Конст як джерело в ЗК

Якщо визначати конституцію як правову категорію найзагальнішим чином, то можна сказати, що це система правових норм, що мають, як правило, вищу юридичну силу і регулюють основи відносин між людиною і суспільством, з одного боку, і державою - з іншого, а також основи організації і діяльності самої держави. Визначення предмета регулювання, як бачимо, тут таке ж, як і предмета регулювання конституційного права, але відмінність полягає в найвищій юридичній силі конституційних норм, що визнається в переважній більшості держав. Ці правові норми можуть бути зосереджені в одному або декількох нормативних актах, іноді званих основними законами, а можуть міститися в невизначеному безлічі звичайних законів і, крім того, у судових прецедентах і конституційних звичаях. У тих країнах, де формально-юридична конституція (див. нижче) відсутня, відмінність між конституцією і конституційним правом провести неможливо.

.

Відрізняються також поняття юридичної і фактичної конституції. Юридична конституція в матеріальному чи формальному значенні - це завжди певна система правових норм, що регулюють зазначений вище коло суспільних відносин. Фактична ж конституція - це самі такі відносини, тобто те, що реально існує. Вона, отже, не охоплюється даним вище визначенням конституції. Наприклад, Конституційний закон про Чехословацьку Федерацію № 143 1968 року передбачив створення системи конституційних судів, однак на практиці до перемоги антибюрократичної революції 1989 року ці суди так і не були створені. Отже, згідно з юридичної конституції вони існували, а відповідно до фактичної - були відсутні. До цих пір в Конституції Сполучених Штатів Америки 1787 продовжує значитися давно стала мертвою буквою норма розд. 8 ст. I про право Конгресу видавати каперські свідоцтва (Letters of Marque), що уповноважують торгові кораблі на ведення під час війни бойових дій проти кораблів ворожого держави, а також проти кораблів нейтральних держав, якщо вони перевозили вантажі для ворожого держави. У XIX столітті каперство було заборонено міжнародним правом, однак зазначена конституційна норма залишилася без зміни, хоча і не застосовується.

Розбіжність між фактичною і юридичною конституцією-зазвичай результат зміни у співвідношенні політичних сил, що сталося після прийняття юридичної конституції, особливо коли мова йде про формальної юридичної конституції, ухвалення якої має одномоментний характер. Розбіжність між фактичною і юридичною конституцією свідчить, що частина норм юридичної конституції стала або спочатку була і залишається фіктивною.

Фіктивність конституцій зазвичай характерна для країн з авторитарними і особливо тоталітарними політичними режимами. Юридичні конституції в таких країнах нерідко містять демократичних положень, які не отримують реалізації на практиці, бо включаються тільки для того, щоб приховати антидемократичну сутність режиму.

У рідкісних випадках під конституцією розуміється сукупність законів, судових прецедентів і неписаних конституційних звичаїв (Великобританія, Нова Зеландія). Закони, що вважаються частиною такої конституції (а у Великобританії їх більше 300), приймаються не в особливому порядку (кваліфікованою більшістю), а звичайним способом.
У країнах, де конституцій немає (султанат Оман та ін.), їх роль виконує священна книга мусульман - Коран. У деяких країнах Коран є частиною «конституційного блоку», будучи поставлений над конституцію і іншими його частинами (Іран, Саудівська Аравія та ін.)

Конституції зазвичай складаються з преамбули (введення), глав (розділів, частин), статей, які в свою чергу можуть ділитися на пункти, позначені цифровою або буквеною нумерацією. У рідкісних випадках (наприклад, в Угорщині) замість статей є параграфи. Завершується конституція перехідними і заключними постановами, що передбачають наступність державної влади, порядок створення нових органів. У багатьох конституціях є додатки, що містять схеми, зразки, різні переліки (наприклад, компетенцію федерації і суб'єктів), текст клятви президента і ін. Невід'ємною частиною конституції в деяких країнах (США та ін.) є поправки до неї, але вони не вносяться в текст, а додаються до конституції.
Значення конституції. З питання про значення конституції в житті країни існують різні погляди. Під час боротьби проти королівського абсолютизму в минулому, а в деяких країнах Сходу і тепер ідеологи боротьби за демократію, виходячи з волюнтаристських концепцій, надають конституції вирішальне значення у встановленні загального і державного устрою країни. З їхньої точки зору, все залежить від ідей, якими керуються творці конституції: жержавний лад буде справедливим, якщо взяти «хорошу» конституцію. Звичайно, на папері можна написати будь-який текст конституції. Але якщо цей текст не буде відповідати соціально-політичним умовам, він залишиться мертвою буквою. В умовах комуністичних режимів в Болгарії, Румунії, Чехословаччини в Конституції проголошувалася повнота влади парламентів і місцевих рад, перераховувалися великі права громадян і називалися такі важливі гарантії, яких
не було в основних законах країн західної демократії. Однак дійсність не відповідала цим положенням.

Для того щоб конституція діяла, вона повинна враховувати реальні умови країни, рівень правової культури населення і багато інших чинників суспільного життя.
Як політичний документ конституція закріплює співвідношення соціальних сил у суспільстві, їх боротьбу і співробітництво, досягнутий компроміс, а іноді, навпаки, - панування певних верств населення або військово-політичних угруповань (останнє в першу чергу відноситься до тимчасових конституцій, що приймаються в результаті військових переворотів), регулює політичний процес у суспільстві. Конституція відображає ступінь сприйняття загальнолюдських цінностей в суспільстві даної країни, містить, хоча і не однаковою мірою, програмні положення про шляхи розвитку суспільства.

.
Правовий, юридичний зміст конституції - це той юридично значущий матеріал, з якого вона складається.

18.Ієрархія норм конст права ЗК на прикладі Франції та Італії

На першому місці розташовані норми, які закріплені в самій конституції цих країн. Наприклад: «Уряд Республіки складається з Голови Ради і з міністрів, які разом утворюють Раду міністрів. Президент Республіки призначає Голову Ради міністрів і, за його пропозицією, міністрів» (ст. 92 Конституції Італії 1947 р.); «Крім випадків, коли Парламент збирається по праву, позачергові сесії відкриваються і закриваються декретом Президента Республіки» (ст. 30 Конституції Франції 1958 р.). Окрім того не слід забувати, що до складу діючої Конституції Франції входять також Преамбула Конституції 1946 р., а також Декларація прав людини і громадянина 1789 р., положення яких прирівнюються за своєю силою до конституційних.

Друге місце посідають принципи міжнародного права та норми міжнародно-правових договорів. Зокрема, ст. 55 Конституції Франції встановлює: «Договори або угоди, належним чином схвалені або ратифіковані, з моменту з публікації мають силу, що перевищує силу внутрішніх законів, за умови застосування такого договору або угоди іншою стороною». Ст 10 Конституції Італії: «Правопорядок Італії узгоджується з загальновизнаними нормами міжнародного права».

Третє місце – конституційні закони. В Італії конституційними визнаються закони, що змінюють саму конституцію, ухвалюють статути областей спеціальної автономії або змінюють територію областей, регулюють діяльність конституційного суду і ті, які розширюють коло суб’єктів законодавчої ініціативи. У Франції – ті, що вносять зміни до Конституції.

Четверте місце посідають органічні закони: «Органічний закон встановлює умови, згідно з якими проводиться заміщення власників парламентського мандата, посади або посади» (ст. 23 КФ), «Органічний закон встановлює тривалість повноважень кожної палати, кількість її членів, одержувану ними винагороду, умови обираності, режим невиборності і несумісності» (ст. 25 КФ);

Пяте місце – звичайні закони. Наприклад, закон Франції про надання виборчого права громадянам, які досягли 18 р. (1974 р.); Закон Італії про відміну обов’язкового призову та створення професійної армії.

Шосте місце - нормативні акти, які мають силу закону. Згідно з КІ: «Здійснення законодавчої функції може бути делеговане Уряду не інакше як з вказівкою керівних принципів та критеріїв такої делегації і лише на обмежений час і з певного кола питань» (ст. 76), «Уряд не може без делегації палат видавати декрети, які мали б силу звичайного закону» (ст. 77). У Франції уряд може звернутися до парламенту з проханням дати йому дозвіл шляхом прийняття спеціальних актів (ордонансів) здійснити заходи, віднесені до сфери законодавчої влади.

Сьоме місце – рішення органів виконавчої влади, акти президента.

Далі йдуть статути, рішення органів місцевого самоврядування.

Досить невизначене місце посідають рішення Конституційного суду цих країн (Конституційної ради Франції), а також Європейського суду з прав людини, адже це акти прецедентного права. Регламент роботи парламенту деякі дослідники визначають як органічний закон, а деякі як окремий вид у ієрархії законів.

19.Закон як джерело конст права в ЗК, поняття та класифікація

Класифікація за юридичною силою (закони):

1. Конституційні

2. Органічні

3. Звичайні

· Органічні з-ни доповнюють к-цію не змінюючи її основних принципів (на відміну від конст.з-нів). Прийняття таких з-нів прямо передбач.в к-ції, які містять банкетні норми, що прямо визначають пит., що врегульовуються органіч.з-ном. Таким чином органічні з-ни як пр-ло регулюють цілий прав.інс-тут (напр..з-ни про вибори, про гр-во) Органіч.з-ни прийм.простою б-стю членів парламенту, тому що вони не змінюють к-цію. Але в силу своєї важливості вони часто потребують додаткових процедур для їх вступу в силу.

· Звичайні з-ни регул.окремі питання держ.чи сусп.ж-тя. Як пр-ло таких з-нів приймається багато, але не всі вони є дж-лами К.П. Напр..з-н Фр.Р-ки про надання виб.п-а гр.-нам, які досяг.18 років (1974 року).

· Надзвичайне з-во детально регламентує орг-цію держ.вл.в період оголошення надзвичайного стану в д-ві. Напр..З-н про надзвичайні обставини в Нім. (1968).

Конституційні закони – поняття конституційних законів в забіжних країнах має 3 значення:

1. Конституційними називають закони, які вносять зміни та доповнення до Конституції (Вони можуть бути як інтегровані в текст самої конституції – Росія, Румунія, Німеччина, Італія, Чехія; можуть бути як доповнення – невід’ємна частина конституції, США – стаття не змінюється є лише доповнення).

2. Конституційним законами називають - складові части конституції в тих країнах де конституція не є єдиним нормативним актом (конституція Канади, Австрія, Ізраїль). Означення законів в 1 і 2 розумінні мають всі ознаки конституції (має вищу юридичну силу).

3. В таких країн Грузія, Росія, Словаччина Чехія – конституційними законами називають нормативно-правові акти, прийняття яких прямо передбачено в Конституції. Особливістю цих законів є ускладнений спосіб прийняття – кваліфікованою більшістю. В цих країнах конституційні закони мають нижчу силу ніж конституція але вищу юридичну силу ніж звичайні закони. Румунія – всі конституційні закони приймаються референдумом.