Проблеми розмежування синтаксичної синоніміки і варіативності

У сучасній лінгвістиці надзвичайно важливим постає розмежування синтаксичних понять: синтаксична синонімія (СС) і синтаксична варіантність (СВ). Яскравим підтвердженням явищ СС і СВ на реченнєвому рівні виступають односкладні речення у їхньому зіставленні з двоскладними синтаксичними конструкціями, а також односкладні речення одного типу у їхньому зіставленні з односкладними реченнями іншого різновиду: У класі учні голосно співали —> У класі голосно співали. Уже давно з полів зібрали жито —> Уже давно з полів зібрано жито.

Категорійна відмінність між СС і СВ є власне-синтаксичною відмінністю. СС пов'язана з категорійною власне-синтаксичною різнотипністю, а СВ речення поєднана з синтаксичною однотипністю. При СС всі можливі варіанти речення належатимуть до різних його видів у межах двоскладності й односкладності, до того ж односкладність може набувати внутрішнього членування на певні структурні типи односкладного речення: Я хочу познайомитися з вами ближче ↔ Хочу познайомитися з вами ближче.

Синтаксичні варіанти речення - це речення якоїсь однієї синтаксичної будови: всі вони двоскладні або всі вони односкладні речення одного різновиду.

Найголовнішим критерієм розмежування синтаксичних синонімів і синтаксичних варіантів виступає семантична подібність і семантична відмінність порівнюваних структур. Синтаксичні синоніми вичленовуються на підставі різної семантики порівнюваних структур, тоді як синтаксичні варіанти підлягають характеристиці за їхнім відношенням до однакової семантики й різного формально-граматичного вираження. Двоплановість СС і СВ зумовлює наявність у системі мови співіснування дублетних (варіантних) і семантично диференційованих (синонімічних) одиниць. СС і СВ знаходять свій вияв у змінах формально-граматичного і семантичного характеру.

Отже, СС і СВ як мовні явища виникають унаслідок змін формально-змістового плану, характеризуючись тотожністю граматичного значення й семантичними відмінностями (синтаксичні синоніми) або виявляють семантичну однорідність і формально-граматичні розбіжності (синтаксичні варіанти).

Характерні критерії розмежування явищ варіантності й синонімії в синтаксисі умотивовані їхньою віднесеністю до двох параметрів: семантичного і формального. Варіювання змісту має широкий діапазон і призводить до семантичної віддаленості синтаксичних конструкцій, а також до їхньої семантичної диференціації.