Оптимальне співвідношення ресурсів

Однією з особливостей попиту на фактори виробництва є те, що виробничих ресурсів не використовують кожного окремо – вони взаємодіють між собою. Кожен із них підсилює ефективність решти факторів. Але існує багато альтернативних можливостей, за яких різне співвідношення між виробничими ресурсами забезпечує один і той самий заданий обсяг випуску продукції. Ця обставина має важливе значення для підприємця, тому що він шукає таке співвідношення, за якого витрати виробництва будуть найменші, а прибутки максимальні. Як відомо, у довготривалому інтервалі виробники здатні змінювати кількість усіх ресурсів, використовуваних у виробництві тих чи інших матеріальних благ. Тому для підприємства важливо забезпечити таке співвідношення між ресурсами, яке було б оптимальним. У виборі оптимального співвідношення між ресурсами важливе значення належить принципові заміщення факторів виробництва. Принцип заміщення виробничих ресурсів ґрунтується на двох правилах: правилі найменших витрат і правилі максимізації прибутку.

Суть правила найменших витрат полягає в тому, що виробник повинен досягти шляхом взаємозаміщення між факторами виробництва такої їх комбінації, за якої витрати виробництва були б мінімальні.

Для цього необхідно порівняти ринкову ціну кожного ресурсу з граничним продуктом, який виробляють за його допомогою. Якби всі фактори виробництва мали однакову ціну, то заміщення одного іншим відбувалося б доти, поки фізичні обсяги граничних продуктів одного і другого ресурсу не зрівнялися б. Саме рівноваги граничних продуктів різних виробничих ресурсів дозвроляє виробникові досягти мінімальних витрат.

Але реально в житті такої ситуації, щоб усі ресурси мали однакову ціну, не буває. Тому на ціну кожного фактора виробництва необхідно зважати. Процес заміщення одних виробничих ресурсів іншими буде здійснюватися доти, поки фізичний обсяг граничних продуктів (МР), що їх виробляють з допомогою різних ресурсів (А,В), не буде пропорційний цінам цих ресурсів (Р).

Оскільки фізичний обсяг граничного продукту в розрахунку на останню грошову одиницю, витрачену для купівлі будь-якого виробничого ресурсу, у кожному з випадків буде однаковий, умови рівноваги у процесі заміщення матимуть вигляд:

Саме за такої умови підприємство досягне оптимального співвідношення ресурсів, за якого витрати виробництва будуть мінімальні.

Досягнення підприємством мінімальних витрат ще не є достатньою умовою отримання максимального прибутку. Існує ціла низка обсягів виробництва, за яких підприємство може виробляти продукцію з найменшими витратами. Але рівень виробництва, за якого воно отримуватиме максимальний прибуток, є тільки один.

З попередніх розділів відомо, що основною умовою максимізації прибутку виробника є такий обсяг продукції, за якого граничний дохід дорівнює граничним витратам (МR = МС). Це правило прийняте і з огляду витрат на ресурси. Ціна (Р) на той чи інший ресурс (наприклад, заробітна платня) виступає для виробника як витрати виробництва. Також відомо, що основним правилом попиту на ресурс, за якого підприємство отримує найбільший прибуток, є умова МRР = МRС. Це означає, що ціна ресурсу має дорівнювати фізичному обсягові граничного продукту у грошовому вирішенні, тобто граничній дохідності. Гранична дохідність в умовах досконалої конкуренції – добуток фізичного обсягу граничного продукту і його ціни, а в умовах недосконалої конкуренції - добуток фізичного обсягу граничного продукту і граничного доходу. Оскільки ціна того чи іншого ресурсу для виробника це не що інше, як граничні витрати виробництва (МRС), кількість використаного виробничого ресурсу буде максимізувати прибуток виробника лише за умови, коли його ціна зрівноважиться з його граничним продуктом у грошовому вираженні: Р = МRР. Інакше це правило ще можна виразити так:

Умовою максимізації прибутку, за найкращого співвідношення виробничих ресурсів А і В, є та обставина, що граничні продукти у грошовому вираженні цих ресурсів повинні дорівнювати їх цінам. Лише тоді їх відношення дорівнює 1.