Валютні опціони

Валютний опціон є своєрідною формою строкової угоди двох сторін — продавця (емітента) і покупця (власника опціону), внаслідок якої останній отримує право, але не зобов'язання, купити у першого або продати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (або на національну грошову одиницю) у визначений момент або протягом певного періоду в майбутньму за валютним курсом, що встановлюється у момент укладення угоди. Цей фіксований валютний курс називають ціною реалізації (виконання) опціону, або страйковою ціною (strike price).

Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитися від його виконання залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу протягом опціонного періоду (періоду дії опціону).

Продавець (емітент) опціону зобов'язаний здійснити відповідну валютну операцію за ціною реалізації, встановленою за опціонною угодою, та забезпе­чити власнику опціону виконання умов угоди до завершення встановленого терміну. Якщо угоду здійснено, то вживають терміни "опціон здійснено" або "опціон виконано".

За право, яке продавець опціону надає його власнику, здійснити опціон або відмовитися від його реалізації останній сплачує першому певну грошову суму — опціонну премію. Вона визначається як процент від суми опціонної угоди або ж як абсолютна сума за одиницю валюти і сплачується покупцем опціону його продавцю під час продажу опціону незалежно від того, буде він взагалі здійсне­ний чи ні.

Вартість опціону є договірною величиною і залежить від обсягів купівлі-продажу валют, виду валют, поточного валютного курсу та ціни виконання опціону. Остання, в свою чергу, залежить від поточного валютного курсу та перспектив його зміни, інформацією про що можуть служити дані про фор­вардні курси валют, опубліковані у різних фінансових виданнях.

Схема здійснення угоди з валютними опціонами подана на рис. 7.7.

Рис. 7.7. Схема здійснення угоди з валютними опціонами

Пояснення до рис. 7.7

1 — купівля опціону, сплата опціонної премії покупцем опціону його про­давцю (емітенту) за надане право реалізувати або відмовитися від реалізації даного опціону, визначення курсу обміну (страйкової ціни);

2 — купівля або продаж (залежно від виду опціону) іноземної валюти за визначеним курсом або відмова від реалізації опціону; при цьому опціонна премія не повертається.

Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові, що вільно перебу­вають в обігу, та позабіржові. Біржові опціони (traded option) продають і купу­ють опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали не­від'ємною складовою фінансового ринку економічно розвинених країн. Найві-доміші з них — Лондонська фондова біржа. Амстердамська біржа (Європейська опціонна біржа). Філадельфійська, Чиказька, Монреальська та інші (табл. 7.3).

Таблиця 7.3. Провідні світові біржі та види валют, на які укладаються опціонні угоди

Валюта	Біржа
Австралійський долар (AUD)	SFE
Канадський долар (CAD)	СВОЕ, ME, VSE, Phil SE
Євро (EUR)	АЕ
Англійській фунт стерлінгів (GBP)	СВОЕ, MM, АЕ, LSE
Швейцарський франк (CHF)	СВОЕ, ІММ, ME, Phil SE
Японська єна (JPY)	СВОЕ, Phil SE
Золото (XAU)	COMEX, EOE, MCE, ME, VSE
Срібло (XAG)	СВОЇ, СОМЕХ. АЕ, TFE, VSE
Індекси на золото і срібло	Phil SE

Пояснення до табл. 7.3

SFE — Sydney Futures Exchange — Сіднейська ф'ючерсна біржа (торгівля опціонами на ф'ючерсні контракти).

СВОЕ — Chicago Board Option Exchange — Чиказька опціонна біржа — (торгівля "європейськими" опціонами).

ME — Montreal Exchange — Монреальська біржа.

VSE — Vancouver Stock Exchange — Ванкуверська фондова біржа.

Phil SE — Philadelphia Stock Exchange — Філадельфійська фондова біржа.

ІММ — International Monetary Market — Міжнародний валютний ринок (на

Чиказькій комерційній біржі).

АЕ — Amsterdam Exchange — Амстердамська біржа.

LSE — London Stock Exchange — Лондонська фондова біржа.

СОМЕХ — Commodity Exchange, New York — Нью-Йоркська товарна біржа.

MCE — MidAmerican Commodity Exchange — Центральноамериканська товарна біржа.

СВОТ — Chicago Board of Trade — Чиказька торговельна біржа.

TFE — Toronto Futures Exchange — Ф'ючерсна біржа Торонто.

Біржові опціони можуть перебувати в обігу на вторинному ринку, вільно перепродаватися до завершення опціонного періоду. Ці опціони є стандартизованими за певними видами валют, сумами й термінами виконання.

Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити: найменування валюти опціону, назву операції (купівля або продаж), суму валюти, курс обміну (ціну реалізації), дату завершення опціонного періоду, умови виконання опціону (певна дата чи опціонний період).

Позабіржові опціони (over-the-counter option, OTC option) можна розглядати як суто банківський інструмент. Вони продаються і купуються покупцем і банком, як правило, за індивідуальною угодою на договірних засадах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. Переважно на ринку позабіржових опціонів банки працюють із транснаціональними корпораціями.

У світовій практиці залежно від характеру валютообмінної операції розріз­няють опціон "кол" (call) і опціон "пут" (put).

Опціон "кол" надає право його власнику купити певну суму однієї інозем-ної валюти в обмін на іншу. Опціон "пут" надає власнику право продати певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Наприклад, якщо підприємство, придбав-ши "пут" за гривні, одержує право продати відповідну суму в американських доларах в обмін на гривню, то це буде доларовий "пут". Щодо хеджування ва-лютних ризиків, то опціони "кол" використовуються переважно імпортерами для страхування від операційного валютного ризику, що виникає в результаті підвищення валютного курсу. Опціони "пут" використовують переважно екс-портери з метою хеджування від знецінення валюти платежу за зовнішньотор­говельним контрактом.

У світовій теорії і практиці використовуються й інші види валютних оп-ціонів(табл. 7.4).

Таблиця 7.4. Класифікація валютних опціонів

Класифікаційна ознака	Вид опціону	Характеристика
1. Вид операції	"call"	Надає право його власнику (покупцю) купити певну суму іноземної валюти
"put"	Надає право його власнику (покупцю) продати певну кількість іноземної валюти
2. Ринкова приналежність	Біржовий (traded option)	Продається та купується на організо­ваних біржах
Позабіржовий	Продається та купується на позабіржо-вому ринку (великими КБ чи корпораціями)
3. Момент здійснення	Європейський (European-type)	Здійснення опціону відбувається після вимоги покупця у строго встановлений момент (як правило, в останній день опціонного періоду)
Американський (American-type)	Здійснення опціону відбувається будь-коли протягом опціонного періоду від­разу ж після першої вимоги покупця до продавця
Із затримкою здійснення	Здійснення опціону відбувається про­давцем протягом певного періоду з мо­менту першої відповідної вимоги покупця
4. Обмеження прав покупця	Стандартний	Право покупця здійснити опціон у пев­ний момент або протягом певного пері­оду дійсне протягом усього опціонного періоду

Закінчення табл. 7.4

Класифікаційна ознака	Вид опціону	Характеристика
4. Обмеження прав покупця	Бермудський	Автоматичне виконання опціону від­бувається незалежно від бажання по­купця у випадку настання якої-небудь події (наприклад, поточний валютний курс досяг відповідного значення)
Бар'єрний	In-option: право покупця здійснити опціон виникає лише після настання якої-небудь події (наприклад, поточний валютний курс досяг відповідного значення). Out-option: право покупця здійснити контракт закінчується після настання якої-небудь події
5. Метод визначення ціни	Стандартний	Ціна реалізації опціону чітко фіксу­ється в момент укладення угоди
Азійській	Ціна реалізації розраховується в мо­мент здійснення опціону як середнє її значення на поточному ринку за весі опціонний період
Російський	Ціна реалізації визначається як най­більш прийнятне її значення для по­купця за весь опціонний період
6. Валюта контракту (базовий актив)	Стандартний	Базовим активом даного опціону є пев на валюта, що була визначена в момек укладення угоди.
Поставка за вибором	Покупець опціону має право вибору будь-якої валюти з обумовленого в момент укладення угоди переліку іноземних валют
Складний опціон	Базовим активом даного опціону є ін­ший опціон
Опціон на ф'ючерс	Базовим активом даного опціону є ф': черсний контракт
Свопціон	Базовим активом даного опціону є не­певний матеріальний актив, а право здійснення "свопу"

З юридичного погляду учасники опціонної угоди завжди рівноправні, але з економічного — у вигіднішому становищі перебуває покупець опціону, оскільки остаточне рішення про купівлю чи продаж валюти з настанням терміну (дати) здійснення опціону приймає саме він, сплачуючи за це опціонну премію. Продавець опціону має право лише погодитися з рішенням покупця і ви­конати свої зобов'язання в одній із наведених нижче форм.

1. У разі продажу опціону "кол" продавець опціону повинен продати покуп­цю (власнику) опціону обумовлену суму валюти.

2. У разі продажу опціону "пут" продавець опціону зобов'язаний купити в покупця (власника опціону) обумовлену суму валюти.

3. Прийняти пропозицію власника опціону про відмову від його здійснення.

Зважаючи на переваги валютних опціонів перед іншими видами валютних деривативів, необхідно зазначити, що їх використання доцільне в таких випадках:

• коли час і сума валютних надходжень чітко не визначені;

• з метою захисту експортних та імпортних потоків товарів, чутливих до зміни цін;

• у разі публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;

• з метою підтримки комерційної пропозиції на укладення контракту, оці-неного в іноземній валюті;

• у разі необхідності забезпечення одночасного страхування від комерцій­них і валютних ризиків.

На українському валютному ринку першу спробу торгівлі валютними оп-ціонами на курс українського карбованця до долара США за "європейським" стилем було здійснено Центром термінових контрактів Української фондової біржі наприкінці 1994 p. Але найбільшого поширення набула торгівля валют­ними опціонами в першій половині 1995 p. завдяки активній і цілеспрямованій роботі Української біржі опціонів і ф'ючерсів (AT "Український контракт").

7.2.2.4. Валютні угоди "своп"

Валютний "своп" (currency swap) — валютна операція, яка поєднує купів­лю або продаж валюти на умовах "спот" із одночасним продажем (або купів­лею) тієї ж валюти на певний термін на умовах "форвард".

Іншими словами здійснюється комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакові суми, але з різними датами валютування.

Основними перевагами "свопів" перед іншими валютними дериватива-ми є такі:

• можливість використання переваг іноземних ринків позичкових ка­піталів;

• можливість одержання прибутку з наявної відкритої валютної позиції або можливість закрити цю позицію;

• страхування руху капіталу в іноземній валюті;

• диверсифікація джерел фінансування;

• страхування довгострокових валютних форвардів;

• страхування нових або вже наявних активів і пасивів шляхом відкриття різних валютних позицій.

Використання валютних "свопів" досягло апогею на початку 80-х років, що було зумовлено такими обставинами:

• політика багатьох центральних банків змусила комерційні банки здійснювати фінансування активів з "плаваючою" процентною ставкою зобов'язаннями теж із "плаваючою" процентною ставкою, а не за рахунок короткострокових депозитів;

• надання взаємних позичок на міжнародних валютних ринках набуло спекулятивного характеру;

• зниження процентних ставок сприяло зниженню ризиків за валютними "свопами".

Розрізняють класичні операції "своп" та їх різновиди у вигляді опціонних,

валютно-процентних "свопів" тощо. Класичні "свопи" залежно від послідовності виконаних операцій спот і форвард поділяють на репорт і депорт.

Репорт — це продаж валюти на умовах "спот" і одночасна купівля на умовах форвард.

Депорт — купівля валюти на умовах "спот" і одночасна її продаж на умовах форвард.

Операція, коли купівля (продаж) валюти здійснюється на основі двох угод за курсом "аутрайт", називається "форвард-форвард", або "форвардний своп ".

У разі укладення угоди "своп" дата виконання ближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання зворотної угоди, віддаленої в часі, - датою завершення "свопу".

При операції депорт стандартний запис "свопу" може бути таким:

6М USD/UAH b/s swap. Це означає, що на умовах "спот" куплено певну суму американських доларів за гривні та продано таку саму суму доларів за гривні за курсом "аутрайт" з датою завершення "свопу" через 6 місяців (b/s - buy and sell — купив/продав).

При операції репорт запис буде таким:

6М USD/UAH s/b swap, тобто продано певну суму доларів за курсом "спот" і куплено таку ж суму за курсом "аутрайт" з поставкою через 6 місяців (s/b sell and buy — продав/купив).

Залежно від термінів укладення угоди "свопи" поділяють:

• на звичайні (операції репорту і депорту);

• тижневі "свопи" s/w (spot-week swap), коли перша угода виконується на умовах "спот", а друга — на умовах тижневого "форварду";

• одноденні "свопи" t/n (tomorrow-next swap), коли перша операція

здійснюється з датою валютування "завтра", а зворотна — на умовах "спот";

• форвардні ("форвард-форвард"),

Світова практика знає багато способів хеджування валютних ризиків за допомогою операцій "своп". У найпростішому випадку ця угода укладається при участі двох фірм, що займаються міжнародною торгівлею, та комерційного банку ("своп"-дилера).

"Своп"-дилери влаштовують більшість свопів за принципом "сліпого бази­су". Це означає, що фірми, що обмінялися своїми боргами, можуть не знати про існування один одного. У цйі ситуації для учасників угоди ризик невико­нання партнером своїх зобов'язань мінімальний.

Комерційний банк, що виступає "своп"-дилером, є професіоналом на ринку кредитів. Він не тільки працює з надійними партнерами, але і, обслуговуючи велику кількість клієнтів, має можливість найбільш раціонально поєднати різноспрямовані грошові потоки.

Використання валютних "свопів" на світових фінансових ринках останнім часом значно зросло. На цьому сегменті ринку домінують транснаціональні банки, які виступають посередниками під час здійснення угод. Найчастіше валютні "сво-пи" укладаються на американський і канадський долари, швейцарський франк, євро, японську єну та англійський фунт стерлінгів. При цьому одна зі сторін, як правило, представлена американським доларом, але останнім часом дедалі шир­ше використовують комбінації єна — євро, єна — швейцарський франк та ін.

Необхідність забезпечення надійних методів хеджування валютних ризиків сприяє пошукові й виникненню нових видів "свопів", які поєднують у собі форвардні, ф'ючерсні та опціонні угоди.

На жаль, ринок строкових валютних операцій (в першу чергу ф'ючерсів і опціонів) в Україні після серпневої кризи 1998 p. практично перестав функціо­нувати і, як наслідок, інструменти цього ринку на сьогодні не можуть викори­стовуватися для хеджування валютного ризику. Крім того, постановою Прав­ління НБУ "Зміни до правил здійснення операцій на міжбанківському валют­ному ринку України" від 17.11.2000 № 452 "...забороняється проведення опе­рацій на умовах "форвард", а також операцій з валютними деривативами (ф'ю-черс, опціон тощо) на внутрішньому валютному ринку України".

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Вкажіть суб'єктів та основні засади проведення торговельних операцій з іноземною валютою.

2. Опишіть механізм участі уповноваженого банку в торговельній сесії. Що є підставою для придбання або продажу валюти?

3. Розкрийте порядок підготовки та контролю за документами при роз­рахунках за торговельними операціями.

4. Які операції зараховують до строкових торговельних?

5. Розкрийте механізм використання форварду для хеджування валют­них ризиків.

6. Як встановлюється курс "аутрайт"? Перелічіть чинники зміни ціни форварду.

7. Охарактеризуйте специфіку використання валютних ф'ючерсів.

8. У чому полягають відмінності форвардів та ф'ючерсів?

9. Розкрийте сутність операцій банку з опціонами. Наведіть їх класифі­кацію.

10. Охарактеризуйте сутність валютних угод "своп" та їх види.