Джерела і література: 3,7,14,17,20,22,31,32,34,35,38,39,40

1. Економічний зміст міжнародної економіки

Економічні процеси, що відбуваються у світовому господарстві, є одним із основних напрямків і органічною складовою економічної науки. Міжнародна економіка як цілісне утворення безпосередньо впливає на розвиток кожної країни світу. У сучасних умовах жодна з держав світового співтовариства не може в повному обсязі використовувати переваги науково-технічної революції самостійно. Це можливо лише за умов поєднання зусиль усіх країн світового співтовариства. Поряд з цим світове співтовариство створює умови для поєднання матеріальних, науково-технічних, трудових ресурсів та фінансових засобів для вирішення економічних, соціальних, екологічних, військових, освітніх, культурних проблем, які стоять перед людством у третьому тисячолітті в умовах зростаючої глобалізації господарського життя. У зв'язку з цим виникає потреба у всебічному вивченні суттєвих рис, структури та особливостей функціонування міжнародної економіки.

Міжнародна економіка є категорією економічної науки. її економічний зміст полягає в поєднанні економічних відносин, що діють на національному та інтернаціональному рівнях. Ця сукупність економічних відносин виступає як системне утворення, що має дві основні складові. До них належать, по-перше, економічні відносини, що складаються між суб'єктами господарської діяльності в межах кожної окремої країни світу. По-друге, економічні відно­сини, які складаються між державами або їх представниками. Останні можуть розглядатись як міжнародні економічні відносини.

Міжнародна економіка як категорія економічної науки — багатоманітне явище і тому може мати декілька визначень. Серед них треба виділити такі:

1. Міжнародна економіка — це сукупність економік країн світу. На 1 січня 2000 р. згідно з політичною картою світу на земній кулі нараховувалось 230 країн та територій, які мають державну символіку. Але коли йдеться про міжнародну економіку, то перш за все беруться до уваги національні госпо­дарства країн світового співтовариства. Вони є, як правило, членами Організації Об'єднаних Націй (ООН). До цієї організації на 1 січня 2000 р. входило 190 країн світу. ООН була створена у 1945 р. Серед засновників цієї організації була й Україна. Отже, розглядаючи зміст міжнародної економіки в цьо­му аспекті, можна сказати, що вона є матеріальною основою світового співто­вариства.

2. Міжнародна економіка — це сукупність міжнародних економічних відносин. Таке визначення міжнародної економіки передбачає уточнення змісту міжнародних економічних відносин (МЕВ). МЕВ — це відносини, які складаються між суб'єктами міжнародної економіки на основі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та надання послуг.

3. Міжнародна економіка — це органічна сукупність національних господарств та економічних взаємозв'язків між ними. У цьому визначенні міжнародної економіки поєднуються ознаки першої та другої зазначених вище дефініцій. Національне господарство — це економіка окремої країни світу. Економічні зв'язки між національними господарствами є однією із форм прояву міжнародних економічних відносин.

4. Міжнародна економіка — це сукупність національних експортних потенціалів країн світу та господарських взаємозв'язків між ними. При розгляді цього визначення основна увага акцентується на об'єднанні в межах міжнародної економіки національних експортних потенціалів, які є основною ланкою міжнародної економіки. Національний експортний потенціал — це органічна сукупність природних, матеріальних, виробничих, науково-технічних, трудових ресурсів та фінансових засобів, які використовуються для розвитку зовнішньоекономічних зв'язків конкретної країни.

Наведені визначення міжнародної економіки в цілому не суперечать одне одному. Кожне з них розкриває певну площину, сферу функціонування міжнародної економіки. Найбільш загальне визначення міжнародної економіки з позицій економічної теорії та з урахуванням сфер його розвитку можна сформулювати так. Міжнародна економіка — це система економічних відносин, яка функціонує на національному та інтернаціональному рівнях у межах світового співтовариства.

Отже, міжнародна економіка — складна категорія, яка втілює в собі різноманітні явища і процеси, що мають місце як в межах окремих країн, так і у сфері міжнародних економічних відносин. У зв'язку з цим міжнародна економіка виступає як системне утворення, яке має свою багатоманітну структуру.

2. Структура міжнародної економіки

Структура міжнародної економіки як цілісного системного утворення може розглядатися в різних площинах. Але в цілому при аналізі структури міжнародної економіки можна виділити два загальних напрями її дослідження. По-перше, — напрям розвитку та дослідження політико-соціально-економічних елементів міжнародної економіки, які функціонують протягом тривалого часу і визначають основні перспективні шляхи розвитку міжнародної економіки. До другого напряму належать конкретні соціально-економічні принципи структуризації міжнародної економіки, на основі яких можна його виділи­ти і розглядати сучасну господарську структуру.

Відповідно до першого напряму в економічній літературі виділяються чотири концепції розвитку структури міжнародної економіки. Перша концепція носить назву системного підходу до виділення структурних елементів міжнародної економіки. За цією концепцією у структурі міжнародної економіки виділяють чотири складових елементи, а саме:

1) світове ринкове господарство, яке об'єднує економіку економічно розвинених країн та більшості держав, що розвиваються;

2) національне ринкове господарство, яке виділяють у межах світового ринкового господарства як сукупності економік відповідних держав;

3) світове соціалістичне господарство, яке у світовому господарстві функціонує також як його структурний елемент. Нині до його складу входять такі країни, як КНР, КНДР, Соціалістична Республіка В'єтнам, Республіка Куба, Лаос, але економіки навіть цих країн мають певні ознаки ринкового господарства, хоча ми все ж таки не можемо вважати їх ринковими;

4) національне соціалістичне господарство — економіка окремих країн, що входять до світового соціалістичного господарства.

Друга концепція виділення структурних елементів міжнародної економіки ґрунтується на теоретичному положенні про існування трьох світів у світовому співтоваристві, серед яких виділяють:

1) світ капіталізму, до якого належать країни з розвинутою ринковою економікою;

2) світ соціалізму, до якого належать країни з командно-централізованою системою управління народним господарством;

3) світ, що розвивається, — об'єднує країни, які йдуть шляхом розвитку товарно-грошових відносин і мають ще недостатньо розвинений національний господарський потенціал.

Третя концепція структуризації міжнародної економіки ґрунтується на теоретичних положеннях про те, що в її межах можна виділити центр і периферію. До центру міжнародної економіки як структурного елементу відносять економічно розвинені країни. Периферія як складова міжнародної економіки включає країни, що розвиваються.

Четверта концепція структуризації міжнародної економіки базується на принципі політичної противаги. За цим принципом виділяють два види структури міжнародної економіки:

1) поділ міжнародної економіки на Схід та Захід. До країн Сходу відносять держави перехідної економіки та ті, що розвиваються, які знаходяться у східній півкулі нашої планети. До Заходу відносять економічно розвинені країни, розташовані у західній півкулі;

2) поділ міжнародної економіки на Північ та Південь. Відповідно до цього Північ, як складова міжнародної економіки, включає економічно розвинуті країни, а Південь — країни, що розвиваються.

Таким чином, перший напрям аналізу структури міжнародної економіки в основному передбачає виділення її складових за найбільш загальними показниками господарського розвитку та політико-соціальної й ідеологічної орієнтації їх функціонування в сучасних умовах.

Другий напрям дослідження структури міжнародної економіки ґрунтується на таких принципах.

1. Економічний принцип — передбачає поділ міжнародної економіки на два рівні. До першого належать такі структурні елементи міжнародної економіки:

а) промислово розвинені країни — держави, у яких обсяг промислового виробництва перевищує 50 % валового внутрішнього продукту;

б) аграрні країни — держави, де частка сільськогосподарського виробництва у валовому внутрішньому продукті перевищує 50 %;

в) промислово-аграрні країни. До них відносять ті держави світу, частка промисловості яких у загальному обсязі промислового і сільськогосподарського виробництва перевищує 50%;

г) аграрно-промислові країни. Це ті держави світу, в яких частка сільськогосподарського виробництва у загальному обсязі сільськогосподарського і промислового виробництва перевищує 50 %.

На другому рівні економічного принципу структуризації міжнародної економіки виділяють її складові за ознакою економічного розвитку окремих груп країн світу. Відповідно до цього міжнародну економіку поділяють на такі частини:

а) економічно розвинені країни світу;

б) нові індустріальні країни — держави, які за допомогою економічно розвинених країн інтенсивно використовують сучасні досягнення науково-технічної революції з метою стабілізації економіки та зростання національного господарства. Нові індустріальні країни поділяються на дві хвилі. До першої
хвилі належать: Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг. До другої хвилі —Філіппіни, Малайзія, Індонезія, Таїланд, Бразилія, Аргентина, Чилі;

в) країни, що розвиваються. Останніх, відповідно до класифікації ООН, в сучасних умовах нараховується більше 150.

2. За принципом ступеня розвитку ринку виділяють окрему структуру міжнародної економіки, складовими якої є:

а) країни з розвиненою ринковою економікою. До них відносять промислово розвинені країни світу. За класифікацією ООН в сучасних умовах нараховується близько 40 таких держав;

б) країни з ринковою економікою. До цієї групи в цілому відносять країни, що розвиваються;

в) країни з перехідною економікою, яка еволюціонує у напрямі до ринку.

За класифікацією ООН зараз у світі нараховується 26 країн з перехідною економікою;

г) країни з командною центрально-керованою економікою. До них відносять держави світу соціалістичної орієнтації.

3. За організаційним принципом систематизації міжнародної економіки в його структурі виділяють складові елементи, до яких відносять міжнародні інтеграційні об'єднання, окремі групи країн в сучасних умовах. Згідно з цим принципом можна виділити такі структурні елементи міжнародної економіки:

а) Європейський Союз. Це інтеграційне об'єднання, до якого належать 15 країн Західної Європи;

б) Співдружність незалежних держав (СНД). Це об'єднання включає 11 країн з числа колишніх республік СРСР;

в) Інтеграційне об'єднання країн Північної Америки НАФТА. До нього належать: Канада, СІЛА, Мексика;

г) Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі. Вона об'єднує країни Латинської Америки;

д) Організація економічного співробітництва і розвитку. До неї входять 29 країн з числа тих, що мають найвищі показники економічного розвитку в світі;

є) Організація країн — експортерів нафти (ОПЕК);

є) Чорноморське економічне співробітництво. До цього об'єднання входять 11 країн, які в основному мають територіальний вихід до Чорноморського басейну;

ж) ГУУАМ — це організація, що об'єднує Грузію, Узбекистан, Україну, Азербайджан, Молдову.

Загалом у світі нараховується понад 63 економічні інтеграційні угоди.

4. Соціально-економічний принцип структуризації міжнародної економіки передбачає розгляд структури міжнародної економіки у двох площинах. Перша з них досліджує структуру міжнародної економіки за ознакою рівня цивілізаційного розвитку. На її основі виділяються такі елементи структури міжнародної економіки:

а) країни наукової епохи. До них відносять держави світу, які постійно впроваджують у виробництво останні досягнення науково-технічного прогресу. Це, як правило, економічно розвинені країни;

б) країни технологічної епохи. До них відносять ті, які періодично впроваджують сучасні досягнення науково-технічної революції. До цих держав можна віднести нові індустріальні країни та окремі країни з перехідною економікою;

в) країни виробничої епохи. Це ті держави, які використовують у виробництві традиційні технології і не мають об'єктивних умов для використання сучасних досягнень науки і техніки. До цієї групи держав належить більшість країн, що розвиваються.

За ознакою соціальної організації, держави можна виділити другу площину структуризації міжнародної економіки, яка включає такі складові:

а) капіталістичні країни — країни, зорієнтовані на максимальне використання у національному господарстві товарно-грошових, ринкових регуляторів;

б) етатичні держави. До них належать окремі країни з націонал-соціалістичним устроєм, наприклад Іран, Лівія. В цих країнах поєднуються авторитарний режим керівництва національним господарством з ринковими методами його регулювання;

в) соціалістичні країни. У цих державах переважає використання планових, центрально-керованих методів управління національним господарством.

5. Важливе місце в дослідженні структури міжнародної економіки займає принцип аналізу її складових, до яких включаються окремі групи країн за рівнем середньорічного доходу на душу населення. Складовими елементами цієї структури міжнародної економіки є:

а) країни, де на душу населення припадає більше 12 тис. дол. США на рік. Це такі держави, як Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія, Австрія, Швейцарія, Бруней, Кувейт, ОАЕ та інші;

б) країни, де цей показник відповідно становить 10—12 тис. дол. США на рік. До них належить більшість економічно розвинених держав;

в) країни, де зазначений показник становить до 7 тис. дол. США на рік, що характеризує розвиток, зокрема, нових індустріальних держав;

г) країни, де на душу населення припадає 2 тис. дол. США на рік. До них належать окремі країни, що розвиваються;

д) країни, де відмічений показник становить до 700 дол. США на рік. До цієї групи держав належать більшість країн з перехідною економікою та слаборозвинені країни світу.

6. Регіональний принцип структуризації міжнародної економіки означає, що її структура розглядається за ознакою територіального розміщення груп країн світу, насамперед їхнього розташування за континентами. У цій структурі виділяються:

а) країни Європи;

б) країни Азії;

в) країни Північної Америки;

г) країни Південної Америки;

д) країни Африки;

є) Австралія, Нова Зеландія.

7. Регіонально-економічний принцип структуризації міжнародної економіки означає розгляд структури міжнародної економіки на основі виділення груп країн, які мають схожі економічні ознаки та спільні кордони. Складовими елементами цієї структури міжнародної економіки є:

а) країни Західної Європи;

б) країни Центральної Європи;

в) країни Східної Європи;

г) країни Близького Сходу;

д) країни Середнього Сходу;

є) країни Далекого Сходу.

Отже, структура міжнародної економіки розгалужена і базується на конкретних підходах до її систематизації. Визначення окремих структур міжнародної економіки має наукове і практичне значення при дослідженні сучасних та перспективних форм її розвитку.