Форми та рівні розвитку міжнародних економічних відносин

У міжнародній економіці міжнародні економічні відносини практично проявляються в обміні між країнами. Розрізняють наступні форми міжнародних економічних відносин:

• міжнародна торгівля;

• міжнародна спеціалізація виробництва та науково-технічних робіт;

• обмін науково-технічними результатами;

• міжнародні валютно-фінансові і кредитні зв'язки між країнами;

• міжнародний рух капітал}' і робочої сили;

• господарська співпраця у вирішенні глобальних проблем;

• міжнародні інвестиційні зв'язки;

• міжнародні інформаційні зв'язки;

• міжнародна економічна інтеграція;

• діяльність міжнародних економічних організацій.

Усі форми міжнародних економічних відносин взаємопов'язані та взаємозалежні. їхньою метою є вирішення проблем окремих країн і проблем, які мають вплив на розвиток міжнародної економіки. Для цього слід дотримуватися принципів співпраці і взаємодопомоги.

Рівні розвитку системи міжнародних економічних відносин поділяються на загальні та якісні.

•Загальні рівні функціонування системи міжнародних економічних відносин включають первинні, вторинні і третинні міжнародні економічні відносини.

Первинні міжнародні економічні відносини включають відносини, які встановлюються між фізичними та юридичними особами, а також окремими державами. Вторинні економічні відносини встановлюються між фізичними та юридичними особами і державами, з однієї сторони, і міжнародними організаціями, з ін­шої. Третинні міжнародні економічні відносини встановлюються між міжнародними організаціями.

Якісні рівні розвитку системи міжнародних економічних відносин проявляються в економічних міжнародних контактах, економічній взаємодії, економічній співпраці, економічній інтеграції.

Економічні міжнародні контакти включають прості, нерегулярні господарські зв'язки між суб'єктами міжнародних економічних відносин, а економічна взаємодія включає вже стійкі міжнародні економічні зв'язки між ними.

До економічної співпраці відносяться постійні міжнародні зв'язки між двома чи декількома суб'єктами, а економічна інтеграція означає розвиток всебічних господарських зв'язків в усіх галузях економіки між суб'єктами міжнародних економічних відносин.

4. Принципи і особливості розвитку сучасних міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини розвиваються відповідно до певних принципів. Як вважає д. є. н., проф. Лук'яненко Д. Г., декан ЗУІЕМО, існують загальні принципи міжнародних економічних відносин. До них належать:

• еволюційний розвиток згідно з об'єктивними економічними законами;

• еквівалентність обміну.

Існують два рівні принципів функціонування міжнародних економічних відносин: міжнародний і національний.

Міжнародний рівень включає принципи, які викладені в декларації ООН «Новий економічний порядок». До них відносяться:

• суверенітет, тобто право на здійснення внутрішньої і зовнішньої політики окремими державами;

• мирне співіснування;

• рівноправність;

• територіальна цілісність і політична незалежність держав;

• взаємна вигода;

• усунення несправедливості, яка виникає в результаті застосування сили;

• добросовісне виконання міжнародних зобов'язань;

• повага прав людини і основних свобод;

• мирне врегулювання конфліктів;

• взаємодопомога;

• недопущення дискримінації;^:

• свобода вибору форм здійснення міжнародних економічних відносин;

• відсутність прагнення і гегемонії до сфер впливу;

• сприяння міжнародній соціальній справедливості; міжнародна співпраця з метою розвитку; невтручання у внутрішні справи одне одного;

• вільний доступ до моря і від нього морських країн.

Національний рівень принципів функціонування міжнародних економічних відносин включає принципи функціонування міжнародних економічних відносин конкретної держави. Вони фіксуються у національному законодавстві.

Україна дотримується наступних принципів у міжнародних економічних відносинах:

• суверенітет народу України;

• свобода;

• юридична рівність;

• верховенство закону;

• захист інтересів;

• еквівалентність обміну.

Україна самостійно і незалежно здійснює економічну діяльність на своїй території і зобов'язана виконувати всі свої договори і обов'язки у галузі міжнародних економічних відносин. Суб'єкти добровільно вступають у зовнішньоекономічну діяльність. Вони зобов'язані дотримуватися порядку, який встановлено законами України, і мають право власності на всі отримані ними результати. Усі суб'єкти міжнародних економічних відносин рівні перед законами, що їх регулюють. Інтереси суб'єктів як в Україні, так і за її межами захищаються згідно із законами України та нормами міжнародного права.

Міжнародні економічні відносини — елемент міжнародної економіки. Міжнародна економіка як цілісна система сформувалася у кінці XIX ст. У другій половині XX ст., після завершення процесу формування міжнародної економіки, міжнародні економічні відносини набули надзвичайного значення. Цьому сприяло розширення і поглиблення економічних відносин між країнами, групами країн, окремими фірмами. Посилюється міжнародний поділ праці, інтернаціоналізація господарського життя, збільшується відкритість національних економік, розвиваються та зміцнюються регіональні міжнародні структури. Міжнародні зв'язки пронизують більшість національних економік, спричиняючи значний вплив на світову економіку.

Особливості розвитку сучасних міжнародних економічних відносин випливають із того, що в їх основі лежить міжнародний поділ праці та обмін. Виробництво і споживання окремих країн пов'язані між собою. Учасники міжнародних економічних відносин економічно відокремлені. Тут повніше діють закони попиту і пропозиції, вільного ціноутворення. Стають жорсткішими умови конкуренції.

Для міжнародних економічних відносин на сучасному етапі характерним є зростання масштабів і якісна зміна характеру традиційної міжнародної торгівлі готовою продукцією. Із суто комерційної вона перетворилася на засіб безпосереднього обслуговування національних виробничих процесів. Обмін товарами і послугами та міжнародне переміщення факторів виробництва опосередковано рухом грошей, системою розрахунків, товарними кредитами, валютними відносинами. Поряд з товарними ринками функціонують світовий фінансовий ринок, міжнародна валютно-фінансова система. Відбувається інтенсифікація міграції капіталу у різних формах, формування світового ринку праці. Зростає роль інформаційного забезпечен­ня, інтелектуальної власності, широкого впровадження системи патентування та ліцензування винаходів і відкриттів. Відбувається обмін науково-технічними знаннями, розвиток сфери послуг, об'єднуються зусилля у вирішенні глобальних економічних проблем.

Міжнародні економічні відносини мають власну інфраструктуру, спеціальні інститути. Вони представлені міжнародними економічними, фінансово-кредитними установами та організаціями (Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Міжнародна торгова палата, Єврокомісія і т. ін.). Міжнародні економічні відноси­ни підлягають монополізації. Наприклад, створення і діяльність ПІК, міжнародний нафтовий картель — ОПЕК.

Міжнародні економічні відносини регулюються міжнародними економічними, торговими, кредитними, валютними, митними і платіжними угодами.

На межі XX—XXI ст. міжнародні економічні відносини мають гної особливості розвитку. Сучасний рівень економічних зв'язків між країнами свідчить про:

трансформацію двосторонніх міжнародних економічних відносин у багатосторонні, здійснення глибокоступеневого міжнародного поділу праці у світовому господарстві;

• зростання масштабів і якісну зміну характеру традиційної міжнародної торгівлі товарами — з числа комерційної вона перетворилася на засіб безпосереднього обслуговування національних виробничих процесів;

•.інтенсифікацію і глобалізацію міграції капіталу;

• активний обмін науково-технічними знаннями, прискорений розвиток сфери послуг;

• зростання масштабів міграції робочої сили;

• прискорення і розширення процесів інтеграції економік країн і регіонів.

Основною рисою сучасної епохи є тенденція до співпраці та - взаєморозуміння. На основі цього можна говорити про процеси конвергенції моделей національних економік, економічних та соціальних цінностей і відносин. Відбувається зближення економічних рівнів різних країн. Звичайно, це складний рух. Йому властиві протиріччя. На нього впливають:

• перехід від індустріального суспільства до постіндустріального (інформаційного);

• технологічні революції;

• загострення енергосировинної і продовольчої проблем;

• економічна проблема.

Небезпечним є розвиток економічного націоналізму, який спирається на масовий релігійний фанатизм. А також прагнення до економічної переваги не на основі вільної конкуренції, а на проголошенні переваги однієї соціально-економічної системи над іншою, однієї релігії над іншою.

Загалом можна стверджувати, що сучасні міжнародні економічні відносини характеризуються розвитком процесів їх інтенсифікації, глобалізації, інтеграції.