Серпня 1945 р. конференція закінчила роботу

Прийняття позитивно узгоджених рішень щодо повоєнного влаштування світу зовсім не означає, що між союзниками було знято усі суперечності. У різних урядових органах США були прихильники жорсткого курсу щодо СРСР. Навесні 1945 р. Черчілль наполягав на створенні нового фронту проти стрімкого просування радянських армій на Заході із застосуванням силового тиску на СРСР. Він не включав навіть військової конфронтації з СРСР. Наприкінці війни в Європі і у перші дні миру завойовану народами перемогу могла поставити під загрозу атомна дипломатія США.

Загальний процес мирного врегулювання наприкінці війни ускладнювався через розходження у питаннях політики у Східній Європі. Тертя між західними державами та Радянським Союзом посилювалось, зокрема, процесами створення комуністичних режимів у країнах Східної і Центральної Європи, які відбувалися під контролем Москви.

Проте існуючі розбіжності між союзниками не стали на заваді енергійній підготовці Радянського Союзу до воєнних дій проти Японії відповідно до рішень Ялтинської та Потсдамської конференцій. СРСР ще 5 квітня 1945 р. денонсував свій договір з Японією про нейтралітет. 8 серпня СРСР оголосив війну Японії, заявивши, що військові дії проти неї розпочне наступного дня. 9 серпня радянські війська з чотирьох напрямків вступили в Маньчжурію, Корею і південну частину Сахаліну.

Атомне бомбардування американцями японських міст Хіросіми і Нагасакі та вступ у війну Радянського Союзу вирішили результат війни на Далекому Сході й у азіатсько-тихоокеанському регіоні. 2 вересня 1945 р. у Токійській затоці на борту американського лінкора «Міссурі» під головуванням головнокомандувача союзними військами генерала Макартура відбулося підписання Акту про капітуляцію Японії. З капітуляцією Японії завершилась Друга світова війна.

Розгром Німеччини і Японії та їх сателітів став результатом узгодженої і спрямованої на перемогу зовнішньої політики та військової взаємодії великих держав, що знайшли своє втілення у рішеннях конференцій, проведених керівниками урядів, зокрема у рішеннях Ялтинської та Потсдамської конференцій. Саме їм належить особлива роль у створенні фундаменту повоєнної системи міжнародних відносин у світі та його мирного облаштування.