Судовий прецедент як джерело конст права в ЗК,поняття та види

· Судові прецеденти чи рішення судів, які мають силу з-нів. Їх можна розділити на два види: 1) ріш.заг.судів; 2) ріш.спец.судів. Суд.прецеденти характерні для країн англосаксонської с-ми п-а (Великобрит., США, Австралія, Індія, Нова Зеланд...).

Суд.прецедент – це ріш.суду, яке є основою для застос-ня при розгляді ін.судами аналогічних справ чи має х-р заг/обов’яз.норми.

Напр..у Великобрит.суд прецеденти визначають ряд прав підданих, повноваження монарха, в США та Індії особл.знач.мають ріш.Верх.Суду по тлумаченню к-ції.

Судові прецеденти нерідко ніби доповнюють з-во, напр..у процесі тлумач.з-ва, коли виник.розбіжності між намірами зак-давців, втілених у законах та поглядами суддів, відображу.у відповідних прецедентах, ці розбіжності можуть бути усунені тільки новим з-ном, який відмінить суперечний судовий прецедент, тобто прецедент підлеглий з-ну, який може відмінити суд.прецедент. Суд.практика діє в рамках, які встановл.зак-давець. Крім того норма, створена суд пактикою не має того авторитету, як норма з-ну. Першу з них можна змінити при розгляді наступної справи, суд практика не зв’язана нормами, які сама створила, але суд.ріш.має бути вмотивоване.

Суд.прецеденти викладаються в суд публікаціях і таким чином набувають фіксованої писаної форми.

В країнах романо-германської (континентальної) с-ми права прецедент має ін.знач. Тут існ.ор-ни конст.контролю, які вплив.на правотворчість, ріш.цих ор-нів мають вирішальне знач.при встановленні відповідності окрем.з-нів положенням к-ції і навіть при тлумаченні самої к-ції. І хоч за цими ріш.далеко не у всіх кр-нах визнається юр.сила, їх. практичне знач.не слід переоцінювати.

Судовий прецедент – це рішення суддів загальної юрисдикції по конкретній справі, яке є обов’язковим нижчестоящих та рівних за рангом судів при вирішені аналогічних справ. Я Судові прецеденти, як джерела конституційного права, мають 2 різновиди:

1. Прецеденти які містять норми загального права (це вирішення конкретної цивільної чи кримінальної справи, що стосується права конкретної людини)

2. Прецеденти тлумачення – в США тлумачити може лише ВС США.

В науці конституційного права судові прецеденти поділяються на 2 види:

1. Імперативний – це прецедент який є обов’язків для сторін процесу

2. Індикативний – наприклад: Члени Ради Європи повинні враховувати практику Європейського суду з прав людини, приводити своє законодавство та практику у відповідність із рішеннями Європейського Суду, навіть якщо він не є учасником цього процесу.

Д 21.Парламентські статути як джерело конст права в ЗК, особливість

парламентських регламентів в англомовних країнах.

Парламентські регламенти (статути) – нормативні акти, які містять норми, що визначають порядок діяльності палат та їх внутрішню структуру. Як правило, вони мають вигляд єдиного акта, що вводиться рішенням самої палати і не потребує промульгації. Вони приймаються або у формі постанов кожної палати для себе і не вимагають схвалення другої палати і підпису глави держави (Німеччина), або у формі закону при однопалатному парламенті (Китай).

У Франції регламенти палат до введення в дію обов'язково передаються до органу конституційного контролю, який висловлюється щодо їхньої відповідності основному закону. Звичайно для прийняття регламентів потрібна абсолютна більшість голосів членів парламенту. В Угорщині і Словенії регламенти приймають на основі кваліфікованої більшості у 2/3 кворуму, а в Македонії - складу парламенту.

Нерідко таке ж значення мають парламентські прецеденти – поведінка у конкретних ситуаціях, яка вважається обов’язковою на випадок повторення таких ситуацій. Наприклад, в англомовних країнах, що сприйняли британську конституційну модель, регламенти являють собою сукупність постійних або тимчасових правил, прийнятих палатами парламенту або встановлених їхніми керівними органами (спікерами). Наприклад, щоб депутату британського парламенту було дозволено сказати репліку, на ньому має затримати свій погляд спікер.

Д22.Статути територіальних автономії, як джерело конст права в ЗК.

Статути територіальних автономій – це нормативно-правові акти, які регламентують окремі питання територіального устрою, ці акти приймаються представницькими органами автономії або на місцевому референдумі, а потім затверджується загальнонаціональним парламентом. В Іспанії для затвердження статуту територіальної автономії – ухвалюють органічний закон, Італія – затверджується конституційним законом. Юридична сила статуту територіальної автономії зумовлена юридичною силою того акту, яким був затверджений цей статут.