Інші витрати і відрахування

В розділі фінансового плану підприємства «Витрати і відра­хування» включають також витрати на виплату процентів банку за використання кредитів; поповнення обігових коштів з враху­ванням уточнень, що вносяться в план виробництва продукції та змін в оптових цінах.

В складі цих витрат - витрати, що необхідні підприємству для здійснення інвестиційної діяльності, будівництва, реконструкції, ре­монтів основних засобів; формування фондів стимулювання та роз­витку, створення резервного фонду.

Планування витрат по кожній статті здійснюють з використан­ням нормативного методу з врахуванням реальних умов діяльності підприємства, використання внутрішніх резервів, впровадження за­ходів, що визначають можливості для скорочення витрат.

Заключним етапом складання фінансового плану підприємства є перевірка можливостей отримання достатньої суми доходів і над­ходжень коштів для покриття планових витрат. В цьому полягає ви­значення збалансованості балансу доходів і витрат, таким чином ви­значають загальний обсяг фінансових ресурсів, які може використа­ти підприємство для забезпечення своєї господарської діяльності.

7.4. Оперативне фінансове планування.

Призначення та роль оперативних фінансових планів підприєм­ства полягає у встановленні послідовності та строків здійснення окремих фінансових операцій при запровадженні раціональних спо­собів маневрування грошовими ресурсами з метою отримання най­більшого економічного ефекту.

Оперативне фінансове планування включає складання та вико­нання платіжного календаря, кредитної заявки, касового плану.

Платіжний календар є важливим інструментом оперативного управління грошовими потоками на підприємстві. Платіжний кален­дар являє собою план раціональної організації оперативної фінансової діяльності, в якому взаємопов'язані за термінами використання всі джерела надходження коштів з витратами на здійснення господар­ської діяльності підприємства. Розробляється він на квартал з розпо­ділом по місяцях, декадах в різних варіантах, містить такі розділи:

• надходження коштів;

• видатки;

• перевищення надходжень над видатками;

• перевищення видатків над надходженнями;

• залишок коштів на початок планового періоду;

• залишок коштів на кінець планового періоду.

Розробка платіжного календаря базується на інформації, яка охоп­лює всі сторони фінансової діяльності підприємства. В цьому докумен­ті відображаються надходження грошових коштів підприємству від ре­алізації продукції, стан розрахунків з дебіторами та кредиторами, отри­мання авансів від інших підприємств, орендних платежів, короткостро­кових позик, інших надходжень. Одночасно платіжний календар відо­бражає невідкладні витрати, а також витрати на заробітну плату, відра­хування в бюджет та позабюджетні фонди, погашення позик тощо.

Якщо надходження коштів перевищує видатки, то це свідчить про фінансову стійкість підприємства. У випадку, коли в плановому періоді надходження коштів з урахуванням залишку на початок пері­оду буде недостатньо для покриття запланованих витрат, підприємст­ву необхідно вжити заходів, спрямованих на покращення фінансового стану. До таких заходів належать: відмова від витрат, які не є першо­черговими, перенесення строків розрахунків з іншими підприємства­ми за домовленістю, отримання кредитів, прискорення розрахунків за відвантажену продукцію, мобілізація внутрішніх резервів тощо. Якщо підприємство не може залучити додаткові кошти для покриття видат­ків, то стає необхідним оголосити стан неплатоспроможності.

Таким чином, за допомогою платіжного календаря здійснюють уп­равління платоспроможністю підприємства, використанням тимчасово ві­льних грошових коштів, запобігають виникненню дефіциту коштів в певні проміжки часу, визначають потреби в обсягах короткострокового кредиту, здійснюють постійний контроль за своєчасністю надходження коштів.

На етапі оперативного фінансового планування складають кредит­ну заявку-документ, в якому підприємство обґрунтовує потреби в бан­ківському кредиті. Кредитна заявка оформляється на основі попередніх розрахунків потреби в кредитних коштах, обгрунтувань ефективності заходів, спрямованих на підвищення рівня економічної роботи на під­приємстві і для впровадження яких необхідні кредитні кошти.

Касовий план - це план, який відображає обіг наявних грошо­вих коштів, надходження та виплату наявних грошей через касу під­приємства. Складання касового плану та його виконання має важли­ву роль в оперативному управлінні грошовими потоками, характери­зує забезпеченість підприємства наявними коштами, характеризує його платоспроможність.

Касовий план складається з 4-х розділів:

• надходження наявних грошей;

• виплата наявних грошей;

• розрахунок заробітної плати, яку необхідно виплатити праців­никам підприємства;

• строки виплати заробітної плати та інших виплат.

На підприємстві здійснюється оперативний облік руху та вико­ристання грошових коштів відповідно до їх цільового призначення.

7.5. Планування заходів щодо запобігання банкрутству підприємства.

Підприємство визнається банкрутом у випадку, коли воно не­здатне відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквіда­ційної процедури.

Ознаками банкрутства є фінансова криза підприємства, яка ха­рактеризується розбалансованістю діяльності, нездатністю забезпе­чити платоспроможність, відсутністю будь-яких можливостей впли­вати на фінансові відносини підприємства з іншими суб'єктами гос­подарювання, підприємствами, організаціями, установами.

Виявлення фінансової нестабільності здійснюють на етапі опе­ративного фінансового управління на основі постійного моніторин­гу фінансового стану підприємства, об'єктивної оцінки основних факторів, що впливають на появу кризового стану, оцінки можливих негативних наслідків банкрутства, формування антикризової політи­ки та впровадження заходів, які можуть запобігти розвитку фінансо­вої нестабільності.

Вважаючи, що процедура банкрутства негативно впливає на власників підприємств, працівників, партнерів по підприємницькій діяльності, законодавством України передбачені заходи щодо запо­бігання банкрутству. Господарською компетенцією щодо запобіган­ню банкрутству підприємства-боржника наділені підприємства, ор­гани державної влади та місцевого самоврядування. Інші підприєм­ства та кредитори можуть надати підприємству-боржнику фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань борж­ника перед кредиторами, включаючи зобов'язання щодо сплати по­датків, зборів (обов'язкових платежів), та відновлення платоспро­можності боржника (досудова санація). Надання фінансової допомо­ги боржнику зобов'язує його взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу.

Досудова санація державних підприємств проводиться за раху­нок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг державних коштів для проведення досудової санації держав­них підприємств встановлюється законом про Державний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних підпри­ємств за рахунок інших джерел фінансування погоджується з орга­ном, наділеним господарською компетенцією щодо боржника.

На етапі оперативного фінансового планування необхідно пе­редбачити заходи антикризового змісту, спрямовані на швидке від­новлення платоспроможності, забезпечення достатнього рівня фі­нансової стійкості підприємства.

Планом оздоровлення фінансового стану підприємства може стати його реструктуризація, тобто здійснення організаційно-госпо­дарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну його структури управління, форми власності, організаційно-правової форми. Мо­жуть бути застосовані різноманітні форми реструктуризації: перепрофілювання підприємства; об'єднання, злиття декількох підпри­ємств; продаж підприємства або його частки; передача підприємства в оренду; створення нових юридичних осіб тощо. Вибір тої чи іншої форми реструктуризації здійснюється за допомогою критеріїв орга­нізаційно-економічного змісту: строки освоєння нових видів проду­кції, достатність отриманих коштів для погашення боргів, строки окупності інвестицій, темпи нарощування платоспроможності.

Реструктуризація державних підприємств здійснюється, як пра­вило, через їх приватизацію. В цьому випадку змінюється організа­ційно-правова форма підприємства, склад засновників. В результаті цього з'являються нові можливості для залучення інвестицій і впро­вадження якісно іншої системи управління.

Може бути передбачений продаж частини майна боржника або цілісного майнового комплексу на відкритих торгах чи іншим способом. Отримані від продажу кошти направляються на пога­шення боргів. Така форма реструктуризації застосовується, як правило, до підприємств недержавної форми власності. Об'єднан­ня або злиття декількох підприємств застосовується у випадку, коли підприємства технологічно пов'язані між собою або мають однакову спеціалізацію.

В плані фінансового оздоровлення підприємства передбачають­ся заходи, спрямовані на обґрунтування джерел фінансування. До організаційно-технічних та соціально-економічних заходів, що зале­жать безпосередньо від підприємства-боржника та спрямовані на зниження витрат та збільшення грошових надходжень, належать:

• згортання збиткових виробництв;

• обмеження посередників та розширення прямих зв'язків з підприємствами-постачальниками;

• вдосконалення системи управління підприємством, впро­вадження раціональних методів організації праці у всіх підроз­ділах підприємства, зниження витрат на заробітну плату;

• впровадження оптимальних норм витрат матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів;

• реалізація надлишкових активів, розпродаж залежаної продукції;

• удосконалення роботи з дебіторами.

До заходів, що передбачають залучення коштів від зовнішніх джерел фінансування, належать такі:

• списання заборгованості;

• надання кредитів;

• здійснення безповоротної фінансової допомоги;

• державне цільове кредитування;

• дотації за рахунок бюджетних коштів;

• випуск конверсійної позики;

• реструктуризація боргів.

Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визначення його банкрутом» орган державної влади з питань банкрутства здійснює державну політику, що спря­мована на відновлення платоспроможності підприємств, забезпечен­ня їх фінансової стійкості. Орган державної влади сприяє створенню організаційних, економічних та інших умов, необхідних для забезпе­чення фінансової стабільності підприємств. Оперативно виявляє ознаки кризового стану, здійснює локалізацію кризових явищ, спри­яє впровадженню на підприємствах-боржниках заходів, спрямова­них на подолання фінансової кризи. В складі заходів по запобіганню банкрутства - створення умов для відновлення платоспроможності державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких ча­стка державної власності не перевищує 25 %. Передбачено, що до казенних та комунальних підприємств не може застосовуватися про­цедура щодо неплатоспроможності боржника. У разі визнання під­приємства банкрутом здійснюється реалізація процедури банкрут­ства: розгляд заяви про банкрутство, порушення справи про банк­рутство господарським судом, експертне визначення фінансового становища боржника, затримка у виконанні поточних платежів, за­безпечення грошових вимог кредиторів, призначення нового розпо­рядника майном підприємства, проведення зборів кредиторів, від­криття ліквідаційної процедури тощо.