Витрати виробництва. Існування витрат зумовлено рідкісністю ресурсів і можливістю їх альтернативного використання

Існування витрат зумовлено рідкісністю ресурсів і можливістю їх альтернативного використання. Економічні витрати, або альтернативна вартість, будь – якого ресурсу для виробництва блага – це вартість його найліпшого альтернативного використання. Економічні витрати – це платежі, які фірма повинна зробити, або доходи, які фірма повинна забезпечити постачальникам ресурсів, щоб відвести ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах. Такі виплати можуть бути явними або неявними.

Явні витрати – це платежі за ресурси постачальникам, які не належать до числа власників цієї фірми (постачальники робочої сили, матеріалів, палива, енергії тощо). Неявні витрати – витрати на власні ресурси, неоплачувані ресурси.

У короткостроковому періоді виробничі потужності фірми незмінні; у довгостроковому періоді фірма може змінювати свої виробничі потужності. Наприклад, компанії «Ексон» потрібно декілька років для будівництва нового нафтопереробного заводу.

У короткостроковому періоді усі витрати поділяють на постійні і змінні. Постійні витрати – це витрати, величина яких не залежить від зміни обсягу продукції (оплата зобов’язань за облігації, рентні платежі, частина відрахувань на амортизацію устаткування та будівель, страхові внески, заробітна плата керівників і адміністративного персоналу).

Змінні витрати – це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу продукції. До них належать витрати на матеріали, паливо, енергію, транспортні послуги, більша частина послуг праці та інші змінні ресурси.

Загальні витрати (TC) -це сума постійних (ТFC) і змінних (Т VC) витрат за кожного обсягу продукції. TC(Q) = ТFC + ТVC(Q).

Розрізняють три віиди середніх витрат: середні постійні, середні змінні та середні загальні витрати. Середні постійні витрати (AFC) – це постійні витрати, поділені на обсяг продукції: .

Середні змінні витрати (AVC) – це змінні витрати, поділені на обсяг продукції: .

Граничні витрати (МС) – це додаткові витрати, поділені на обсяг продукції: , де і - зміна відповідно загальних та загальних змінних витрат, а - зміна обсягу продукції.

Загальні змінні витрати (TVC) змінюються залежно від обсягу виробленої продукції. Постійні витрати не залежать від обсягу виробництва. Загальні витрати (TC) для будь – якого обсягу продукції – це сума від додавання по вертикалі постійних та змінних витрат для цього обсягу продукції рис. [6.1 ].

На рис. 6.2 середні постійні витрати (AFC) зменшуються, бо дана величина постійних витрат розподіляється на щораз більший обсяг продукції. Середні змінні витрати (AVC) спочатку зменшуються внаслідок зростання граничної віддачі, а потім збільшуються внаслідок спадання граничної віддачі. Середні загальні витрати (ATC) - це сума по вертикалі середніх змінних витрат AVC ( і середніх постійних витрат (AFC).

Рис. 6.1 Крива загальних витрат

Рис. 6.2. Криві середніх та граничних витрат

Крива граничних витрат на рис. 6.2 спочатку спадає, а потім зростає, перетинаючи криві середніх змінних та середніх загальних витрат у точках їх мінімумів. Зниження цін ресурсів, а також технічний прогрес переміщують криві витрат вниз. Зростання цін вхідних факторів переміщує криві витрат угору.

Підприємницька діяльність грунтується на економічному інтересі, тобто здійснюється для отримання доходу.

Валовий дохід – це загальна сума виторгу, яку отримує фірма від реалізації виробленої продукції і наданих послуг. Для позначення різниці між виторгом фірми та її витратами використовують термін «прибуток». Розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток.

Економічний прибуток – це різниця між валовим доходом і економічними витратами виробництва.

Бухгалтерський прибуток – це різниця між валовим доходом і валовими витратами. Такий прибуток називають ще розрахунковим, бо під час його обчислення враховують лише грошові платежі, які фіксуються у бухгалтерській звітності фірми.

Нормальний прибуток – це той мінімальний дохід, який має заробити підприємець, щоб залишитися у своєму бізнесі. Цей прибуток дає змогу підприємству покривати всі витрати (явні та неявні). Нормальний прибуток - це плата виробнику чи менеджеру за те, щоб не допустити відпливу ресурсів із даної галузі в іншу.

Граничний дохід – це дохід, одержаний від реалізації додаткової (останньої) одиниці продукції.