Поясніть механізм дії основних явищ сумісної вимови голосних і приголосних звуків під час зв’язного мовлення. Наведіть приклади

У потоці мовлення ми вимовляємо звуки не ізольовано, а зв'язуючи їх один з одним. При цьому артикуляції дотичних звуків впливають одна на одну. У результаті в певних положеннях відбуваються зміни звучання звуків.

Акомодація – це часткова адаптація звуків, яка спостерігається між приголосними голосними та приголосними (наприклад, [n] стає зубним перед міжзубними: in the; голосний середнього піднесення [e] стає більш відкритим перед [l]: tell, fellow, belly тощо). Зазвичай такі зміни в артикуляції є незначними і не помічаються мовцямиОдин з найбільш поширених типів зміни звуку – асиміляція, або уподібнення звуків один до одного в мовленнєвому потоці. Повною називається така асиміляція, за якої асимільований звук уподібнюється асимілюючому за всіма ознаками, повністю зливається з ним: gi ve m e [gImmI]. Частковою асиміляцією називається уподібнення асимільованого звуку асимілюючому за частиною ознак. Якщо попередній звук уподібнюється подальшому маємо регресивну асиміляцію: wha t ’s this [ts], new sp aper[sp], goo s e b erry [zb]. Прогресивною називається асиміляція, за якої подальший звук уподібнюється попередньому: han ds [dz], ca ts [ts], car ved [vd], wor ked [kt].

Розглянуті вище зміни звуків відносяться до розряду комбінаторних, оскільки з'являються в результаті взаємодії звуків в тих або інших комбінаціях. Окрім комбінаторних змін звуків бувають також позиційні.Позиційними називаються ті зміни звуків, які відбуваються в тих або інших позиціях. Редукцією називаються втрата гласним звуком однієї або декількох його ознак, скорочення тривалості звуку чи послаблення сили звуку: [kən¢trækt], [ə¢stoniS]. Редукція голосних, відбувається в позиціях слабких з просодичної або морфологічної точок зору, особливо в ненаголошених складах і афіксах. Розрізняють редукцію кількісну, при якій скорочується довгота і сила голосного і якісну, за якої змінюється якість складових голосних, тобто голосні в ненаголошених складах стають слабкіше та коротше. При дуже сильній редукції ненаголошені голосні можуть доходити до нуля, тобто переставати вимовлятися. Такий тип редукції називають нульовою редукцією. Наприклад, у словах postman, policeman голосні можуть не вимовлятися в усіх ненаголошених складах.

8. Висвітліть провідні тенденції постановки словесного наголосу в англійській мові та розкрийте його функції. Послідовність складів в слові вимовляється не однаково. Склад або склади, які вимовляються «яскравіше», ніж інші склади слова є наголошеними. Наголос в окремому слові називається словесним.

Наголос в слові може бути визначений як виділення одного або більше складів у слові, яке супроводжується зміною сили, висоти, якісних і кількісних характеристик складотворчого голосного звуку.

Наголошений склад:

a) вимовляється з більшою силою голосу;

б) вимовляється вищим тоном;

в) має кількісно повніші голосні.

В англійській мові словесний наголос є динамічним (силовим), тобто пов’язаним з амплітудою коливань звукової хвилі. Але спеціальне виділення наголошених складів здійснюється не лише завдяки зростанню інтенсивності, але і через зміни кількісних характеристик голосних, якісних характеристик голосних і приголосних та висоти голосу.

Позиція наголошеного складу в англійському слові є вільною: 'appetite – be'ginning – ba'lloon. Крім того, наголос є рухомим і може падати на різні склади, виконуючи словотвірну ('music – mu'sician, 'contrast – con'trast) функцію.

Можна виділити щонайменше два ступені реалізації словесного наголосу: головний наголос і додатковий: e'x a mi n a tion.

Словесний наголос виконує три функції.

1. Конститутивна: наголос визначає слово, він перетворює склади слова на одиниці мови, що мають певну акцентну структуру. Мовленнєвий континуум стає фразою, коли його можна розділити на одиниці, організовані за допомогою наголосу в слова.

2. Ідентифікуюча: наголос надає можливості особі ідентифікувати послідовність складів як певний акцентний зразок, тобто слово. Правильна акцентуація допомагає мовцю та слухачеві зробити процес комунікації легким, тоді як перекручене наголошування слів ускладнює нормальне розуміння.

3. Дистинктивна: наголос сам по собі здатен диференціювати значення слів або їх форм. Акцентні зразки слів формують опозиції, наприклад: 'import – im'port, 'billow – below.

Акцентна структура англійських слів є схильною до нестійкості через наявність в лексиконі англійської мови одиниць різного походження.

9. Розкрийте сутність явища функціональної транспозиції в дієслівній системі сучасної англійської мови. Граматична категорія – це об’єднання мінімум двох граматичних форм, протиставлених або співвіднесених за граматичним значенням. Відношення між граматичними формами всередині граматичної категорії формує їх опозицію за певним параметром (book::books – опозиція однини::множини в парадигмі іменника).

У процесі спілкування граматичні категорії можуть підлягати транспозиції та нейтралізації. Транспозиція це використання мовної одиниці у нехарактерному оточенні або у нехарактерній функції. Наприклад, у реченні He is coming tomorrow парадигматичне значення форми continuous редуковане, але з’являється нове значення – майбутнього часу. Транспозиція завжди має своїм результатом нейтралізацію опозиції парадигматичного значення.

На морфологічному рівні вирізняються два типи транспозиції:

1) регулярну транспозицію, яка проявляються у постійному використанні транспонованої одиниці у визначених контекстах;

2) стилістичну транспозицію, яка використовується з метою надання експресивності висловленню.

Прикладами регулярної транспозиції у граматичному просторі англійського дієслова є:

- використання узгодження часів: He says he knows all about it. He said he knew all about it;

- використання теперішніх часів на позначення майбутньої дії у підрядних часу та умови: If / When I receive her letter, I’ll ring you up;

- використання подовженого часу для опису повторюваної дії: You arealways wasting money on something

тощо.

Транспозиція часової дієслівної форми у нехарактерну для неї за категоріальним значенням часову площину присутньої у реченні обставини, що «додає» потрібне часове значення: I’m leaving tonight.

Стилістична транспозиція полягає у ситуативному переосмисленні синтаксичних структур зі стилістичною метою. Це може бути використання риторичних запитань, використання структур із запереченням у значенні ствердження, використання повнозначного дієслова go у функціональному значенні (Why do you go and say such things?) тощо.

10. Поясніть механізми впливу імпліцитної категорії перехідності на реалізацію дієслівної категорії стану. Категорія стану виражає відношення дієслівної ознаки до підмета або характеризує реальне значення підмета по відношенню до дієслівної ознаки. В англійській мові існує, на думку ряду лінгвістів, два стани: активний і пасивний.

Пасивний стан протиставлений дійсному стану. У пасивній конструкції підмет не співпадає з семантичним суб'єктом. Підмет дієслова в пасивному стані – особа чи предмет, на який спрямована дія, виражена дієсловом-присудком. Як правило, в сучасних європейських мовах форма пасивного стану властива дієсловам перехідним, тобто дієсловам, здатним передавати напрям дії на об'єкт. Граматично цей об'єкт виражений прямим додатком, наприклад: Не wrote a letter. Перехідність – це лексико-граматична характеристика дієслова, його здатність називати дію, спрямовану на об'єкт, і, отже, здатність поєднуватися з прямим додатком, що виражає об'єкт дії. Але перехідність не закріплена за кожним окремим дієсловом; у більшості випадків вона обумовлена синтаксично. Тому в англійській мові можлива форма пасивного стану з дієсловами, основне значення яких є неперехідним: His whole life was lived in the pages of that monumental biography which was to be written after his death. (Waine)

Таким чином, пасивний стан в англійській мові фактично не пов'язаний з перехідністю дієслова, як це властиво іншим сучасним європейським мовам, у тому числі і іншим германським мовам.

11. Поясніть, яким чином фонетична система давньоанглійської мови наблизилась до сучасних артикуляторно-акустичних параметрів. Проілюструйте основні фонетичні зміни. Впродовж історії англійської мови змін зазнала уся фонетична система англійської мови.

Головні зміни в системі голосних обумовлені рядом причин, серед яких:

1. Зміна системи довгих голосних (Великий пересув голосних): усі довгі голосні підлягали звуженню: напр., [o:] [u:] ([ro:f] [ru:f]), [e:] [i:] ([we:] [wi:]), а всі вузькі – дифтонгізації: [e] [ei] ([te:k] [teIk]).

2. Зміна коротких голосних: [e] [a] перед r (sterre star); [a] [æ] ([kat] [kæt]); [a] [ɔ:] після [w] ([want] [wɔnt]), [u] [Λ] ([run] [rΛn]).

3. Скорочення довгих голосних [u:] та [ε:] ([glu:v] [gluv], [hε:d] [hed]).

4. Розвиток вставних голосних: [о] (sparwe [sparw∂] sparrow [spærou]), [w] ān [a:n] one [wΛn]

5. Виникнення довгих голосних [Q:], [ɔ:], [W].

6. Розвиток середньо англійських дифтонгів [aI], [eI], [au], [ou], [eu].

Система приголосних зазнала суттєвих змін у ранньоновоанглійський період, а саме відбулось:

1. Одзвінчення глухих приголосних [f], [T], [s], [ʧ] та звукосподучення [ks]: [¢moutif] [¢moutiv], [was] [waz], [Tq] [Dq], [¢noli ʧ] [¢nolidZ], [ek¢sist] [eg¢zist] (перед ненаголошеним голосним).

2. Вокалізація приголосного [r]: [bark] [bQ::k] в кінцевому положенні або перед приголосним.

3. Спрощення груп приголосних: [mb], [mn] [m] ([¢kli:mben] [klaIm]); у групах з трьох приголосних випав середній ([listnqn] [lisn]),початкові приголосні буквосполучення [kn], [gn], [wr] втратили перший приголосний ([kni:f] [naIf]).

4. Створення нових шиплячих: [t, d, s, z + j] переважно у ненаголошеній позиції утворювали шиплячі [S, ʧ, ʤ]. [transla¢sjou:n] [trQns¢leiSn], [plQ¢zju:r] [¢pleӡq], [avqn¢tju:r] [qd¢venʧq], [soul¢djur] [`soulʤq].

12. Окресліть і проілюструйте шляхи формування лексикону давньоанглійської мови. Основний словарний фонд давньоанглійської мови як мови германської групи складали одиниці германського походження.

У залежності від часу й умов їх появи в мові слова давньоанглійської мови можна поділити на чотири групи:

1) загальноєвропейські – це найдавніші слова, які існували у загальноєвропейскій мові-основі і які залишились у більшості індоєвропейських мов: mōna (NE moon), treow (NE tree), modor (NE mother), sunu (NE son), dōn (NE do), bēon (NE be);

2) загальногерманські – слова, що зустрічаються тільки в германських мовах і відсутні в інших індоєвропейських мовах: scip (NE ship), hūs (NE house), hand (NE hand), eald (NE old), smæl (NE small);

3) власне англійські – слова, що утворилися на власне англійському ґрунті й не зустрічаються в інших мовах: brid (NE bird), clipian (call), wifman (NE woman), hlaford (NE lord);

4) запозичення:

- латинські:

o перший шар запозичень – одиниці на позначеннябудівель, продуктів харчування, феноменів побуту та торгівлі, які були запозичені у перші століття н.е.: wine, pound, dish, plum, plant, wall,street, port. Все це були слова, запозичені у розмовній формі;

o другий шар запозичень – одиниці на позначення релігійних та освітніх феноменів, які з’явилися завдяки введенню християнства в Англії в 6-7 ст.: biscop (NE bishop), deofol (NE devil), munuc (NE monk), magister (NE master);

- скандинавські запозичення були результатом скандинавського завоювання і створення скандинавських поселень на території Англії. Ці запозичення нечисленні, але частотні в сучасній мові оскільки в давньоанглійську потрапляла скандинавська загальновживана лексика: son, husband, fellow, are, happy, ugly, ill, low, take, die, call, she, they, them, their, same, both, whole, no, from;

- кельтські: bannock, cart, cradle, crack, pony, ass, slough. Неє численними і містять значну частину топонімів:

5) афіксація:

- суфіксація: leornere (scholar, student), leornung (learning), bæcere (baker), lengu (length), freodom (freedom);

- префіксація: weorþan (become), forweorþan (perish), risan (rise) – arisan (arise);

6) словоскладання: īsen(iron) + smiþ (smith) > īsensmiþ (blacksmith),

cwic (quick) + seolfor (silver) > cwicseolfor (quicksilver).

13. Поясніть розбіжності між способами та видами письмового та усного перекладу. Розкрийте сутність описового, антонімічного й машинного перекладів у зіставному аспекті. Письмовим перекладом називається такий вид перекладу, при
якому мовні твори (оригінал і текст перекладу) виступають у процесі перекладу у вигляді фіксованих текстів. Це дає можливість перекладачеві повторно сприймати відрізки тексту, що підлягає перекладу, вносити в текст перекладу будь-які необхідні зміни до пред'явлення перекладу реципієнту, тобто до завершення процесу перекладу.

Усний переклад – це вид перекладу, при якому оригінал і його переклад виступають у нефіксованій формі, що визначає однократність сприйняття перекладачем відрізків оригіналу й неможливість наступного зіставлення або виправлення перекладу після його виконання. При усному перекладі створення тексту перекладу може відбуватися або паралельно сприйняттю оригіналу, або після того, як завершиться сприйняття оригіналу. Відповідно розрізняються два підвиди усного перекладу: синхронний переклад і послідовний переклад.Під час перекладу здійснюються різні види трансформації оригіналу. Основні типи лексико-граматичних трансформацій включають: Антонімічний переклад – це лексико-граматична трансформація, при якій стверджувальна форма в оригіналі замінюється на негативну форму в перекладі або навпаки за використання одиниці з протилежним значенням: Nothing changed in my home town. – Усе залишилося колишнім у моєму рідному місті. She is not unworthy of your attention. – Вона цілком заслуговує вашої уваги. The United States did not enter the war until April 1917. – Сполучені Штати вступили у війну тільки у квітні 1917 р. Описовий переклад (експлікація) – це лексико-граматична трансформація, за якої лексична одиниця вихідної мови замінюється словосполученням, що розкриває її значення. Недоліком описового перекладу є його громіздкість і багатослівність. Тому найбільше успішно цей спосіб перекладу застосовується в тих випадках, де можна обійтися порівняно коротким поясненням: Car owners from the midway towns ran a shuttle service for parents visiting the children injured in the accident. – Власники автомашин з міст, що лежать між цими двома пунктами, безупинно привозили й відвозили батьків, які відвідували своїх дітей, що постраждали під час катастрофи. Розвиток новітніх технологій зробив можливим машинний переклад, тобто переклад, який побудовано на використанні машиною визначених та постійних для даного виду матеріалу відповідностей між словами та граматичними явищами різних мов. Системи машинного перекладу забезпечують послідовний переклад текстів, що враховує морфологічні, синтаксичні та семантичні зв’язки членів речення. Потрібно зазначити, що переклад, зроблений комп'ютером, поки що далеко не ідеальний, але текст, отриманий в результаті роботи електронного перекладача, дозволяє у більшості випадків зрозуміти суть документа, який перекладається. Далі цей документ можна корегувати.