Земельна рента

Важливим безпосереднім фактором виробництва є земля – простір, на якому здійснюється будь-яка економічна діяльність. Основною відмінністю землі від інших ресурсів є те, що загальна пропозиція землі обмежена самою природою. Загальна кількість землі не може бути збільшена внаслідок зростання цін на неї – або зменшена в результаті зниження ставок орендної плати.

Результатом взаємодії попиту і пропозиції на ринках природних ресурсів є ціни на них у формі ренти. Рента (нім. Rente) визначає дохід від використання природних ресурсів. Існує дві основні форми ренти: чиста економічна рента і диференційна рента (схема 3).

Чиста економічна рента – це дохід, отриманий у результаті функціонування певного фактора виробництва, для якого характерна абсолютно нееластична пропозиція відносно його ціни. Іншими словами, чиста економічна рента – це та ціна, яку виплачують за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких обмежена.

Саме унікальність пропозиції землі та інших природних ресурсів, тобто їх обмеженість, відрізняє рентні платежі від заробітної плати, проценту і прибутку.

Фіксований характер пропозиції землі означає, що попит виступає єдиним фактором, який визначає земельну ренту. У цьому випадку пропозиція пасивна щодо величини ренти. Відомо, що попит має похідний характер і стосовно землі визначається такими факторами, як ціна вирощеної на даній ділянці продукції, продуктивність землі, розташування ділянки щодо ринків збуту сільскогосподарської продукції. Процес визначення рівня земельної ренти можна зобразити графічно.

S

D₁

D

D₂

P₁

E

P₂

P₃

D=MRP

0

Q Q

Кількість землі, га

Рис. 6. Визначення земельної ренти

Крива пропозиції землі S являє собою вертикальну лінію, тому що пропозиція землі абсолютно нееластичною. Крива попиту в цьому випадку є для споживачів кривою граничного продукту у грошовому вираженні. Граничний продукт від земельної ділянки скорочується із розширенням її площі за фіксованої кількості трудових ресурсів і капіталу внаслідок закону спадної віддачі. Криві попиту і пропозиції перетинаються у точці Е. Саме ця точка визначає зрівноважувальний рівень чистої економічної ренти.

Як відомо, різні ділянки землі відрізняються між собою за своєю родючістю, кліматичними особливостями, місцем розташування і далеко не всі з них придатні для використання. У зв’язку з цим не всі земельні угіддя приносять однакові доходи у вигляді земельної ренти на ринках конкуруючих продавців. Надлишок доходу над витратами виробництва, який приносить конкретна ділянка землі, прийнято називати диференційною рентою.

Диференційна рента – це рента (прибуток), отримана внаслідок використання кращих і середніх за природною родючістючи вигідніших за місцем розташування земельних ділянок.

Необхідно пам’ятати, що земля може виступати об’єктом купівлі і продажу. Тому вона має свою ціну. Ціну землі як об’єкта купівлі-продажу визначають попит і пропозиція. Існує тісний взаємозв’язок між ціною землі, що визначається величиною орендної плати, і ціною реалізації земельних угідь на ринку.

Ринкова ціна земельної ділянки, яка реалізується у власність якогось господарського агента, називається капіталізованою земельною рентою, тобто це сьогоднішня сумарна величина всіх майбутніх орендних платежів, які ця земля здатна принести.

Ціну землі можна визначити за такою формулою:

, де

R – величина рентного доходу;

Z – норма позичкового процента.

Це співвідношення показує, що існує лише два можливих джерела рівноважної ціни купівлі-продажу земельної ділянки – це величина граничного продукту, або очікуваного доходу від орендних платежів, і зміна ринкової норми процента.