Боротьба за владу в Україні в 1919-1920 рр. Проголошення УРСР. Запровадження політики „воєнного комунізму”. Боротьба проти Денікінщини

1919 р. увійшов у історію України встановленням радянської форми державності. Першим кроком стала відмова більшовиків від попередньої назви Держави – Українська Народна Республіка. З 6 січня 1919 р. держава, що стверджувалася радянськими силами, одержала нову назву – Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Тимчасовий робітничо-селянський уряд України з переїздом до Харкова зазнав значних змін. По-перше, на чолі уряду, за рекомендацією В. Леніна, став X. Раковський. По-друге, український уряд, став називатися Радою народних комісарів (РНК), а його підрозділи – народними комісаріатами. Юридичне оформлення радянської державності відбулося 10 березня 1919 р., коли III Всеукраїнський з'їзд рад (Харків) прийняв першу Конститу­цію УСРР Прокламувалися скасування приватної власності, влада робітничого класу, свобода слова, зіб­рань і союзів тільки для трудового народу. Влада трудящих мала здійснюватися через систему рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. Централь­ними органами визначено Всеукраїнський з'їзд Рад, Все­український Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) та РНК, до компетенції яких входили всі загальнодер­жавні питання. Модель соціальне-еконо­мічної політики РНК України “воєнний комунізм”. Його складові: націоналізація підприємств; заборона свободи торгівлі, згортання грошового обігу, запровадження карткової системи розподілу продуктів; мілітаризація, встановлення державного контролю за виробництвом, загальна трудова повинність; продовольча розкладка. Продрозкладка була одним з елементів встановлення продовольчої диктатури, що включала монополію на утримання твердих цін, створенні комітетів бідноти, формуванні продзагонів для примусової хлібозаготівлі. Така політика не подобалася українському селу. Навесні 1919 р. піднялася хвиля селянського руху. Очолювані отаманами Зеленим (Д. Терпило), Соколовським, Гончарем (Батрак), Орловським та іншими селяни почали повстання. У квітні відбулося 98 виступів, а в чер­вні-липні — вже 328. Піком антибільшовицьких повстань став виступ збройних формувань М. Григор'єва. Григор'євцям швидко вдалося захопити Катеринослав, Черкаси, Кременчук, Ми­колаїв, Херсон. Проте Григор'єва не підтримали інші лідери повстанців – Н. Махно, Зелений; Радянські війська придушили виступ М. Григор'єва. Внутрішній фронт поглинав все більше сил та ресурсів УСРР, роблячи крах більшовицького режиму неминучим.

Таким чином, 1919 р. на теренах України мала місце чергова спроба утвердження більшовицького режиму. Проявами цього процесу стали організація радянської державної структури; прийняття першої Конституції УСРР. Економічним підґрунтям реалізації більшовиками своїх планів була політика “воєнного комунізму”, наслідками якої став розрив економічних зв'язків між містом і селом, зростання соціального напруження. Відповіддю українського народу на продрозкладку став повстанський рух, який розхитував пануючий режим зсередини, суттєво ослаблюючи його.