Фактори і закономірності природної родючості

Основою сільськогосподарського виробництва є грунт. Поліпшення його культурного стану – одна з найважливіших умов підвищення родючості. Головне завдання землеробства – максимальне і раціональне використання грунтів як головного засобу виробництва у сільському господарстві, забезпечення збільшення врожаю сільськогосподарських рослин.

Родючість – це здатність грунту забезпечувати рослини всіма необхідними умовами росту і розвитку.

У зв’язку з тим, що ознакою родючості грунту є розмір врожаю, який визначається сукупністю властивостей, здатних забезпечувати рослини всім необхідним, О.М. Грінченко зобразив їх у вигляді шестикутника, у кожного з кутів якого стоїть один із факторів, всі вони пов’язані між собою: гумус, гранулометричний склад, будова профілю і щільність, хімічний склад, структура, водно-повітряний і температурний режими, рослинність і мікробіологічна активність (рисунок 2.1).

Рисунок 2.1. Природні фактори родючості (за О.М. Грінченком)

Тільки врахування всієї сукупності факторів дає можливість підвищувати врожай. Дія лише на один з факторів родючості на певному етапі призводить до зниження врожаю. В.Р. Вільямс сформулював важливий висновок: для підвищення родючості грунту необхідно одночасно подіяти на всі фактори життя і розвитку рослин. Все це характеризує грунт з природно-наукових позицій.

Грунт як природно-історичне тіло володіє визначеною родючістю, яка називається «природною родючістю». Вона є результатом розвитку ґрунтоутворюючих процесів, які призвели до утворення даного грунту як природного тіла, до якого не торкалася рука людини. Вона притаманна лише цілинним землям. Характеризується комплексом взаємопов’язаних механічних, фізичних, хімічних, фізико-хімічних, біологічних властивостей, які обумовлюють життєдіяльність рослинних організмів. Водночас, рослинність і мікроорганізми також діють на зміну і напрямок грунтових процесів, а, отже, і на родючість грунтів.

Також необхідно враховувати і соціально-економічний аспект в характеристиці родючості грунту. Як тільки грунт починають використовувати для вирощування культурних рослин, здатність його забезпечувати рослини всім необхідним визначається не тільки природними властивостями, але й характером впливу на нього людини.