Форвардні угоди

Форвардні угоди (forward contracts, або fwd) є найбільш поширеним мето-ом хеджування валютних ризиків, який дає змогу здійснити обмінну валют-іу операцію на певний момент часу з постачанням валюти в майбутньому.

Форвардний контракт — угода з обміну однієї іноземної валюти на іншу за йаніш узгодженим курсом, яка укладається сьогодні, а дата валютування (тоб-і-о реального зачислення валюти на відповідний рахунок) відкладена на визна-іений термін у майбутньому.

Схема проведення форвардної операції наведена на рис. 7.5

Пояснення до рис. 7.5

1 — звертання клієнта у банк з клопотанням про здійснення валютної опе­рації "форвард";

2 — укладення форвардної угоди з конверсії валют у майбутньому з визна­ченням курсу обміну;

3 — проведення конверсії валют за визначеним курсом;

4 — передача валюти клієнту.

Рис. 7.5. Схема здійснення форвардної угоди

Ринок форвардних валютних контрактів є невід'ємною складовою світово­го валютного ринку від початку 80-х років. Уперше форвардні угоди почали використовувати лондонські банки в міжбанківських операціях із євровалю-тами. У серпні 1985 p. Асоціація британських банкірів (ВВА) вже видала пра­вила щодо регулювання угод на міжбанківському валютному ринку (FRABBA terms), якими і дотепер керуються банки при укладенні форвардних кон­трактів.

Основою форвардної угоди є договір купівлі-продажу іноземної валюти на певну дату в майбутньому за обмінним курсом, обумовленим на дату укладен­ня угоди. Форвардні контракти є терміновими контрактами міжбанківськогс валютного ринку. Терміни форвардних угод стандартизовані і, як правило, Ht перевищують 12 місяців; найбільш поширеними є угоди на 1,2,3,6,9 та IS місяців. На практиці ці періоди позначаються: ЇМ, 2М, ЗМ тощо.

Оскільки форвардний ринок є міжбанківським, комерційні банки, KpiN стандартних термінів, самостійно використовують так звані короткі дати — short dates (до одного місяця) та ламані дати — broken dates (понад місяць) що не збігаються зі стандартними термінами. Однак ринок таких дат вважаєть ся менш ліквідним, ніж ринок зі стандартизованими термінами, а тому угоді мають разовий характер за домовленістю сторін.

Основне призначення форвардних валютних угод — забезпечити надійн страхування майбутніх платежів або надходжень за зовнішньоторговельним] контрактами. Наприклад, металургійне підприємство, експортуючи свою пре дукцію, розрахунки веде в доларах США, а обладнання та устаткування заку повує (імпортує) за євро. Якщо відомий чіткий графік постачання товарів надходження платежів, то підприємство може застрахувати свій валютни:

ризик від зміни курсу американського долара до євро, уклавши угоду про к^ півлю євро за американські долари в майбутньому, враховуючи дату купів-г обладнання чи устаткування. За таких умов менеджери підприємства мають чітку інформацію щодо майбутніх витрат і можуть формувати відповідну стра­тегію фінансового менеджменту. Використання форвардних угод дає змогу визначити вартість і ефективність експортних чи імпортних операцій, нейтра­лізуючи можливі коливання валютних курсів.

Останнім часом форвардні угоди широко використовуються і для неторго­вельних операцій, пов'язаних із рухом капіталів: кредитування іноземних філій, вкладення інвестицій, придбання цінних паперів іноземних емітентів, репатріація прибутків тощо.

Форвардні угоди є твердими, тобто обов'язковими для виконання, і укла­даються переважно з метою реальної купівлі або продажу валюти. Найбільш поширеним є використання таких угод для страхування незабезпечених відкри­тих валютних позицій, але часто вони можуть бути використані зі спекулятив­ною метою.

Форвардні контракти мають певні умови:

• валютний курс фіксується в момент укладення форвардної угоди;

• реальна поставка валюти здійснюється, як правило, через певний обу­мовлений стандартний проміжок часу;

• під час підписання угоди ніякі авансові платежі не здійснюються;

• обсяги контрактів не є стандартизованими.

Фінансовий зміст форвардної операції полягає в купівлі чи продажу однієї валюти в обмін на іншу, виходячи з інтересів покупця (продавця), з метою одер­жання прибутку чи запобігання збиткам.

Специфікою форвардних операцій є те, що форвардні валютні курси, на відміну від інших видів угод, безпосередньо не фіксуються, а розраховуються. Великі комерційні банки (маркет-мейкери) та професійні дилери оперують по­казниками, вираженими у десятитисячній частині валютного курсу, що відоб­ражають різницю між курсом "спот" і курсом "форвард". Ці показники нази­вають форвардною маржею (форвардний диференціал, спред, пункти, піпи), і на практиці здійснюється котирування не валютних курсів "аутрайт", а відпо­відних різниць.

Форвардний валютний курс розраховується на момент укладення угоди і складається з поточного курсу ("спот"-курсу) і форвардного диференціалу, який може виступати як надбавка (премія) або знижка (дисконт). Якщо валютний курс "аутрайт" котирується з форвардною премією, то для його визначення до спот-курсу додається форвардна премія. Якщо ж котирування здійснюється з форвардним дисконтом, то для визначення курсу "аутрайт" від значення спот-курсу віднімають величину форвардної знижки.

На практиці з метою розрізнення премії і дисконту їх часто записують зі знаком, відповідно, "плюс" чи "мінус", але валютний дилер завжди безпомил­ково визначить премію або знижку, якщо знак і не буде вказано. Це пояснюєть­ся тим, що курс купівлі валюти завжди нижчий за курс продажу. Тому коли показники форвардної маржі наведені в порядку збільшення (наприклад, 150—200 або (-100) — (-60)), то мова йде про форвардну премію. У разі, якщо спред наводиться в порядку зниження (наприклад, 220—100 або (-50) - (-180), дилер повинен враховувати цей спред як форвардний дисконт.

Окрім того, слід мати на увазі, що валютні курси "форвард" відрізняються від курсів "спот" значно більшим абсолютним значенням показника курсої маржі — різниці між курсом продажу та курсом купівлі. Це, перш за все, пояснюється специфікою банківської операції "форвард", яка одночасно виступає і формою хеджування валютних ризиків. Крім того, чим тривалішим буде форвардний період, тим вищим буде рівень валютного ризику, а тому більшою буде і величина форвардної маржі.

Головним чинником, який формує динаміку та рівень форвардного валютного курсу, є різниця у відсоткових ставках за міжбанківськими кредитами та депозитами у відповідних валютах на відповідному ринку позичкових капіталів.

Загальне правило динаміки форвардного валютного курсу формулюється так: форвардний курс перевищує поточний курс настільки, наскільки банківські депозитні ставки для валюти котирування перевищують відповідні їх значення для базової валюти.

У професійній термінології для визначення форвардного курсу використовують термін аутрайт (outright). Це означає, що покупець хоче у майбутньому купити певну суму валюти (або продавець продати) без проведення додаткових операцій чи укладення додаткових угод. Цей термін використовується з метою уникнення плутанини в розумінні умов форвардної операції, коли йдеться про одну просту форвардну операцію на відміну від складнішої комбінації, пов'язаної з одночасним здійсненням строкової та поточної операцій (операція "своп").

Розмір форвардної премії (77) чи дисконту (Д) можна визначити за допомогою формули. Для розрахунку премії чи дисконту з метою визначення курсу "аутрайт" на купівлю валюти вона буде такою:

де П(Д)куп — премія (або дисконт) для форвардного курсу купівлі певної валюти;

Кс..куп— спот-курс купівлі певної валюти;

Сд.в — процентна ставка за міжбанківськими депозитами для валюти котирування;

Скр.б — процентна ставка за міжбанківськими кредитами для базової валюти (база котирування);

Т — термін форвардної угоди (днів), що на нього розраховується форварді ний курс.

Премію (дисконт) валютного курсу "аутрайт" на продаж валюти можна розрахувати за такою формулою:

де П(Д)пр — премія (дисконт) для форвардного курсу на продаж певної валюти;

Кс.пр - спот-курс продажу валюти;

скр.в— процентна ставка за міжбанківськими кредитами для певної валюти;

Сд.б — процентна ставка за міжбанківськими депозитами для базової валюти.

Таким чином, курс "аутрайт" на купівлю чи продаж валюти можна визначити так:

де Кф.куп — курс "аутрайт" на купівлю певної валюти;

Кс.куп — спот-курс на купівлю валюти;

П — премія;

Д — дисконт.

де -Кф.прод— курс "аутрайт" на продаж валюти;

Кс.прод — спот-курс на продаж валюти.

Інформація про форвардні курси регулярно публікується у провідних фінан-сових виданнях світу.

Останнім часом з'явилися та використовуються нові форми та модифікації форвардних угод. Це, зокрема:

• продовження терміну форвардної угоди;

• використання форвардних опціонів із відкритим терміном виконання;

• використання форвардних опціонів із перехресними датами;

• використання валютних контокорентів;

• укладення непрямих форвардних угод;

• забезпечення валютного покриття;

• самостійне створення "форварду";

• використання форвардних контрактів із опціоном анулювання;

• використання угод про форвардну процентну ставку та ін.

Використання форвардних угод у чистому вигляді на українському валют­ному ринку поки що поширення не набуло, але фахівцями Національного бан­ку України вже напрацьовано пакет нормативних та інструктивних матеріалів для впровадження термінових валютних операцій у практику. Зокрема, по­становою Правління Національного банку України від 07.07.97 №216 затвер­джено "Правила випуску та обігу валютних деривативів", які регулюють ме­ханізм випуску та обігу форвардних валютних контрактів в Україні.

На сьогоднішній день згідно з постановою Правління Національного банку "Про затвердження Змін до Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України" від 11.12.2002 № 497 уповноваженим банкам дозво­ляється за дорученням та за рахунок коштів клієнтів-резидентів, які є суб'єк- тами господарської діяльності України (з метою хеджування ризиків зміни курсів іноземних валют щодо інших іноземних валют, що виникають під час виконан-ня цими клієнтами-резидентами зовнішньоекономічних договорів), проводити операції з купівлі-продажу іноземних валют першої групи Класифікатора за іно­земні валюти першої групи Класифікатора на міжнародних валютних ринках за угодами, укладеними з банківськими установами, на умовах "форвард".

7.2.2.2. Валютні ф'ючерси

Торгівля валютними ф'ючерсами є своєрідною строковою валютною опера цією, пов'язаною одночасно як з хеджуванням валютних ризиків, так і з проведенням спекуляцій.

Валютними ф'ючерсами називають строкові контрактні угоди на купівлю або продаж в майбутньому стандартизованої суми іноземної валюти за стан дартизованою специфікацією валют та узгодженою ціною.

Відповідно до такої угоди її учасники одержують і право, і зобов'язання обміняти обумовлену стандартизовану суму однієї іноземної валюти на іншу в установлені терміни в майбутньому за курсами, визначеними на момент укладення угоди. Схема проведення операції з валютними ф'ючерсами наведена на рис. 7.6.

Пояснення до рис. 7.6

1 — наказ клієнта-наказодавця брокеру на купівлю певної кількості валютних ф'ючерсних контрактів;

2, 3 — вихід брокера на ф'ючерсну або валютну біржу і купівля там необхідної кількості ф'ючерсних контрактів з визначеним валютним курсом, внесок гарантійного депозиту (5—10 % вартості базового активу) на спеціальний рахунок в розрахунковій (кліринговій) палаті та інформування про це біржу;

4,5 — передача куплених контрактів через брокера клієнту, сплата комісійних;

6 — щоденний перерахунок (переоцінка) строкової біржової позиції клієнта;

7 — внесення клієнтом (у разі необхідності) варіаційної маржі на відкритий рахунок у розрахунковій палаті;

8 — реалізація ф'ючерсних контрактів, тобто проведення конверсії валют за визначеним курсом;

9 — повернення гарантійного внеску клієнту.

Здійснення операцій з валютними ф'ючерсами відбувається тільки на біржовому ринку, що значно підвищує їхню надійність і рівень страхування вал ют-

Рис. 7.6. Здійснення угоди з валютними ф'ючерсами

них ризиків. На відміну від товарних ф'ючерсів, які широко використовують­ся з кінця XIX ст., валютні ф'ючерси з'явилися в середині 70-х pp. XX ст., що збігається в часі з формуванням Ямайської валютної системи. На міжнарод­них валютних ринках вони особливо активно використовуються в останні 10-20 років.

Особливостями ринку валютних ф'ючерсів є:

• високий ступінь стандартизації контрактів;

• обмежене коло валют, що обмінюються одна на одну;

• висока ліквідність контрактів;

• надійність укладених угод;

• можливість за незначних початкових витрат оперувати значними сумами.

Фінансовий зміст хеджування за допомогою валютних ф'ючерсів полягає в тому, що хеджер може перекласти певну частку своїх ризиків на професійних спекулянтів, які забезпечують ліквідність ринку. Таким чином, можна ствер­джувати, що застосування валютних ф'ючерсів, зрештою, дає змогу знизити со­бівартість і піни на продукцію та підвищити ефективність експорту та імпорту.

Основними учасниками ф'ючерсного ринку є великі фінансові центри та клірингові банки, пенсійні фонди, центральні банки, фінансові організації, які працюють на фондовому ринку, члени й спеціалісти ф'ючерсної біржі, а також дрібні інвестори та приватні особи.

Вперше валютні ф'ючерси було введено в обіг у США 15 травня 1972 p. на Міжнародному грошовому ринку (ІММ — International Monetary Market) Чи­казької комерційної біржі (СМЕ), яка на сьогодні є найбільшим центром торгівлі ф'ючерсними контрактами. Окрім Чиказької комерційної біржі, тор­гівлю фінансовими та валютними ф'ючерсами здійснюють Лондонська міжна­родна біржа фінансових ф'ючерсів (LIFFE — London International Financial Futures Exchange), Сінгапурська міжнародна валютна біржа (SIME — Singapore International Monetary Exchange), Чиказька торгова біржа (СВОТ — Chicago Board of Trade), Європейська біржа деривативів (EUREX — European Exchange) та інші (табл. 7.1).

Таблиця 7.1. Перелік провідних світових ф'ючерсних бірж та види валют, на які укладаються ф'ючерсні угоди

Іноземна валюта	Біржі
Австралійський долар (AUD)	ІММ, Phil SE
Канадський долар (CAD)	ІММ, МСЕ, Phil SE
Євро (EUR)	FINEX, Phil SE
Англійській фунт стерлінгів (GBP)	ІММ, LIFFE, МСЕ, Phil SE
Швейцарський франк (CHF)	ІММ, LIFFE, МСЕ, Phil SE
Японська єна (JPY)	ІММ, LIFFE, МСЕ, Phil SE

Пояснення до табл. 7.1

ІММ — International Monetary Market (at the СМЕ) — Міжнародний валют-ний ринок (на Чиказькій комерційній біржі).

FINEX — Financial Instrument Exchange (at the New York Cotton Exchange) -Біржа фінансових інструментів (фінансовий підрозділ Нью-Йоркської бавовняної біржі).

Phil SE — Philadelphia Stock Exchange — Філадельфійська фондова біржа.

МСЕ — Mid America Commodity Exchange — Центральна американська товарна біржа.

LIFFE — London International Financial Futures Exchange — Лондонська міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів.

На сьогодні на Чиказькій комерційній біржі торгівля валютними ф'ючерсами здійснюється тільки за американські долари за стандартним переліком, що складається з 6 основних валют зі стандартизованими сумами: англійський фунт стерлінгів (GBP 62 500); австралійський долар (AUD 100 000); канадський долар (CAD 100000); японська єна (JPY 12 500000); швейцарський франк (CHF 125 000); євро (EUR 125 000).

На Лондонській міжнародній біржі фінансових ф'ючерсів контракти укладаються на англійський фунт стерлінгів (GBP 25 000); японську єну (JFY 12 500 000) та швейцарський франк (CHF 125 000) до курсу долара США, а також на долари США (USD 50 000) за євро.

Як бачимо, набір валют на біржах досить обмежений, а стандартизована сума одного контракту, за винятком долара та англійського фунта стерлінгів, однакова. У разі необхідності здійснення валютної операції на більшу суму купують (або продають) кілька стандартизованих контрактів.

Валютні ф'ючерсні контракти на кожній біржі мають свою стандартну спе­цифікацію, яка включає: назву контракту, вид контракту (з постачанням ба­зового активу чи без постачання), протилежні сторони контракту (контраген­ти), найменування базового активу, суму контракту, розмір гарантійного вне­ску, одиницю визначення ціни, ціну реалізації, строк реалізації, відпові­дальність сторін за невиконання умов контракту, порядок розгляду суперечок

тощо.

Відмінною особливістю ф'ючерсних контрактів є перерозподіл ризику, що

забезпечує високу ліквідність укладених угод. Фіксуючи обмінний курс, обидві сторони гарантують відсутність як збитків, так і прибутків. Тобто одна сторо­на уникає непередбачених збитків, а інша — відмовляється від непередбаче­ного (спекулятивного) прибутку, що дає змогу взаємно зменшити ризик утрат від можливої зміни валютних курсів у несприятливому для обох напрямку. Крім того, важливе значення має реалізація принципу вільного біржового тор­гу завдяки тому, що розрахункова палата біржі для кожного учасника ф'ючерс-ної угоди бере на себе функції третьої сторони, тобто здійснюється додаткове страхування укладеної угоди.

У цілому ж, валютні ф'ючерси мають багато спільного з форвардними кон­трактами і при хеджуванні валютних ризиків велика частина підприємств і фінансово-кредитних установ віддають перевагу саме останнім. Але, як свід­чить аналіз наведених у табл. 7.2 порівнянних даних, ф'ючерсні угоди теж мають певні переваги, особливо високу ліквідність, що надає можливість клієнту закрити позицію на строковому ринку будь-коли до моменту здійснен­ня угоди.

Щодо України, то перші торги валютними ф'ючерсами відбулися на При­дніпровській товарній біржі (м. Дніпропетровськ) у 1994 p. Ці торги суттєво відрізнялися від усталеної світової практики торгівлі валютними дериватива-ми, зокрема, це був певний механізм поєднання валютних і товарних ф'ючерсів. Назвати такі угоди валютними ф'ючерсами можна лише умовно, хоча слід віддати належне керівництву та фахівцям цієї біржі, які в умовах невизначе­ності ризикнули використати ще не відомі вітчизняним економістам фінан­сові інструменти.

Фактично з середини 1995 p. торгівлю валютними ф'ючерсами на При­дніпровській товарній біржі було припинено. Головна причина відмови від їх використання полягала не в недосконалості запропонованих механізмів, а в недостатній розвиненості на той час валютного ринку України.

У грудні 1997 p. торгівля валютними ф'ючерсними контрактами здійсню­валася і на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ, м. Київ). Тор­ги проводилися за українські гривні за трьома основними валютами: долар

Таблиця 7.2. Порівняльна характеристика ф'ючерсних і форвардних валютних yrод

Валютні ф'ючерси	Валютні операції "форвард"
1. Укладення відбувається тільки на біржах, які відповідно до своїх поло­жень запроваджують відповідні специфікації	1. Укладаються тільки на міжбанків-ському ринку
2. На контракти однієї серії або типу встановлюється єдина ціна	2. Ціни можуть визначатися за домовленістю сторін
3. Обсяги одного контракту (лота) стан­дартизовані відповідно до специфікації	3. Обсяги контракту визначаються за домовленістю сторін
4. Обов'язковою є попередня сплата комісійних брокеру та внесок на депозит початкової маржі (гарантійного депози­ту) у фіксованому розмірі за один кон­тракт відповідно до кількості укладених контрактів	4. Ніякі авансові платежі не здійсню­ються
5. Набір валют фіксований	5. Набір валют довільний (значно шир­ший)
6. Терміни виконання угод стандартні, а терміни закриття позиції — довільні	6. В основному стандартні терміни (але можуть використовуватися і нестандартні)
7. Гарантія виконання умов угоди за вдяки участі розрахункової палати у ролі посередника	7. Ризик розподіляється між банками, або між банком і клієнтом

США, німецька марка та російський рубль. Сума одного контракту становила 1000 відповідних одиниць. Але, як і у випадку з Придніпровською товарною біржею, торгівля ф'ючерсами здійснювалася відносно недовго, до середини 1⁹⁹⁸ року, і мала переважно спекулятивний характер.