Окисно-відновні процеси в грунті

Грунт – складна окисно-відновна (ОВ) система. В ньому проходять реакції окиснення і відновлення. Під окисненням розуміють: приєднання кисню, віддачу водню, віддачу електрона. В грунті існує багато окисно-відновних систем. Більша частина цих реакцій пов’язана з мікробіологічними процесами, має біохімічну природу. Головним окиснювачем в грунті є молекулярний кисень грунтового повітря і розчину.

Одною з основних характеристик інтенсивності та напрямку ОВ процесів у грунті є:

Окисно-відновний потенціал (ОВП) – відображає сумарний ефект ОВ системи грунту в даний момент, різницю потенціалів, яка виникає між грунтовим розчином і електродом, поміщеного в грунт.

ОВП залежить від режиму вологості. Вологість грунту, надлишкове зрошення, погіршення аерації, внесення свіжої органічної речовини призводить до зниження ОВП. Висихання грунтів, навпаки, веде до підвищення потенціалу грунту.

Окисно-відновні процеси впливають на характер ґрунтоутворення і родючість грунтів, з ними пов’язані процеси перетворення органічних решток, накопичення гумусу. Надлишкове зволоження уповільнює розклад органічної речовини, утворюються фульвокислоти. При змінах зволоження і висушування, відновлення й окислення виникають процеси розкладу органічної речовини, решток, дегуміфікації.

За характером ОВ -режиму грунти поділяють на групи:

- грунти з абсолютним пануванням окислювальної обстановки (автоморфні грунти степів, напівпустель, пустель – чорноземи, каштанові, сіро-коричневі, бурі, напівпустельні, сіроземи тощо);

- грунти з пануванням окислювальних умов при можливому прояві відновлювальних процесів в окремі вологі роки, або сезони (автоморфні грунти тайгово-лісоіої зони, вологих субтропіків – підзолисті, дерново-підзолисті, червоноземи, жовтоземи тощо);

- грунти з контрастним ОВ-режимом (напівгіроморфні різновиди підзолистих, дерново-підзолистих, бурих лісових грунтів тощо);

- грунти з стійким відновлювальним режимом (болотні, гігроморфні солончаки, солоді тощо).

З відновними явищами пов’язаний розвиток у сезонно надлишково зволожених грунтах елювіально-глейового процесу, формування елювіальних горизонтів. При зміні відновних умов виникають залізо-марганцеві новоутворення: ортштейни, бобовини, плівки тощо. Поживний режим складається несприятливо як при різко окисних, так і при різко відновних умовах. Головні прийоми регулювання ОВ-умов – оптимізація водно-повітряного режиму грунтів.