Інтерактивні методики – шлях до інтенсивного навчання студентів та їх соціальної активності

В клінічній юридичній освіті застосовуються різноманітні методики, технології, педагогічні прийоми. Проте пріоритет в навчанні професійній майстерності відводиться інтерактивним методикам як найбільш природним і таким, що створюють середовище для вироблення і демонстрації професійних навичок.[10]

Інтерактивні методики (від англ. Interact – взаємодіяти, тобто знаходитися у взаємодії, діяти, впливати один на одного) передбачають спільне навчання (навчання у співпраці), коли і студенти, і викладач є суб’єктами навчання. Викладач виступає лише в ролі більш досвідченого організатора процесу навчання. Всі учасники освітнього процесу при цьому взаємодіють один з одним, обмінюються інформацією, спільно вирішують проблеми, моделюють ситуації, оцінюють дії колег і власну поведінку. Студенти занурюються в реальну атмосферу ділової співпраці по вирішенню проблем, яка є оптимальною для вироблення навичок і якостей майбутнього юриста.

Інтерактивні методики – це імітація інтерактивних видів діяльності суспільства в навчальних цілях. В основі методу лежить прийом моделювання ситуації, вироблення і прийняття рішення в умовах, характерних для демократичної системи. Студенти під час навчального заняття стають учасниками колективних форм роботи і вирішують типові суспільно значущі завдання, які постають перед громадськими і державними структурами. Для інтерактивних методів характерно як дотримання зовнішніх умов або форм імітації, наприклад, судове засідання, законодавчі слухання, так і дотримання внутрішньої логіки, пошуки вирішення складних ситуацій, і механізму прийняття рішення.[11]

Ці методики ще виступають як різновид активних методик. При їх застосуванні, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому вони найбільше сприяють формуванню умінь і навичок, виробленню власних цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні. Сильні та слабкі сторони пасивних та інтерактивних методів простежуються в такій таблиці:[12]

Критерії порівняння	Пасивні методики	Інтерактивні методики
1. Обсяг інформації	За короткий проміжок часу можна “пройти” великий обсяг інформації	Невеликий обсяг інформації потребує значного часу
2. Глибина вивчення змісту	Як правило, орієнтовані на рівень знання та розуміння	Учні (студенти) освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка)
3. Відсоток засвоєння	Як правило, невисокий	Як правило, високий
4. Контроль над процесом навчання	Викладач добре контролює обсяг і глибину вивчення, час і хід навчання. Результати роботи учнів передбачувані	Викладач менше контролює обсяг і глибину вивчення, час і хід навчання. Результати роботи тих, хто навчається, менш передбачувані
5. Роль особистості педагога	Особисті якості педагога залишаються в тіні, він виступає як “джерело” знання	Педагог сильніше розкривається перед учнями (студентами), виступає як лідер, організатор
6. Роль учнів (студентів)	Пасивна: учні не приймають важливих рішень щодо процесу навчання	Активна: учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання
7. Джерело мотивації навчання	В основному зовнішнє (оцінки, педагог, батьки, суспільство)	В основному внутрішнє (інтерес самого учня (студента)

Активні методики посідають проміжне місце між пасивними та інтерактивними методиками.

Інтерактивні методики дозволяють задіяти не тільки свідомість людини, але і її почуття, емоції, вольові якості, тобто включити в процес навчання “цілісну людину”. Це дозволяє збільшити обсяг засвоєння навчального матеріалу. Результати проведеного Національним тренінговим центром США (штат Меріленд) у 80-і роки ХХ сторіччя дослідження впливу методик на рівень засвоєння матеріалу довели, що такі методики в навчанні як робота в дискусійних групах, практика через дію, навчання інших (тобто негайне застосування отриманих знань), дозволяє студенту засвоїти в середньому відповідно 50,75 та 90 % навчального матеріалу, у той час як засвоєння матеріалу через лекцію-монолог складає 5%.[13] (Дивись піраміду навчання…)

Як видно ці методики мають підвищений коефіцієнт корисної дії, тобто є більш інтенсивними. А тому вони із самого початку покликані зацікавити студента в процесі оволодіння знаннями, що само по собі уже половина результату. Із застосуванням цих методик міняється вектор навчання, який, як правило, націлений від теорії до практики, коли студент спочатку вивчає теоретичні постулати, а лише потім усвідомлює, для чого вони потрібні і де вони можуть застосовуватися.

(Піраміда навчання і середній процент засвоєння матеріалу)

лекція 5%

читання 10%

відео / аудіо-матеріали 20%

демонстрація 30%

дискусійні групи 50%

практика через дію 75%

навчання інших / негайне застосування навчання 90%

Якщо перед студентом поставити хоча би просту життєву ситуацію і запропонувати її вирішити, то він сам зрозуміє, яких знань йому для цього бракує. Як наслідок, процес навчання буде спочатку рухатися від практики до теорії, а потім навпаки, але уже на якісно іншому рівні.[14]

Використання інтерактивних методик – не самоціль. Це лише засіб для досягнення атмосфери, що найкраще сприяє розумінню студентами демократії, духу права і громадянського суспільства, атмосфері співробітництва, порозуміння і доброзичливості. Вибір методик навчання студентів залежить від мети, яка ставиться в навчальному процесі та пізнавального рівня: чому навчити студента та що він повинен вміти.

Пасивні методики в основному орієнтовані на такі рівні пізнання, як ЗНАННЯ (заучувати, запам’ятовувати, відтворювати) та РОЗУМІННЯ (пояснювати, передавати іншими словами);

Активні та інтерактивні методики, зорієнтовані на всі рівні пізнання, тобто не лише на ЗНАННЯ та РОЗУМІННЯ, але і на ЗАСТОСУВАННЯ (використовувати знання в іншій ситуації), АНАЛІЗ (розуміти відношення частин до цілого, структуру, причинний зв’язок; виявляти та фіксувати помилки), ОЦІНКУ (оцінювати на основі критеріїв; наводити докази), СИНТЕЗ (перегруповувати окремі частини і створювати нове ціле).

Кожна із методик поєднує в собі певні підходи, прийоми, технології, які використовуються при набутті і вдосконаленні професійних навичок.

У застосуванні інтерактивних методик в клінічній юридичній освіті нині уже апробовано ряд підходів, прийомів та технологій, які успішно використовуються в юридичних клініках України, Росії та інших країн. До таких підходів, прийомів, технологій і методів відносять: творчі (проблемні) завдання; роботу в малих групах; запрошення спеціалістів; соціальні проекти; інтерактивний виступ; наочні посібники; Сократичний діалог; дерево рішень; мозковий штурм; займи позицію; PRES (ПОПіВ) – формулу; рольові ігри та технології їх проведення; техніку коментування (зворотного зв’язку).[15]

До них також відносять і інші, наприклад: дебати[16] робота в парах, мікрофон, аналіз правової ситуації, дискусія, “ток-шоу”, ажурна пилка, коло ідей, імітація спрощеного судового слухання (суд від свого імені), акваріум, медіація, переговори, попереднє розслідування та імітація судового слухання[17], чарівний стілець, стоп-кадр, навчаючи-вчусь, рухливі ігри(рухавки), нескінченний ланцюжок та інші.[18]

Якогось єдиного критерію щодо віднесення названих способів застосування інтерактивних методик до методів, підходів, прийомів, технологій і поки-що не вироблено. А тому, на наш погляд, підстави до такого розмаїття їх назв відсутні. Саме тому для відвернення загрози плутанини у термінах, ми вживатимемо термін “інтерактивний метод”.

Звичайно класифікація інтерактивних методів може проходити за різними критеріями. Однак нам хотілося б зробити спробу класифікувати їх в певні групи за критеріями їх ролі у вироблені професійних навичок юриста. Тобто, чи застосування інтерактивного методу тягне за собою вироблення у студентів якихось професійних навичок, чи ні, а якщо тягне, то конкретно однієї, чи цілої сукупності.

За такими критеріями можна розділити інтерактивні методи на допоміжні та основні (прості і складні).

Допоміжні інтерактивні методи – це ті, які, і направлені на створення умов для формування професійних навичок та їх глибокого закріплення.

До них можна віднести: ігри для більш тісного знайомства (закон на моєму шляху, гра в імена, історія імені, я змінюю своє ім’я, я через 10 років, улюблені тварини, я хочу вас познайомити…, та інші), рухливі ігри (айсберг, мені подобається.., чарівний стілець, телескоп та інші), “стоп-кадр”, “мікрофон”, використання спеціалістів, наочні посібники. Ці методи застосовуються спільно із основними.

Основні інтерактивні методи – це ті, процес застосування яких передбачає вироблення окремих чи сукупності професійних навичок.

В свою чергу, ці методи, які спрямованості на вироблення лише окремих професійних навичок – є простими, а ті, що спрямовані на вироблення у студентів сукупності професійних навичок – складними.

На наш погляд, виходячи із цих критеріїв прикладом простих інтерактивних методів можуть виступати: дерево рішень, мозковий штурм (атака),,”займи позицію”, PRES (ПОПіВ) формула, Сократів діалог, дискусія, “Акваріум”, дебати, інтерактивний виступ, переговори, медіація. А прикладом складних методів - творчі проблемні завдання, робота в малих групах, соціальні проекти,, рольові ігри, зворотний зв’язок.

Треба відзначити, що дискусія, дебати, переговори, медіація є завершенимипрофесійними навичками юриста, але ці форми можуть виступати як інтерактивні методи тоді, коли їх використовують з навчальною метою для формування інших професійних навичок. Наприклад, дискусія може застосовуватися як інтерактивний метод в процесі занять по формуванню професійної навички – вироблення позиції по справі.