Полісемія та моносемія. Типи полісемії у сучасній англійській мові

Багатозначність, або полісемія є мовною універсалією в системі європейських мов. Це наявність у мовної одиниці більше одного значення за умови семантичного зв'язку між ними.Полісемія може бути як граматичною, так і лексичною. Прикладом першої може служити полісемія артикля the в англійській мові, що виконує як уточнювальну (The tiger was old), так і узагальню вальну (The tiger is a cat-like animal) функцію. Лексична полісемія може бути визначена як здатність одного слова служити для позначення різних предметів і явищ дійсності. Полісемія приводить до асиметричності мовного знака і відбиває принцип економії формальних засобів при передачі максимального смислового об'єму. Моносемія, тобто наявність у мовної одиниці одного значення, не типова для мови в цілому. Однозначні головним чином терміни, якщо вони не утворені шляхом переосмислення одиниць літературної мови, або слова, запозичені з інших мов для позначення екзотичних об'єктів (igloo, koala). Проте і в цих сферах досить часто згодом спостерігається розвиток нового значення. Так, термін " robot " останніми роками з розвитком комп'ютерних технологій також набув нового значення - "a user who is actually a programme" (допоміжна програма-користувач).Існування самого принципу економії мовних зусиль виникає через невідповідність об'єму пам'яті людини кількості освоюваної інформації. За підрахунками, 500 найуживаніших слів англійської мови передають більше 10 000 значень, а на одне англійське слово в середньому доводиться до 25 значень. Вибір потрібного підказується оточенням слова в конкретному мовленнєвому акті, інакше кажучи, полісемія нейтралізується контекстом.

Історично розвиток і накопичення вторинних, похідних значень йшов двома основними шляхами, що дістали назви ланцюгового та радіального.За ланцюгового шляху розвитку полісемії кожне наступне значення розвивалося з попереднього, іноді дуже далеко відриваючись від початкового:

Brand – 1) burning or charred log or stick; 2) mark made by hot iron;. 3) stigma; / 4) trade-mark; 5) particular kind of goods. Значення утворюють ніби смисловий ланцюг, логічно розвиваючи попередній етап.

Інший шлях розвитку полісемії, відомий під назвою радіального. У цьому випадку початкове значення можна представити у вигляді деякого центру, від якого відходять радіуси вторинних, похідних значень. Кожне з таких вторинних значень розвивається безпосередньо з початкового і не залежить від попереднього похідного: Step – 1) movement of one's leg

– 2) one action in a series of actions to gain a purpose;

– 3) putting the right (or wrong) foot at the same/different time with others;

– 4) way of walking (as seen or heard);

– 5) place for the foot when going from one level to another.

Як ланцюговий, так і радіальний шлях розвитку полісемії в чистому вигляді зустрічаються рідко. Частіше зустрічаємо змішаний тип, за якого у семантичній структурі слова можемо виявити і ланцюгові, і радіальний зв’язки.

5. Поясніть, за якими критеріями в лінгвостилістиці визначаються функціональні стилі. У чому знаходить вияв функціонально-стильове розшарування лексики англійської мови? Проілюструйте використання експресивно забарвленої лексики в різних стилях мовлення. Функціональний стиль мовлення – це система взаємообумовлених та взаємопов’язаних мовних засобів, яка слугує реалізації певної мети в комунікації.

Розводять книжні та розмовні функціональні стилі. В англійському літературному стандарті вирізняють:

1) стиль наукової прози;

2) стиль офіційних документів;

3) публіцистичний стиль;

4) газетний стиль;

5) стиль художньої літератури.

Група розмовних стилів включає літературний розмовний стиль, неформальний розмовний стиль і субстандартні підстилі мовлення.Серед позамовних чинників, які впливають на формування стилю, виділяють базові. Це сфера суспільно-виробничої діяльності, в якій постає і формується певний стиль, тип мовомислення та форма суспільної свідомості, яку представляє, виражає цей стиль. До стилетворчих факторів належать і такі, як форма вияву мови (усна чи писемна), спосіб комунікації (масова чи індивідуальна), ситуація (умови, слухачі, аудиторія), тип і вид мовлення (розповідь, опис, міркування, монолог, діалог, полілог), тематичні й конотативні ознаки мовних одиниць, особливості текстотворення та деякі інші. Таким чином, функціональний стиль мовлення має трактуватися як продукт виконання у конкретній ситуації спілкування конкретного комунікативного завдання, що має своїм результатом створення більш-менш сталих систем мовних засобів, які експлуатуються різними функціональними стилями. Зазначене приводить до розшарування словника мови за урахування експресивних можливостей його одиниць.Усю лексику сучасної англійської мови можна розділити на стилістично нейтральну і стилістично марковану. Більшість слів мови стилістично не є маркованими. Така лексика використовується в усіх формах і ситуаціях спілкування, незалежно від мети висловлення. Стилістично маркована лексика – обмежена у своєму застосуванні. Обмеженнями виступають обстановка мовленнєвої діяльності (лексика офіційна, урочиста, фамільярна), емоційно-оцінне ставлення до висловлюваного (зневажлива, жартівлива лексика тощо), жанр (канцеляризми, терміни тощо), літературна норма (наприклад, просторічна лексика), соціальна спільність людей (жаргонізми, арготизми тощо), їх професійна спільність (зокрема, професіоналізми), територія (діалектизми, національні варіанти), час (архаїзми, історизми, неологізми) тощо. Така лексика, будучи стилістично навантаженою, є дієвим засобом досягнення мети комунікації і перетворюється на маркер того чи іншого функціонального стилю.

6. Схарактеризуйте тропи як семантико-стилістичний прийом створення
мовної образності англійської мови. Поясність відмінності у метафоричному та метонімічному типах тропеїзації. Тропами називаються лексичні зображально-виразні засоби, в яких слово або словосполучення вживається в переносному значенні. Сутність тропів полягає в зіставленні поняття, представленого в традиційному вживанні лексичної одиниці, і поняття, що передається цією ж одиницею в перенесеному вживанні.

Найважливішими тропами вважаються метафора, метонімія, синекдоха, іронія, гіпербола, літота й уособлення. Декілька осібно стоять алегорія і перифраз, які будуються як розгорнута метафора або метонімія.Метафора та метонімія можуть розумітися як використання мовного знака, взятого з одного контексту, в іншому, нехарактерному для нього контексті. У разі метафори перенесення здійснюється на основі схожості значень (the murmur of the river, the face and hands of the clock, the hair stands on its end). Метафору можна перетворити на порівняння, тому її часто називають «прихованим порівнянням»: the plain has a pair of (parts that look like and function like) wings (of the bird). Завдяки тому, що під час метафоризації семантика слова, що позначає об’єкт порівняння, збагачується інформацією про об’єкт, з яким відбувається порівняння, вона широко використовується в художньому та побутовому мовленні, надаючи йому виразності та образності, в публіцистиці, перетворюючись на дієвий інструмент впливу на реципієнта, в науковому дискурсі – для термінологічного позначення нових об’єктів та явищ (wind rose, molecular cain, fat cushion). Таким чином, метафора уможливлює реалізацію закону збереження комунікативних зусиль, дозволяючи виразити якнайбільше інформації, здійснити необхідний вплив, створюючи нові слова та образи.У разі метонімії перенесення здійснюється на основі суміжності в просторі, часі, причинно-наслідковій або логічній послідовності, коли назви окремих елементів речі або ситуації переносяться на сусідні елементи, на річ або ситуацію в цілому, або назви цілого переносяться на окремі елементи (the whole assembly roared with laughter, the school straggling to their places, the crown won’t change anything). На відміну від метафори, що здатна зближувати, на перший погляд, найвіддаленіші поняття, предмети, явища, метонімія ґрунтується лише на тих зв'язках, які існують у реальності. Саме в цьому і полягає сила її впливу на читача: вона творить ефект його присутності в художньому світі.