Пунктуація української мови

Пунктуація української мови нараховує ІЗ розділових знаків:. (крапка),: (двокрапка),... (крапки);, (кома), // (дві риски),; (крапка з комою),? (знак питання),! (знак оклику),?! (знак питання і знак оклику на позначення зди­вування, подиву), - (тире), () (дужки), " " (лапки);, - (кома і тире).

Цікава біографія розділових знаків.

Крапка і кома - найдавніші розділові знаки. Вони з'явилися в друкова­них книгах XVI століття.

Кома - слово з латинської мови, в якій мало такі значення: кую, б'ю, відсікаю, відрубую, відділяю.

Крапка - переклад латинського слова "пунктум". Від цього слова утво­рені такі терміни: пункт, пунктуація, пунктуальний, пунктограма, пунктир. Цей розділовий знак спочатку ставили під кінцевим словом речення, посере­дині рядка на означення закінченої думки.

Тире - слово французьке, що означало тягти. Першим застосував цей розділовий знак М. Карамзін на початку XIX століття.

Апостроф - наймолодший правописний знак нашого письма. З'явився він в українській граматиці і набув правописних прав за радянських часів. Уживається також у французькій та англійській мовах - щоправда, на озна­чення пропущених букв. Назва знака взята з давньої грецької мови. Там він означав: кривий, зігнутий, повернутий. Слово має два наголоси: апостроф і апостроф.

Українська мова фахового спрямування

Л