Розкрийте сутність гіпотези Сепіра-Уорфа з позицій її противників та прибічників

Гіпотеза Сепіра-Уорфа (Sapir-Whorf hypothesis), або гіпотеза лінгвістичної відносності – це концепція, розроблена в США у 30-х роках XX століття, згідно з якою структура мови визначає структуру мислення і спосіб пізнання реальності. Іншими словами, передбачається, що люди, які говорять різними мовами, по-різному сприймають світ і по-різному мислять. Через розбіжності у структурах лексиконів мов у носіїв різних мов ментальні образи одного і того самого об'єкта неоднакові. Наприклад, в англійській мові є тільки одне слово на позначення снігу, в ескімоській їх декілька, так що носієві ескімоської мови потрібно розрізняти, про який сніг йде мова: той, що падає, або той, що лежить на землі. Навіть відношення до таких фундаментальних категорій, як простір і час, залежить у першу чергу від рідної мови індивіда. Як наслідок, з характеристик мов виводяться не лише ключові особливості культури народів-носіїв цих мов, але і найважливіші досягнення їх науки. Автором концепції був американський етнолінгвіст-аматор Бенджамін Лі Уорф. Його концепція була співзвучна поглядам видатного американського лінгвіста першої половини XX століття Эдуарда Сепіра, тому вона зазвичай називається "гіпотезою Сепіра-Уорфа". Схожі ідеї раніше висловлював і Вільгельм фон Гумбольдт.Основним аргументом прибічників гіпотези Сепіра-Уорфа є те, що на позначення одного і того самого фрагмента дійсності різні мови використовують різні слова, неспіввідносні між собою. Традиційно гіпотезу лінгвістичної відносності підтримують тим, що в різних мовах по-різному названі частини тіла. (англ. arm і hand – укр. рука). Крім того, підтверджують цю гіпотезу і експерименти з кольором: сприйняття кольору у дорослих і дітей відбувається в різних півкулях мозку: дорослі люди сприймають колір лівою півкулею, в якій також відбуваються процеси, пов'язані з мовною діяльністю. Пояснюють це впливом мови: опанувавши нею, людина мислить про колір, застосовуючи інструменти мови (Пол Кей, Каліфорнійський ун-т).Супротивники теорії лінгвістичної відносності критикують твердження про те, що мова і мислення тотожні, аргументуючи свою точку зору тим, що з нами часто буває так, то ми не можемо вдягнутися свою думку в слова. Крім того, лексичний запас мови є відкритою системою, яка поповнюється у зв'язку з появою нових явищ реальності, отже, в даному випадку реальність впливає на мову, а не навпаки.У своєму найбільш радикальному формулюванні гіпотеза Сепіра-Уорфа нині не має прибічників серед серйозних професійних лінгвістів. Проте вона стимулювала серйозні дискусії та експерименти, що стосуються взаємовідношень мови і мислення, і проклала шлях для подальших досліджень в етнолінгвістиці, психолінгвістиці і теоретичній семантиці.

3. Поясніть місце денотативного та конотативного елементів у структурі значення слова. Наведіть приклади. Значення мовного знака у дослідженнях сучасних лінгвістів розглядається як багатомірний інформаційний комплекс, що “настроюється” на використання в мовленні у відповідності до комунікативних намірів мовця і цілісно відтворюється слухачем як у номінативній, так і у прагматичній сферах.

Значення слова як номінативної одиниці формується в результаті відображення дійсності свідомістю людини. Це означає, що у ньому віддзеркалюється широкий спектр ознак, які проявляються у предмета в різних ситуаціях, у певні періоди його існування. Компонентна структура лексичного значення є системою мікрокомпонентів – сем, що характеризують окремі аспекти предмета номінації або відношення до нього, на основі чого об’єднуються у макрокомпоненти. Серед макрокомпонентів значення слова виокремлюють денотативний, конотативний, функціонально-стильовий та емпіричний (за Й.А.Стерниним). Під денотативним (дескриптивним) макрокомпонентом значення розуміють предметно-поняттєву інформацію, пов’язану з відображенням позамовної дійсності. Це осердя значення слова, його ядро, в якому фіксується інформація про суттєві ознаки об’єкта номінації, сукупність яких дозволяє ідентифікувати об’єкт, виокремити його з-поміж інших:

Pen is an object that you use for writing or drawing with ink

Pencil is a long thin object, usually made of wood that you use for writing or drawing by pressing the black orcoloured part in its center against paper or some other surface

Набір денотативних сем відбиває на семантичному рівні ту інформацію, що стосується оцінювання об’єкта номінації за різноманітними якісними та кількісними параметрами. Враховуючи, що простір та час є основним атрибутом матерії, одним з перших та елементарних проявів пізнання світу, можна твердити, що у денотативному макрокомпоненті значення слова, перш за усе, відображаються просторові та часові ознаки об’єкта, до яких додаються кількісні та якісні характеристики. Конотативний макрокомпонент фіксує відношення мовця до предмета номінації у формі емоціональної та раціональної оцінки предмета називання. Конотативне значення розглядається як обов’язковий, рівноправний денотативному макрокомпонент значення слова, що формується внаслідок взаємодії ознак, що складають емоційне навантаження слова. Останнє фіксує різноманітні прояви відношення суб’єкта до того, що називає слово, виділяючи у ньому як обов’язкові нерозривно пов’язані компоненти емотивність, що “відповідає” за вираження словом емоції та почуття, та оцінність, тобто схвальну чи несхвальну оцінку, вміщену у значення слова: