Калькулювання собівартості в комплексних виробництвах

Комплексні виробництва — це такі, де в одному робочому циклі виробництва з єдиного складу багатокомпонентної сировини на одному і тому ж виробничому обладнанні при рівних технологічних умовах отримують декілька різних по фізичних і хімічних властивостях, агрегатному стану і напрямах використання продуктів.

Для комплексних виробництв характерно, що при переробці сировини змінюється її внутрішня структура і утвориться група різнорідних компонентів з новими якісними характеристиками, відмінними від початкової сировини.

Існують два види комплексних виробництв:

> продукти з виробничого процесу виходять одночасно по його закінченні,
проходячи одні і ті ж виробничі стадії;

> продукти з виробничого процесу виходять на різних технологічних
стадіях, одні з яких загальні, інші — окремі.

Витрати, пов'язані з отриманням продукції в комплексних виробництвах, по відношенню до кожного продукту, є в основному загальними і розподіляються непрямо, і тільки якась частина витрат може бути віднесена по прямій ознаці. Це пояснюється наступними обставинами:

> часто комплексні виробництва безперервні і протікають в замкнених апаратах,

> має місце наявність системи прямих, паралельних, послідовних зв'язків між стадіями,

> неможливо встановити технічними засобами, що є взаємозв'язок
технічного процесу з виробничими витратами, тому основна частина витрат
виступає як загальна для всіх продуктів.

Облік витрат в комплексних виробництвах включає наступні етапи:

> у групування витрат по виробництву загалом;

> угрупування витрат по місцю виникнення і центрам відповідальності;

> підрозділ витрат на прямі і що непрямо розподіляються; розмежування загальних непрямих витрат між окремими продуктами

загального технологічного процесу непрямими методами, розрахунок витрат на окремі види продукції як сума прямих і непрямих.

Для розподілу витрат на окремі види продукції в комплексному виробництві застосовуються наступні методи:

> прямої локалізації витрат,

> виключення витрат,

> розподілу витрат,

> комбінований.

Метод прямої локалізації витрат передбачає точний і достовірний облік всіх видів ресурсів безпосередньо на окремі види продукції по місцях виникнення витрат і центрах відповідальності.

Метод виключення витрат полягає в тому, що один з продуктів комплексу приймається за основний, а інші умовно розглядаються як побічні, попутні. Побічні продукти певним чином оцінюються і списуються із загальної суми витрат. У залишку отримують витрати па основний продукт.

Оцінка побічної продукції проводиться або по виробничій собівартості,

відповідній отриманню цієї продукції в роздільному виробництві або по виробничій собівартості, визначеній на основі ціни (з ціни віднімається прибуток і позавиробничі витрати). Цей метод застосовується при наявності наступних умов, якщо:

> встановлення основного продукту не викликає сумнівів;

> є продукти, аналогічні побічним, що виготовляються в роздільному

виробництві;

> є ціни на побічні продукти:

> обсяг і вартість побічної продукції в порівнянні з основною невеликі;

> вихід окремих продуктів відносно стабільний.

Метод розподілу витрат застосовується тоді, коли продукти, що виробляються приблизно рівноцінні і не можна визначити основний продукт. Розподіл витрат може проводитися як по натуральних, так і по вартісних показниках.

При використанні натуральних показників розподіл проводиться пропорционально масі продукції, змісту корисної речовини, умовним коефіцієнтам.

Метод розподілу витрат пропорционально умовним коефіцієнтам полягає в наступному:

> одному з продуктів привласнюється коефіцієнт, рівний одиниці;

> іншим продуктам встановлюються коефіцієнти більше або менше

одиниці в залежності від змісту корисної речовини, значущості, ціни і т. д

> знаходиться умовна вага кожного виду продукції шляхом множення
умовного коефіцієнта на обсяг виробництва продукції в натуральному
вираженні;

> розраховується загальна умовна вага всіх продуктів;

> визначається собівартість одиниці умовної ваги продутацї шляхом

розподілу загальної суми витрат па загальну умовну вагу;

> знаходиться собівартість одиниці кожного продукту множенням
отриманої собівартості одиниці умовної ваги на вщповідний умовний
коефіцієнт.

При виборі вартісних показників розподіл проводиться пропорційно собівартості або цінам еквівалентних продуктів в роздільних індивідуальних виробництвах (метод еквівалентів).

Комбінований метод полягає в тому, що:

> із загальної суми витрат комплексного виробництва виключається

вартість побічної продукції;

> із суми, що залишилася виключається та частина витрат, яка може бути прямо віднесена на окремі продукти;

> залишок загальної суми розподіляється між основними продуктами по якому-небудь методу розподілу;

> розраховується собівартість основної продукції як сума прямих і
непрямих витрат.

При калькулюванні собівартості в комплексних виробництвах потрібно прагнути до можливо більш повному роздільному обліку виробничих витрат, по місцях їх виникнення і центрах відповідальності і безпосередньому калькулюванні окремих видів продукції. Вольовий розподіл витрат, їх умовна оцінка приводять до спотворення собівартості, позбавляють можливості ефективно управляти зниженням витрат.

Визначення критичного обсягу виробництва (точки беззбитковості)

Оскільки собівартість одиниці продукції міняється в залежності від обсягу виробництва (використання потужності), то при цінах, що склалися на ринку можуть виникнути ситуації, при яких виробництво може бути збитковим або прибутковим. Якщо ціна на продукт більше собівартості одиниці, то буде мати місце прибуток, якщо менше собівартості, тобто - збиток.

Точкою беззбитковості (критичною точкою) називають об'єм реалізації, при якому відсутні як прибутки, так і збитки, т. є. виручка від реалізації рівна витратам на виробництво продукції.

Точка беззбитковості може бути визначена теоретично і за формулою.

Вартісній обсяг реалізації продукції, що забезпечує досягнення точки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді, може бути визначений за наступними формулами:

де ВРкб - вартісний обсяг реалізації продукції, що забезпечує досягнення крапки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді;

Впост - сума постійних операційних витрат (незмінна в періоді, що розглядається);

Рчд - рівень відношення чистого операційного прибутку до обсягу

реалізації продукції, %;

Рвзм - рівень відношення змінних операційних витрат до обсягу реалізації продукції, %;

Рмп - рівень відношення маржинального операційного прибутку до обсягу реалізації продукції, %.

Натуральний обсяг реалізації продукції, що забезпечує досягнення точки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді, може бути визначений за наступними формулами:

де НРкб - натуральний обсяг реалізації продутеції, що забезпечує дося­гнення точки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді;

Цоп - ціна одиниці продукції, що реалізовується.