Частинні похідні n-го порядку

Частинні похідні і функції z=f(х;y) є деякими функціями змінних х та y і, в свою чергу, можуть мати частинні похідні і по х, і по y, які називаються частинними похідними другого порядку від функції z=f(х;y). Позначаються і визначаються похідні другого порядку так:

(9.31)

(9.32)

(9.33)

(9.34)

Теорема 1. Якщо функція z=f(х;y) та її частинні похідні , , , неперервні у точці М(х;y) і в деякому околі цієї точки, то у цій точці

= . (9.35)

Частинні похідні другого порядку знову можна диференціювати по х та по y. При цьому отримаємо частинні похідні третього порядку, яких для функції двох змінних z=f(х;y) буде вісім:

(9.36)

(9.37)

(9.38)

(9.39)

(9.40)

(9.41)

(9.42)

(9.43)

Означення 20. Частинною похідною n-го порядку функції z=f(х;y) називається частинна похідна першого порядку від частинної похідної (n-1)-го порядку.

Приклад 14. Для функції довести, що .

Знайдемо спочатку частинні похідні першого та другого порядків заданої функції:

Тепер розглянемо вираз та підставимо знайдені похідні:

що і треба було довести.

Приклад 15. Знайти частинні похідні другого порядку функції

Знайдемо частинні похідні першого порядку:

А тепер знайдемо частинні похідні другого порядку:

Таким чином

.

10. ЕКСТРЕМУМ ФУНКЦІЇ z=f(х;y)

Означення 21. Точка M₀(x₀;y₀) називається точкою локального максимуму функції z=f(х;y) якщо існує такий окіл точки M₀, в якому для будь-якої точки M(x;y) (окрім самої точки M₀(x₀;y₀)) виконується нерівність

. (10.44)

Означення 22. Точка M₀(x₀;y₀) називається точкою локального мінімуму функції z=f(х;y), якщо існує такий окіл точки M₀, в якому для будь-якої точки M(x;y) (окрім самої точки M₀(x₀;y₀)) виконується нерівність

. (10.45)

Означення 23. Локальні мінімуми і максимуми функції називаються її локальними екстремумами. Точка, в якій досягається локальний екстремум функції, називається точкою локального екстремуму.

Приклад 16. Функція досягає у точці M₀(2;3) локального мінімуму. Дійсно, , крім того для всіх і маємо і , а , тобто для всіх і . Отже, .

Теорема 2 (необхідні умови локального екстремуму).

Якщо диференційована функція z=f(х;y), має в точці M₀(x₀;y₀) локальний екстремум, то виконуються рівності:

. (10.46)

Означення 24. Точки, в яких виконуються рівності (6.34), або в яких і не існують, називаються критичними або стаціонарними точками для функції z=f(х;y).

Теорема 3 (достатні умови локального екстремуму).

Нехай у точці M₀(x₀;y₀) і деякому її околі функція z=f(х;y) має неперервні частинні похідні до третього порядку включно; нехай, крім того, . Позначимо і . Тоді:

функція z=f(х;y) досягає в точці M₀(x₀;y₀) локального максимуму, якщо ;

функція z=f(х;y) досягає в точці M₀(x₀;y₀) локального мінімуму, якщо ;

функція z=f(х;y) не має в точці M₀(x₀;y₀) локального екстремуму, якщо ;

функція z=f(х;y) може мати і може не мати в точці M₀(x₀;y₀) локального екстремуму, якщо ∆=0 (в цьому випадку потрібно провести додаткові дослідження).

Приклад 17. Дослідити на екстремум функцію .

Спочатку знайдемо критичні точки, для чого використаємо необхідні умови (6.34) локального екстремуму.

Так як , то маємо систему рівнянь

розв’язком якої є .

Отже, точка – критична точка.

Тепер перевіримо для цієї точки достатні умови локального екстремуму.

Маємо і , а отже, в точці задана функція має локальний мінімум і .

Приклад 18. Дослідити на екстремум функцію

Знайдемо критичні точки, використовуючи необхідні умови локального екстремуму.

.

і, отже, маємо 2 критичні точки М₁(0;0) і М₂(1;1).

Знайдемо частинні похідні другого порядку .

умов локального екстремуму.

і згідно з теоремою 3 у точці М₁(0;0) задана функція локального екстремуму не має.

Тепер розглянемо, чи виконуються достатні умови локального екстремуму у точці М₂(1;1).

.

Згідно з теоремою 3 у точці М₂(1;1) задана функція досягає локального мінімуму і .

Приклад 19. Дослідити на екстремум функцію .

Згідно з теоремою 2 необхідні умови існування локального екстремуму виглядять так:

.

Розв’язком цієї системи рівнянь є

Отже, критична точка М₀(0;0).

Знайдемо другі частинні похідні:

Тоді .

Згідно з теоремою 3 потрібні додаткові дослідження. Проведемо їх:

а для всіх

; отже

, тобто для всіх . Згідно з означенням 20 у точці М₀(0;0) задана функція досягає локального максимуму і .