськогосподарського підприємства та кредиторською заборгованістю, з іншого.
Короткострокове кредитування сільськогосподарських підприємств здійснюється, як правило, з використанням кредитної лінії, що відкривається на тривалий період (до одного року). Надання сільськогосподарського кредиту проводиться шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів за товарно-матеріальні цінності і послуги, що купують сільськогосподарські підприємства. Погашення кредиту відбувається з поточного рахунку сільськогосподарського підприємства в розмірах і строки, зазначені в кредитному договорі. Строки погашення позичок встановлюються на ті квартали, в яких вихід продукції за планом перевищує планові витрати та приріст залишків матеріальних цінностей. Ці квартали визначаються на основі розрахунку сільськогосподарського підприємства, в якому відображається потреба в короткострокових кредитах. Сільськогосподарським підприємствам, що мають фінансові ускладнення в результаті загибелі сільськогосподарських культур і тварин, а також недобору продукції через стихійні лиха, може надаватися відстрочка погашення заборгованості.
Сільськогосподарським підприємствам, які, крім виробничої діяльності, займаються ще й заготівельною, може надаватись авансовий кредит, тобто кредит готівкою для розрахунків з громадянами за куплену у них сільськогосподарську продукцію, а також для покриття заготівельних витрат.

44.Особливості банківського кредитування у формі кредитної лінії

К.л - юрид.оформлене зобов"язання банка надавати протягом визначеного періоду кредиту в межах узгодженого ліміту, тб це угода між банком і позичальником про максимальну суму кредита, яку позичальник може викристовувати протягом обумовленого строку і при дотриманні умов. Це одна з форм короткострокового кредиту для покриття тимчасової потреби в грошових коштах. Часто забезпчечнням К.л служать запаси чи несплачені рахунки, які кредитуються банком. Особливість Кл як форми фін-ня заключається в тому, що вона не є безумовним контрактом обов"язковим для банка. Банк може анулювати угоду до закінчення строку. Позичальник також може з певних причин не використати К.л повністю або частково. Первісно встановлена величина К.л може бути скоригована банком у випадку різкої зміни кон"юктури чи через юр.обмеження. К.л відкривається до 1 року, рідше - до 2 років. Угода часто супроводжується умовою про збереження клієнтом мінімального компенсаційного залишка на поточному рахунку в банку в розмірі 20-30% від суми К.л. компенсаційний залишок не лише цементує відносини банка і позичальника, знижує коливання депозитів, але й збільшує реальний доход по позичці. К.л відкривається банком після оцінки фін.стану позичальика. Деякі банки проводять обстеження фірми кожен раз, коли вона отримує кредит в межах відкритої лінії, але більш поширена практика одноразової перевірки справ позичальника протягом року. 1 раз в рік проводиться повна "розчистка" боргу з тим, щоб клієнт не мав зоборгованості банку в крайньому випадку протягом місяця. Переваги К.л для клієнта:

* клієнт оплачує лише реально використані кошти;

* не потрібно додаткового дозволу банку на отримання коштів;

* позчальник має право повністю або часково не скористуватись К.л

* Переваги для банку:

* кред.угода не є безумовним зобов"язанням, умови можуть бути змінені;

* доходи від відкриття К.л складаються з двох частин: % за користування позикою та комісійна винагорода.(комісія виплачується з суи позики, а комісія - фіксований %, який нараховується на суму К.л, за невикористану К.л накладається штраф)

Види К.л.

1.Сезонна відкривається під-вам, що відчувають періодичну нехватку оборотних коштів, пов"язану з сезонною циклічністю вир-ва чи необхідністю створення запасів товарві на складі. Такі кредити погашаються після реал-ї проекту за рахунок виручки від реал-ї, тб погашення проводиться одноразово. Ризик банку полягає у можливості непогашення кредиту через раптове зменшення попиту, зниження цін, неврожаю, тому банк вимагає забезпечення у вигляді власності.

2. Поновлювана- відкривається банком для позичальника, що відчуває довгострокову потребу в оборотних коштах для підтримання певного обсягу вир-ва. Строк (1року. Погасивши частину кредита, позичальник може отримати нову поизичку в межах встановленого літіту і терміну дії угоди. Заборг-сть по поновлюваній К.л змінюється хвилеобразно, так що на кредитному рахунку завжди є непогашений залишок. Ризик банку полягає в непогашенні кредиту через скорочення продаж чи несплату рах-в строк контрагентами оптовика. Тому банк вимагає забезпечення О.з.

45.Іпотечні кредити банків

Іпотечний кредит — довгострокові позички, що надаються банками під заставу нерухомості — землі і будівель виробничого й житлового призначення. В основу цього кредиту покладена іпотека, що в перекладі з грецької мови означає заста­ва, причому не будь-якого майна, а саме нерухомого (здебільшого будівель і землі).

Іпотека може бути встановлена на нерухоме майно, яке заставодавець має право продавати або відчужувати в інший спосіб. До об’єктів іпотеки належать:

— підприємства, будівлі, споруди та інше нерухоме майно, що використовується у підприємницькій діяльності;

— житлові будинки і квартири;

— дачі, садові будинки, гаражі й інші споруди споживчого призначення;

— земельні ділянки.

Характерною ознакою іпотечного кредиту є залишення заставного майна у боржника. Боржник може експлуатувати об'єкти, що передані у заставу. Іпотека дає право кредитору переважного задоволення своїх вимог до боржника в межах суми зареєстрованої застави. До іпотеки банки вдаються, як правило, при великих розмірах кредиту, але частіше іпотечний кредит надається спеціалізованими іпотечними банками, фінансовими компаніями, земельними банками.

Ресурси для надання іпотечного кредиту можуть надходити з двох джерел: • залучені ресурси комерційних банків; • кошти, отримані за рахунок реалізації іпотечних облігацій (заставні листи). Іпотечні облігації - це довгострокові цінні папери, які емітують ся фінансовими і не фінансовими інститутами під забезпечення нерухомістю, і приносять твердий процент. У багатьох країнах іпотеч