Прибутковість (дохідність) підприємства

Прибуток — частина виторгу, що залишається після відшкодування всіх

витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами ресурсів, прибуток виражає мету підприємницької діяльності, служить основним економічним показником останньої.

Значення прибутку полягає в тім, що він (прибуток) є:

· основним джерелом фінансування розвитку підприємства, і удосконалення його матеріально-технічної бази та продукції, забезпечення всіх форм інвестування;

· об'єктом оподаткування та джерелом сплати податків.

Розрізняють наступні види прибутку залежно від його формування і використання.

Загальний прибуток — весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу.

Прибуток після оподаткування (чистий прибуток) — прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства після сплати податків.

Валовий прибуток — це різниця між виторгом та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі витрати — адміністративні, комерційні.

Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.

Маржинальний прибуток характеризує величину виторгу від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Отже, такий прибуток за величиною

збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

Джерелами формування загальної величини прибутку підприємства є:

а) продаж (реалізація) продукції (послуг);

б) продаж непотрібного майна;

в) позаопераційні (пасивні) операції.

Прибуток від продажу продукції обчислюється як різниця між виторгом від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість й акцизного збору) та її повною собівартістю.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств. Він визначається як різниця між ціною продажу і балансовою (залишковою) вартістю об'єкта з урахуванням витрат на продаж (демонтаж, транспортування, оплата агентських послуг тощо).

Прибуток від позареалізаційних операцій — це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду (лізинг), дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо.

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1997) оподатковуваний прибуток обчислюється як різниця між валовим доходом за певний період і валовими витратами і сумою амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів за той самий період;

Одержаного прибутку використовується у наступних напрямках:

· прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат
власникам корпоративних прав і персоналу фірми за результатами роботи як
заохочувальний захід, на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток);

· прибуток, що залишається на підприємстві, є фінансовим джерелом його
розвитку і спрямовується в резервний та інвестиційний фонди (нерозподілений
прибуток).

На акціонованих підприємствах власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів, їх величина залежить від ухваленої дивідендної політики, основними варіантами якої є:

· виплата стабільних дивідендів на одному рівні;

· виплата дивідендів із щорічним певним зростанням;

· спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частки чистого

прибутку;

· виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування
інвестиційних потреб;

· виплата дивідендів не грошима, а додатково випущеними акціями підприємства.

Досвід діяльності зарубіжних фірм та вітчизняних підприємств, ще успішно працюють, свідчить, що частка дивідендних сум у чистому прибутку коливається в межах 30-70%.