Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну

Хід першої світової війни та положення всередині Російської імперії на кінець лютого 1917 р. стає для російського царизму фатальним. Стихійна хвиля народного невдоволення, швидко переросла в революцію. Протягом надзвичайно короткого часу (з 23 лютого до 2 березня) самодержавство впало, Микола II відрікся від влади і, фактично, в країні встановився республіканський лад. Тимчасовий вакуум легітимної (законної) Влади; поява конкуруючих владних структур (Тимчасовий уряд — система Рад); втягнення в революційну діяльності народних мас; активний вихід армії на сцену внутріполі­тичної боротьби; силові методи вирішення суспільних проблем; зростання ролі політичних партій та активізація національних рухів. Ці процеси позначилися на розвитку України протягом усього 1917-1918 рр. Водночас місцеві чинники зумовили власну специфіку та особливості. Після Лютневої революції влада формально належала Тимчасовому уряду Державної думи. У центрі і на місцях виникають альтернативні орга­ни влади – Ради депутатів як наслідок політичної активності частини трудящих. У середині 1917 р. в Україні їх налічувалося 252. Представники Тимчасового уряду визнавали за Україною тільки право на національно-культурну автономію. Що не відповідало рівню національного руху, а й зумовило появу в Україні альтернативного центру влади — Центральної Ради — громадсько-політичного об'єднання, що утворилося 4 березня 1917 р. Важливу роль у її створенні відіграли: Українська партія соціалістів-революціонерів, Українська соціал-демократична робітнича партія та Українська партія соціалістів-федералістів. Головою Центральної Ради було обрано М. Грушевського. Зростанню авторитету цього органу влади сприяло те, що він обстоював ідеї національно-територіальної автономії та соціалізму. А також принцип формування Центральної Ради, з трьох представництв: національного, соціально-класового та територіального. Свою прихильність до Центральної Ради висловили військовий, селянський та робітничий всеукраїнські з'їзди, скликані в травні 1917 р.

Таким чином, безпосередніми наслідками Лютневої революції 1917 р. для України була паралельна поява конкуруючих владних структур Тимчасового уряду і Рад, у діяльності яких домінував соціальний акцент, та Центральної Ради, у роботі якої надавалася перевага вирішенню питань національного розвитку.