Розділ 2. Спеціалізація юридичних клінік

Відповідно до класифікатора професій ДК 009 – 95, спеціалізація за фахом характеризує особливості діяльності спеціаліста, пов’язані з відмінностями у використанні засобів праці, або продуктів праці, або умов праці.

Правова освіта в Україні знає кілька напрямів спеціалізації підготовки студентів-юристів: кримінальна, господарсько-правова, державно-правова і т.д. Це необхідно враховувати при визначенні спеціалізації юридичної клініки, оскільки така спеціалізація забезпечує студентам потрібне середовище і ступінь складності для оволодіння відповідним правовим досвідом. Водночас спеціалізація юридичної клініки дає змогу змінити вектор навчання, що, як правило, спрямований від теорії до практики. Варто також звернути увагу, що одним із принципів системи стандартів вищої освіти є принцип прогнозованості, тобто зміст освіти, що забезпечує спроможність індивіда виконувати завдання діяльності, які можуть виникнути в майбутньому. Фахову діяльність юриста варто визначити як рід практичної діяльності щодо вирішення завдань різноманітного типу і проблем правового характеру. Саме якість рішення студентом типових завдань є показником успішної фахової діяльності і це потрібно враховувати при визначенні спеціалізації юридичної клініки.

На сьогодні, як правило, студент вивчає теоретичні постулати і лише потім усвідомлює, для чого вони потрібні і де можуть застосовуватися. На нашу думку, якщо перед студентом поставити проблему на основі конкретної життєвої ситуації у сфері діяльності юридичної клініки, він сам зрозуміє, яких знань йому не вистачає в тій чи іншій галузі права. Як наслідок, процес навчання у ВНЗ спочатку просуватиметься від практики до теорії, а потім навпаки, але вже на якісно іншому, більш високому рівні.

Юридична освіта має доповнюватися спеціальними навичками і за спеціальними методиками, що не вписуються в рамки традиційних академічних курсів. Спеціалізація юридичної клініки як форми навчального процесу дає змогу розв’язати цю проблему. Клініка може включати в навчання різноманітні програми курсів і спецкурсів із різних сфер юриспруденції, що, власне, й визначає її спеціалізацію. Кожна освітня клінічна програма передбачає зв’язок цілого блоку дисциплін і галузей права, що регулюють дані питання і насамперед взаємозв’язок дисциплін процесуального і матеріального права, що в остаточному підсумку дає студентові цілісне, а не фрагментарне уявлення про систему права.

Термін “спеціалізація юридичної клініки” позначає досить багато-аспектне поняття. Насамперед спеціалізація може ґрунтуватись на обмеженні кола суб’єктів, що є потенційними клієнтами клініки. Крім того, спеціалізація визначається конкретними питаннями, що належать до тієї або іншої галузі права, яка є предметом діяльності клініки (сімейне, трудове, цивільне право тощо). Також спеціалізація клініки враховує визначений перелік правових послуг, що надаються клієнтам (складання юридичних документів, скарг і заяв, представництво в суді, надання юридичних консультацій і т. ін.). З огляду на всі три аспекти можна зробити висновок, що спеціалізація визначає основні напрями діяльності клініки – як у момент створення, так і в процесі подальшого розвитку.

Чи повинна клініка спеціалізуватися в одній або кількох сферах законодавства, юридичної науки, експертної, слідчої і судової практики? Відповідь на це запитання багато в чому залежить від того, які навчальні цілі ставить перед собою клініка та які чинники обмежують її дію. Останні умовно можна поділити на дві групи: внутрішні і зовнішні. До першої групи слід віднести:

· матеріально-технічні можливості клініки (приміщення, комп’ютер, бібліотека, меблі, оргтехніка тощо);

· загальну кількість учасників (студенти, викладачі, координатор, помічники і т.д.);

· співвідношення викладачів і студентів, що працюють в клініці (рекомендується на одного викладача близько 10 студентів);

· рівень теоретичної підготовки студентів (як правило, в клініках проходять навчання студенти 3 – 5 курсів);

· фахову підготовку викладачів, що керують діяльності клініки (як правило, повинні мати певний досвід практичної роботи);

· загальне навчальне навантаження на студентів і викладачів (до 10 годин на тиждень для студентів і до 27 годин на місяць для викладача);

· співвідношення з навчальним планом навчального закладу (орієнтація на затверджену спеціалізацію і включення практики в юридичній клініці до навчального плану);

· зацікавленість студентів до роботи у певній сфері застосування права.

До другої групи слід віднести:

· джерела зовнішнього фінансування діяльності клініки;

· економічну ситуацію;

· ефективність роботи державних організацій і правоохоронних органів щодо захисту прав та інтересів громадян;

· ефективність роботи судової системи й органів державної виконавчої служби;

· політичну ситуацію;

· стабільність законодавства;

· можливість працевлаштування студентів після закінчення ВНЗ.

З урахуванням зазначених вище чинників варто накреслити цілі діяльності юридичної клініки, які багато в чому визначають спеціалізацію клініки. Розглядаючи ціль як бажаний кінцевий результат діяльності клініки, можна виділити два основних аспекти:

1) прищеплення студентам навичок фахової роботи;

2) забезпечення юридичними послугами певної частини населення.

На вибір мети істотно впливає статус осіб, що виступають як засновники, організатори або керівники юридичної клініки. Якщо такою особою виступає навчальний заклад, на базі якого функціонує юридична клініка, цілком логічним буде віддати перевагу освітньому аспектові.

Якщо біля витоків створення стоїть громадська організація або благодійний фонд, основною метою юридичної клініки, як правило, стає надання юридичних послуг якомога більшій кількості клієнтів. У такому разі можна говорити про домінування інтересів клієнтів.

З огляду на те, що юридичні клініки надають юридичні послуги безоплатно, їх спеціалізація визначається колом суб’єктів, що є її клієнтами. Аналіз практичної діяльності юридичної клініки Донецького Національного Університету, Львівської комерційної академії, Волинського державного університету, а також деяких інших ВНЗ дає підстави для висновку, що основними групами громадян, які звертаються до клінік, є:

· інваліди;

· учасники війни;

· пенсіонери;

· малозабезпечені;

· молодь;

· підприємці, що працюють у сфері малого бізнесу.

Так, скажімо, юридична клініка “Астра” Волинського державного університету наводить таку дані про кількість клієнтів, що звернулися в юридичну клініку: 40% - пенсіонери, 25% - малозабезпечені, 19% - інваліди, 8% - молодь і підприємці. При цьому 35% справ стосується цивільного права, 22% - житлового права, 11% - процесуальних питань, 11% - трудового права, по 6% - земельного і господарського права.

Урахування кола суб’єктів, що є клієнтами юридичної клініки, дуже важливе при визначенні спеціалізації клініки, оскільки в Україні існує тенденція тісного співробітництва між громадськими організаціями і юридичними клініками. Найчастіше саме громадські організації стояли біля витоків створення юридичних клінік, що вплинуло на їхню спеціалізацію.

Розглядаючи цілі ЮК, варто мати на увазі, що, як правило, незалежно від пріоритетності мети і кола суб’єктів, варто приділяти особливу увагу освітньому елементові в діяльності ЮК, оскільки навчання в ній визначається як форма навчального процесу, спрямована на наближення до практичних потреб і заповнення прогалин у набутті практичних навичок, необхідних для юридичної професії. Інакше без навчального компонента ЮК за своїм статусом фактично є юридичною консультацією.

Клініку також варто розглядати з погляду спеціалізації як систему навчальних курсів, спрямовану на прищеплення студентам заздалегідь визначеного набору практичних навичок певним набором засобів.

Саме тому з огляду на навчальні завдання, що стоять перед клінікою, її діяльність можна зорієнтувати в будь-якому напрямі. Так, наприклад, декан факультету або викладачі, відповідальні за роботу клініки (куратор, керівник клініки), можуть установити, щоб студенти були обізнані з максимально можливою кількістю сфер дії закону, і передбачити постійне ознайомлення студентів із новими сферами юридичної діяльності. Якщо вести клініку, виходячи із загального законодавства, студентам буде надано можливість дізнатися, з якими проблемами стикаються юристи у перший рік своєї юридичної практики після закінчення ВНЗ.

У деяких юридичних навчальних закладах США також існують клініки загальної юридичної практики. До провадження беруться різні категорії справ. Перевага полягає у тому, що студенти мають можливість працювати зі справами з різноманітних галузей права. А істотним недоліком є, як правило, відсутність достатньої теоретичної підготовки, що викликає необхідність заповнити певну прогалину вже під час роботи зі справою. Крім того, за такого підходу викладач має значно менше можливості здійснювати контроль за роботою студентів.

Викладачі ЮК також можуть віддати перевагу вужчій спеціалізації, для того щоб студенти як слід вивчили одну або дві сфери законодавства або юридичної практики. За вузької спеціалізації у викладачів з’являється більша можливість контролювати роботу студентів, тому що знання не розпорошуватимуться в кількох сферах. Причому найважливішим, мабуть, є те, що спеціалізація сприяє самостійності студентів у клініці, бо у них з’являється можливість висловлювати свою думку щодо справ один одного на більш фаховій основі.

Якщо основне завдання клініки полягає в тому, щоб прищепити студентам почуття відповідальності за свого клієнта, є сенс вибирати для роботи сфери справи, у яких втручання з боку викладача має бути мінімальним. Рішення приймає сам студент, і він же добирає аргументи і готує документацію. Крім того, справи, що стосуються інтересів великих груп людей, звичайно потребують більш часу, ніж справи щодо окремих осіб. Якщо керівник клініки хоче, щоб його студенти вели справу від початку до кінця, варто віддати перевагу дрібним справам.

Такий підхід характерний для ЮК Донецького національного університету (спеціалізація: цивільне, сімейне, житлове і трудове право), ЮК Волинського державного університету (цивільне, сімейне, трудове право і право соціального забезпечення), ЮК “Про боно ”Київського національного університету (сімейне, трудове, цивільне, господарське, кримінальне право) тощо. Перевагою є те, що цей підхід дає можливість займатися інтенсивною юридичною роботою при достатньому контролі викладача.

Аналогічна схема нині використовується в Донецькому національному університеті. На базі економіко-правового факультету створено структурний підрозділ – Центр практичного навчання, що об’єднує кілька спеціалізованих ЮК. Кожна з цих ЮК має свою спеціалізацію (трудове, цивільне, кримінальне право) тощо. При цьому практична робота у певній сфері застосування права кожною ЮК узагальнюється на рівні центру практичного навчання, що дає студентам змогу знайомитися з особливостями ведення справ у тій чи іншій справі незалежно від спеціалізації клініки.

Розглядаючи конкретні напрями спеціалізації ЮК, варто зазначити, що концепція практичної освіти юристів у клініках передбачає навчальні, наукові та практичні інтереси:

1) представників соціально-незахищених верств населення

2) студентів

3) адміністрації ВНЗ

4) викладачів клініки

5) зацікавлених організацій (юридичні фірми, адвокати, громадські організації, органи юстиції та ін.)

Громадяни, що потребують правової допомоги і не можуть оплатити послуги адвоката, готові звернутися за порадою до студента. Студенти зацікавлені в одержанні практичних навичок, що в майбутньому сприятимуть їхньому працевлаштуванню і подальшій кар’єрі. Досвід роботи студентів у ЮК дає змогу розглядати це не тільки як продовження навчання, а як набуття конкретних фахових навичок.

Адміністрація ВНЗ зацікавлена в удосконалюванні навчального процесу відповідно до вимоги жорсткої конкуренції на ринку послуг. Тому впровадження в навчальний процес практику в ЮК як складовий компонент навчальної програми дає можливість підвищити імідж ВНЗ, підготувати висококваліфікованих спеціалістів, здатних до практичної діяльності одразу після закінчення ВНЗ.

Викладачі клініки мають можливість удосконалювати методи навчання, використовуючи взаємозв’язок академічних курсів і навчальних програм з ЮК, вдосконалювати свою фахову майстерність, впроваджувати сучасні методи викладання.

Державним, громадським і приватним організаціям потрібні кадри, що мають певний досвід роботи і здатні самостійно на практиці розв’язувати конкретні проблеми.

Визнаючи спеціалізацію ЮК, варто виходити з оптимального поєднання інтересів, зазначених вище груп, що дає змогу домогтися необхідної якості послуг, надаваних клієнтам ЮК на основі добровільності для студентів і можливості творчого підходу для викладачів.

Спеціалізація ЮК викликає необхідність реагування на постійно мінливі обставини у своїх ВНЗ та у своєму регіоні. З цією метою керівник клініки може ввести в практику два захисних елементи. Перший елемент – офіційний механізм оцінки якості послуг, наданих у тій або іншій галузі права. Відповідно, студентам і клієнтам ЮК пропонується заповнити анонімні оцінні бланки, що використовуються для визначення результатів роботи.

За досить великої кількості негативних відгуків за результатами опитування можуть бути прийняті рішення або про припинення діяльності в цій сфері, або про внесення принципових змін у процес теоретичної і практичної підготовки студентів ЮК.

Другим захисним елементом є систематичні планування роботи ЮК. Це передбачає врахування зовнішніх і внутрішніх обставин, що впливають на спеціалізацію ЮК.

Зустрічі керівників клініки із суддями і представниками громадськості мають серйозний вплив на визначення питання про спеціалізацію ЮК. Це допомагає уникнути непорозумінь із судовими структурами, населенням, адвокатами та ЮК.

Визнаючи спеціалізацію клініки, також варто пам’ятати, що часто виникає необхідність у спеціальній підготовці студентів. Іноді трапляється, що студенти не знають законодавства в цій сфері, тому виникає необхідність негайно їх зорієнтувати у питаннях спеціалізації ЮК. Отже, керівництву ЮК залежно від її спеціалізації необхідно вжити заходів для проведення зі студентами додаткових занять із питань спеціальної теоретичної підготовки, враховуючи особливості практичних навичок у тій або іншій сфері застосування права. При цьому використовуються рольові ігри, відеозаписи, вправи, групові дискусії. Прищеплення традиційних і нетрадиційних навичок дає найкращі результати, коли студенти практично беруть участь у якихось вправах. Рекомендується використовувати моделі, складені на основі реальних ситуацій, що їх розглядають студенти при веденні справ відповідно до спеціалізації клініки.

Визначаючи спеціалізацію клініки, варто брати до уваги взаємозв’язок між заняттями в аудиторіях, наявною теоретичною підготовкою і веденням конкретних справ клініки. Тому керівництво клініки повинно скласти свій навчальний план, який максимально можливою мірою відображатиме традиційні навички. Але давати їх треба в практичному розрізі, з урахуванням розглянутих ЮК справ.

Є три основні методи клінічної юридичної освіти, а саме:

- інсценізація судового слухання в аудиторії

- ведення справ клієнтів студентами під керівництвом викладачів

- стажування в юридичних конторах

Кожен із методів клінічного юридичного утворення має свої сильні і слабкі сторони. Більшість ЮК України використовує кілька методів у процесі навчання, але базовим залишається ведення справ клієнтів.

На заняттях з інсценізації студенти виконують вправи з розгляду реальних ситуацій із юридичної практики. На таких заняттях викладаються такі предмети, як судова майстерність, апеляція, ведення переговорів, посередництво, інтерв’ювання, юридичні консультації. Цей метод відповідає першій меті клінічної юридичної практики – навчання студентів “Як це робиться”. Цей метод дає найкращу можливість систематично і скрупульозно прищеплювати специфічні навички. Проте сам по собі цей метод не є універсальною програмою з юридичної освіти.

За формою навчання клініки “Реальних клієнтів” поділяються на два види: клініки загальної практики і спеціалізовані клініки (обидва види було розглянуто вище).

Поєднання клінік “Реальних клієнтів” із заняттями з інсценізації є ефективним методом навчання студентів, при чому саме клініка “Реальних клієнтів” впливає на формування у студентів поглядів на юридичну професію і питання етичного характеру.

Стажування студентів як форма клінічної освіти дає можливість урізноманітнити та інтенсифікувати юридичну роботу в різних сферах права. Студенти можуть вибрати стажування в галузі права, що не входить у перелік практичних занять у клініці “Реальних клієнтів”. Однак пріоритет має інтерес юридичної фірми. Це доводить дворічний досвід функціонування клінічних інтернатур, що працюють у структурі Центру практичного навчання економіко-правового факультету Донецького національного університету.

Характер навчання в ЮК зумовлює постійні зміни і відбиває не тільки підвищення рівня знань студентів та вдосконалювання процесу навчання, а й адаптацію до умов, що змінилися.

На початковій стадії більшість студентів не має знань, необхідних для прийняття рішень у справах, що розглядаються у справах. Студентів часто охоплює занепокоєння і розчарування, якщо спеціалізація справ часто перевищує їхні можливості. Тому їм необхідно надати широкий обсяг специфічної інформації про спеціалізацію клініки. На початковій стадії викладач відіграє роль старшого партнера. Тому бажано, щоб спеціалізація клініки на цій стадії ґрунтувалася на теоретичних знаннях студентів, отриманих у процесі вивчення тих або інших дисциплін.

Надалі студенти вже можуть брати на себе більшу відповідальність та ініціативу. Дискусії не повинні обмежуватися проміжними питаннями або розглянутими справами, вони можуть охоплювати також етичні питання, роль адвоката, питання функціонування правових інститутів. На цій стадії викладач відіграє роль рівноправного партнера, і тому можна змінити (доповнити) новими галузями права спеціалізацію клініки, а також ввести нових суб’єктів, що є клієнтами клініки.

На заключній стадії студенти діють досить упевнено і компетентно, оскільки мають достатній рівень теоретичної підготовки і набувають певних практичних навичок. Рішення студента має певний пріоритет за наявності достатньої обґрунтованості. Викладач виступає як гарант. На цій стадії студенти професійно орієнтуються в різних сферах права, що можна розглядати як досягнення навчальної мети.

Вибираючи будь-який напрям спеціалізації, слід враховувати необхідність фахової орієнтації студента та інтереси клієнта, а також на усвідомлення ролі будь-якого юриста у підтриманні престижу правосуддя.

Положення КУ, зокрема положення про рівний захист із боку закону і про належну правову процедуру, фактично не реалізується для значної частини населення нашої країни у зв’язку з неспроможністю оплатити послуги фахових юристів. Такий стан речей має привертати увагу юридичної громадськості України до практичних недоліків нашої правової системи, зокрема у тому, що стосується верховенства права. Тому вирішення проблеми виходить за межі університетських аудиторій. ЮК, у свою чергу, можуть відіграти свою роль у вирішенні цієї проблеми, виховуючи у студентів-юристів розуміння необхідності забезпечувати юридичними послугами тих, хто їх не одержує достатньою мірою.

Якщо говорити про спеціалізацію ЮК, варто враховувати, що вибрана модель практики допоможе студентам усвідомити, що юристи здатні суттєво впливати на стан речей у суспільстві. Студенти також мають можливість дістати уявлення про те, наскільки складний юридичний механізм в дії і як напружено проходить розгляд справи в судових інстанціях.

Розглядаючи спеціалізацію ЮК, що є складовою частиною навчального процесу, слід підкреслити, що метою клініки є всебічний розвиток людини як особистості, виховання високих моральних якостей, формування спроможності вільного суспільного вибору. Тому результатом навчання студента в ЮК може бути не тільки набуття певної компетенції у сфері фахової діяльності юриста, а й певні зміни у поглядах особистості, розуміння соціальних цінностей. Таке вдосконалення стає можливим завдяки участі студента у вирішенні певних соціальних завдань, що належить до сфери діяльності ЮК й зумовлені її спеціалізацією.

Насамкінець хотілося б дати таку пораду: вирішуючи складні питання спеціалізації клініки, варто завжди дотримуватися правила – не зашкодь (заповідь Гіппократа) і пам’ятати, що неможливо осягти неосяжне (рекомендація Козьми Пруткова).