ІV. Теорія процента і капіталу

Працю і землю називають первинними факторами виробництва. Первинними вони є в тому сенсі, що їх пропозиція визначається головним чином поза сферою самої економічної системи. Тепер до них можна додати, ще третій, так званий опосередкований фактор виробництва – це капітальні блага, які виробляє сама економічна система. Капітальні блага використовують як виробничий ресурс для подальшого виготовлення споживчих та інших товарів і послуг. Вони можуть функціонувати як упродовж тривалого, так і короткотермінового інтервалу.

Капітал володіє чистою продуктивністю. Саме за допомогою капіталу виготовляють додаткову кількість продукції, яка залишається після усіх виплат в амортизаційні фонди. Цю продуктивність виражають у процентах, і вона називається річною нормою процента. Її визначають як відношення граничного продукту до кількості вкладеного капіталу.

Чиста продуктивність капіталу – це та ринкова норма процента, за якої витрати на капітал повинні окупитися. З поняттям чистої продуктивності капіталу пов’язаний такий процес, у ході якого ринкові ціни на капітальні блага встановлюються за їх капіталізованою вартістю.

Прийняттю будь-якого інвестиційного рішення передує аналіз витрат і очікуваного прибутку.

Процедура, за допомогою якої обчислюють сьогоднішнє значення інвестованої суми, яку можна отримати в майбутньому, називається дисконтуванням, а формула для проведення цих розрахунків має вигляд:

t

За формулою, V_P -це певна сума, яка, будучи вкладеною на t років під норму процента z, виросте до значення V_t.

Зазвичай, щоб здіснювати інвестаційні вкладення, виробники використовують позичковий капітал, який теж має свою ціну.

Ціна, яку сплачують власникові грошей за використання позичених коштів, називається позичковим процентом.

Позичковий процент, або річну процентну ставку, визначає взаємодія попиту і пропозиції на гроші на ринку позичкового капіталу. Потрібно розрізняти номінальну і реальну процентну ставки.

Ставка, виражена у грошових одиницях за поточним курсом, називається