Назвіть та обґрунтуйте типологічні особливості ідіоматики сучасних англійської та української мов

Периферія словника будь-якої мови включає фразеологізми та сталі вираз, що є лексично і часто структурно стійкими, відтворюваними одиницями мови.

За структурою і в англійській, і в українській мовах розрізняють:

1) фразеологізми-речення (time and tide wait for no man, на козаку нема знаку);

2) фразеологізми-словосполучення (Ten Commandments, to be or not to be, десять заповідей, бути чи не бути);

3) метафорично переосмислені власні імена, як Nosy Parker, Peeping Tom, Tom Thumb; язиката Хвеська, Ксантипа тощо.

Ізоморфними в обох мовах є також парадигматичні класи фразеологізмів, які можуть бути:

- іменниковими (the Trojan horse, the sword of Damocles; троянський кінь, дамоклів меч);

- дієслівними (to have one's heart in one's mouth, to take the bull by the horns; брати бика за роги, п’ятами накивати);

- прислівниковими (by hook or by crook, by and again, tit for tat; пo всіх усюдах, тут і там, скрізь і всюди).

Фразеологізми походять з різних джерел – від Біблії до сучасного сленгу. Іноді знамениті автори і оповідачі, такі як Гомер, Езоп, Чосер, або Шекспір створювали їх, щоб додати яскравості своїм творам. Отже, в мовах, що аналізуються, можна знайти:

1) національні ідіоми, сформовані на підставі понять або образів, характерних для національної спільноти та її мови: to dine with Duke Humphry, to cut off with a shilling, або to accept the Chiltern Hundreds; передати куті меду, впіймати облизня, ставити на карб, пекти раків, утерти носа тощо

2) міжнародні ідіоми, звичайні в деяких групах географічно близьких мов. Їх поява результат історичного розвитку мов, які підлягали в окремих географічних областях різноманітному культурному, релігійному й іншому впливу. Оскільки усі Європейські нації і їх мови були під впливом грецької та римської культур, а також християнства, в усіх європейських мовах можна знайти велику кількість фразеологізмів, запозичених з грецької мови, івриту, латини (Pandora's box, Herculean pillars, Gordian knot, between Scylla and Charybdis, to cross the Rubicon; 1 came, I saw, I conquered; the Ten Commandments, wise Solomon, prodigal son, to be in (the) seventh heaven).

Такі фразеологізми існують в різних мовах у вигляді:

1) абсолютних та близьких еквівалентів: the heel of Achilles – ахіллесова п'ята, the tree of knowledge – дерево/древо пізнання,; to kiss the post – поцілувати замок, as pale as paper – блідий як стіна, grass widow – солом'яна вдова;

2)повних або часткових аналогій: to put one’s tail between one’s legs – підібгати хвіст, in your element – як риба у воді.

17. Висвітліть основні принципи спілкування та максими їх мовленнєвого втілення в сучасній англійській мові. Найважливішими принципами міжособистісногоспілкування вважають принцип Кооперації (Співро­бітництва), сформульований американським логіком Герберт Пол Грайсом, і принцип Ввічливості (Етикетності), опи­саний американським дослідником прагматики мов­лення Едмундом Лічем.

Принцип Кооперації. Це єдність максим (лат. mахіmа — основне правило), які, ви­значають внесок учасників комунікативного акту до мов­леннєвої ситуації: максима повноти інформації пов’язана з кількістю (точніше, дозуванням) інформації, «задіяної» в комуні­кативному акті; максима якості інформації передбачає істинність висловлювання; максима релевантності полягає в тому, що учасники спілкування для досягнення комунікативної мети повинні здійснювати доцільні комуніка­тивні вчинки, які не суперечать кооперативній інтеракції; максима манери п олягає у зверненні до способу передавання інформації, тобто пов’язана не з тим, про що говориться, а з тим, як говориться (висловлюйся чітко). Принцип Ввічливості (Етикетності). Якщо у принципі Кооперації втілені зако­ни спільного оперування учасниками комунікації ін­формацією, то в принципі Ввічливості – їхні стосунки. Суть принципу Етикетності полягає у максимальному «піднятті» образу свого співрозмовника, створенні прий­нятної атмосфери спілкування. Найважливіші максими цього принципу: Максима тактовності. Це максима меж особистісної сфери, обережності у поводженні з комуніка­тивною стратегією співбесідника. Вона враховує чинник дистанції стосовно мовної комунікації. Максима великодушності полягаєу необтяжуваності співбесідників розмовою.

Максима схвалення. Це максима позитивної оцінки інших. Це не означає, що мовець зобов’язаний нагороджувати компліментами співбесід­ника і не дозволяти собі його критикувати. Йдеться про максиму позитивної налаштованості в комунікації. Максима скромності. Полягає у відхиленні ком­пліментів (похвал) на власну адресу. Йдеться про міру самооцінки мовця, яка не повинна бу­ти заниженою чи завищеною. Максима згоди. Це максима неопозиційності у спілкуванні. Іншими словами, з метою уникнення зри­ву комунікації співбесідникам слід бути взаємокоректними, йти на комунікативні поступки. Максима симпатії полягає у доброзичливості й часто виступає умовою «роботи» інших максим Етикетності. Однак жодна з максим не здатна гарантувати вдалий комунікативний акт. У використанні принципів та максим спілкування завжди потрібен розумний компроміс.