Механізми забезпечення економічного зростання

Міні-лексикон: політика економічного зростання, е волюція, революція, прогрес, регрес, економічний розвиток, економічне зростання, індекс економічного зростання, типи економічного зростання: інтенсивний, екстенсивний, чинники економічного зростання, фактори пропозиції, попиту, розподілу, капітал, нематеріальні фактори, інституційний чинник економічного зростання, підприємництво, механізми забезпечення економічного зростання

11.1. Економічне зростання як категорія національної економіки

Розвиток - незворотна, спрямована, якісна, закономірна зміна об'єктів будь-якої природи. Розвиток - це рух, який призводить до кількісних змін та породжує нову якість. За характером та швидкістю змін розрізняють два протилежних різновиди розвитку - еволюція і революція.

Еволюція - вид розвитку з поступовим характером змін.

Революція - стрімкий розвиток із раптовим переходом у нову якість.

За направленістю є два напрями процесів розвитку - прогрес та регрес.

Прогрес - це рух об'єкта, що розвивається, уперед, від нижчого до вищого, від гіршого до кращого, від менш досконалого до більш досконалого.

Регрес - рух об'єкта назад, від кращого до гіршого, його деградація.

Економічний розвиток - це перехід від одного стану економіки до іншого, з розширенням виробництва нових товарів і послуг та використанням нових технологій. Система показників для його оцінки:

- ВВП на душу населення;

- показники ефективності функціонування економіки, обчислені на базі ВВП;

- виробництво основних видів продукції на душу населення;

- рівень та якість життя населення.

Інтегральним показником економічного розвитку є індекс людського розвитку - середньозважена величина від індексів чотирьох показників:

- очікуваної тривалості життя,

- рівня грамотності дорослого населення,

- рівня охоплення населення початковою, середньою та вищою освітою,

- рівня виробництва реального ВВП на душу населення із врахуванням купівельної спроможності.

Співставлення індексу людського розвитку країни із світовими показниками дозволяє їй порівняти індекс та місце. Індекс менший за 0,5 - країна має низький рівень людського розвитку; від 0,5 до 0,8 - середній рівень; 0,8 і більше - високий. Україна за індексом людського розвитку (менше 0,8) входить до першої сотні країн світу.

Згідно «Звіту ООН про людський розвиток - 2005», Україна перемістилася з 70-го в 2004 р. на 78-е місце в 2005 р., посівши місце між Саудівською Аравією та Перу. У цей же час найкраща за цим показником пострадянська країна - Естонія - посідає 38 місце у світі, Росія - 62, Білорусь - 67. Лідерами рейтингу у 2005 році стали Норвегія, Ісландія, Австралія, Люксембург і Канада.

Одна з форм розвитку - економічне зростання - не тотожне економічному розвитку. Економічне зростання як частковий випадок розвитку, може мати різний кількісний та якісний характер змін. Поняття розвитку - ширше та змістовніше, і характеризує здатність підвищувати якість життя за рахунок сукупності факторів, в тому числі і економічного зростання.

Економічне зростання національної економіки - це такий її розвиток, який призводить до збільшення реального національного доходу за певний період.

Економічне зростання має характеристики: якісні (реальний приріст сукупності споживчих вартостей та їх відповідність суспільним потребам) та кількісні (темпи розвитку національного господарства).

Основні показники економічного зростання:

1. Індекс економічного зростання ВВП - відношення ВВП звітного періоду до ВВП базового періоду і показує, у скільки разів він змінюється:

Ізр = ВВП/ВВП₀,

де Ізр - індекс економічного зростання;

ВВП₁ - валовий внутрішній продукт звітного року, грн;

ВВП₀ - валовий внутрішній продукт базового року, грн.

2. Темп економічного зростання (приросту) ВВП (Тпр) - відношення абсолютного приросту ВВП до його початкового значення і показує процентну зміну ВВП:

Тпр = [ (ВВП₁ - ВВП₀₎/ ВВП₀] х 100, %

3. Темп приросту ВВП на душу населення - відношення абсолютного приросту ВВП на душу населення до початкового значення цього показника:

Тпр/осіб = [(ВВП_1/осі6- ВВП₀/_осі6)/ВВП₀/_осі6] * 100%

де Тпр/осіб - темп економічного зростання у розрахунку на душу населення, %;

ВВП₁/осіб - ВВП на душу населення грн.;

ВВП₀/осіб - ВВП на душу населення базового періоду, грн.

На величину цього показника впливає зміна і обсягів ВВП і чисельності населення.

Економічне зростання - збільшенням річного обсягу виробництва товарів і послуг як в цілому, так і в окремих галузях в цілому і на душу населення.

Темпи економічного зростання найчастіше виступають основним критерієм економічного розвитку. Однак, високі темпи економічного зростання не завжди свідчать про прискорений економічний розвиток країни. Будь-яка перехідна економіка переживає період спаду виробництва, що підтверджує досвід західних країн. Україна успадкувала адміністративно-командну систему, зношені виробничі фонди, ірраціональну галузеву і виробничу структури. Обтяжливими обставинами стали стрибкоподібне підвищення цін на імпортні енергоносії, незавершеність виробничого циклу в національній економіці, розрив економічних відносин із сусідніми державами, значний військово-промисловий комплекс, катастрофічна екологічна ситуація, суб'єктивні прорахунки, непослідовність у переході до ринкових відносин, поява величезного тіньового сектору. Результат дії цих негативних факторів проявився в тому, що нині обсяг національного виробництва становить трохи більше як третину від рівня 1990р.

Темпи економічного зростання визначають динамічні параметри економічного розвитку країни, її місце та історичні перспективи на міжнародній арені. Забезпечення стійких темпів економічного зростання як основи створення держави загального добробуту - одне із найважливіших завдань національної економіки.

За основним показником розвитку національної економіки - ВВП на душу населення - усі країни поділяють на розвинуті і країни, що розвиваються. Зараз до розвинутих відносять країни, де величина ВВП на душу населення перевищує 12 тис. дол. за рік. Середньосвітове значення показника ВВП на душу населення в 5 разів менше ніж в США. Щоб наблизитися до середньосвітового рівня за умови середнього темпу економічного зростання світової економіки в 1,6 %, Україні необхідно протягом 30 років підтримувати 7 % економічне зростання або подвоювати цей показник кожні 10 років. Навіть враховуючи від'ємний приріст населення України, вирішення цієї проблеми потребує абсолютно нової економічної стратегії. Забезпечення стійких темпів економічного зростання є одним із найважливіших завдань макроекономічного регулювання.

Причини економічного зростання - зв'язки між суспільним виробництвом і споживанням. Економічні потреби людини породжують виробництво і самі породжуються ним. Поряд із традиційними потребами в їжі та воді, одязі, житлі зростають потреби в засобах пересування, спілкування, послугах по охороні здоров'я, освіті, відпочинку, виникають і нові потреби → національна економіка має забезпечувати безупинний приріст благ. Життєздатність економічної системи держави визначається ступенем задоволення потреб свого населення. Підвищення рівня життя в державі вимагає більш швидкого росту національного доходу порівняно з ростом чисельності населення. Економічне зростання для країни проявляється у збільшених можливостях вирішення національних проблем,зокрема:

зростання реального продукту;

розв'язання соціально-економічних проблем;

підвищення життєвого рівня населення;

задоволення нових потреб суспільства;

зміцнення зовнішньоекономічних позицій держави;

нарощування виробничої, технічної та фінансової бази для подальшого зростання тощо.

Економічне зростання, яке забезпечує збільшення обсягу продукції в розрахунку на душу населення, є одним із факторів національної безпеки держави.

Підходи до перспектив економічного зростання:

Противники економічного зростання вважають, що у зв'язку з обмеженістю ресурсів та інтенсивним їх використанням, людство може вичерпати життєво важливі природні ресурси. Інтенсивний обробіток землі перетворить її на пустелю. Скорочення запасів Світового океану, вирубування лісів, збільшення відходів, забруднення довкілля, зменшення озонового шару, збільшення кількості техногенних і природних катастроф та інші негативні явища змінюють клімат планети. Це створює загрози екологічній системі й самому життю на Землі. Нагромаджені людьми професійні навички і досвід можуть стають застарілими, не відповідають вимогам НТП.

Прихильники економічного зростання вважають, що це - єдиний шлях забезпечення матеріального достатку й підвищення життєвого рівня населення. Збільшення виробництва товарів і послуг та доходів населення покращує освітнє та медичне обслуговування, подовжує середню тривалість життя, тощо. НТП як матеріальний носій економічного зростання призводить до збільшення розвіданих запасів ресурсів, створення замінників ресурсів та нових джерел енергії тощо.

Отже, економічне зростання не є абсолютним благом. Воно потребує моніторингу, оцінки наслідків його впливу на суспільні явища та процеси. Однак, без економічного зростання забезпечення добробуту населення неможливе.

Для економічного зростання характерна циклічність - періоди економічного піднесення чергуються з періодами економічного спаду. Але в довгостроковому періоді зберігається тенденція до зростання економіки.

11.2. Типи та способи економічного зростання

Залежно від ознаки характеру зростання виділяють його типи -"екстенсивний", "інтенсивний" та "змішаний

Типи економічного зростання

- Інтенсивний: розширення виробництва на основі якісного вдосконалення його факторів та організаційно-економічних відносин. Інтенсивні фактори відображають якісну сторону збільшення обсягу виробництва: нарощування виробничого потенціалу в результаті вдосконалення техніки і технології.підвищення продуктивності праці, кваліфікації працівників, науково-технічний прогрес, застосування принципово нових машин і механізмів, вдосконалення технології і організації праці. Випереджуюче зростання результатів порівняно з факторами виробництва: збільшення національного доходу випереджає зростання кількості зайнятих у виробництві і продуктивність праці в країні підвищується. Вихід кінцевої продукції з кожної одиниці залучених ресурсів збільшується, якість продукції підвищується, ефективність виробництва зростає. У розвинутих країнах збільшення затрат праці забезпечує приблизно третину приросту реального національного доходу, а дві третини припадає на підвищення продуктивності праці. Близько 60 % приросту; продуктивності праці забезпечується за рахунок технічних факторів.

- Екстенсивний: розширення виробництва за рахунок залучення додаткових факторів виробництва - землі, праці і капіталу, якісний і технічний рівні, середня продуктивність праці. Обсяги виробництва продукції зростають за рахунок збільшення чисельності робочої сили, обсягу інвестицій, використовуваних природних ресурсів. Екстенсивний розвиток обмежений наявністю вільних ресурсів та запасів. Обсяг виробництва збільшується прямо пропорційно збільшенню обсягів факторів виробництва. Екстенсивні фактори відображають кількісну сторону збільшення обсягу виробництва: з більшення грошових витрат, кількості працюючих, капіталовкладень, зростання обсягу залученої сировини, розширення виробничих площ.

Екстенсивне та інтенсивне зростання в чистому вигляді не існує. Реально обсяг виробництва збільшується під впливом сукупності факторів, що свідчить про змішаний тип економічного зростання. Наприклад, приріст кількості діючої робочої сили і підвищення її якості, розширення масштабів виробництва і удосконалення технічної бази виробничого процесу. Змішаний тип економічного зростання поєднує ознаки двох попередніх. Реально існує «переважно екстенсивний» чи «переважно інтенсивний».

Окремі характерні ознаки різних типів економічного зростання показано на рис. 11.1.

Рис. 11.1. Характерні ознаки основних типів економічного зростання

За ознакою можливостей збільшення ВВП на душу населення можна виділити два способи економічного зростання:

наближення сукупного попиту до сукупної потенційної пропозиції;

збільшення потенційної пропозиції.

Поряд із типами та способами розробляються відповідні моделі економічного зростання, які показують конкретне співвідношення та роль задіяних факторів суспільного виробництва, а також його матеріальну основу.

11.3. Чинники економічного зростання:

• базисні фактори або фактори пропозиції;

• фактори попиту;

• фактори розподілу;

• інституційні фактори;

• соціальні фактори;

• культурні фактори;

• релігійні та інші фактори.

Різним етапам розвитку економіки відповідають різні чинники економічного зростання та їх структурні комбінації. Кожна країна використовує доступні їй фактори розвитку із врахуванням національних особливостей. Для країн з низьким рівнем розвитку більш характерним є залучення ресурсних факторів економічного зростання, а для розвинутих - інтелектуальних.

Фактори пропозиції - основа економічного зростання, впливають на діяльність підприємства:

кількість та якість природних ресурсів;

кількість та якість трудових ресурсів;

обсяг капіталу країни;

технології;

інновації;

менеджмент.

Ці фактори забезпечують здійснення виробництва, визначають можливості фізичного збільшення обсягу продукції, створюють можливості для існування пропозиції товарів у країні взагалі. Збільшення кількості або покращення якості ресурсів, вдосконалення технології призводить до нарощування економічного потенціалу.

Природні ресурси Більшість країн світу відчувають їх нестачу, що спонукає їх до залучення інших факторів економічного зростання. За площею Україна займає 40-е місце у світі, а за кількістю земельних ресурсів - 21-е місце. Проте рівень їх використання значно поступається розвиненим країнам. Україна має близько 1 % відсотка найродючіших сільськогосподарських угідь світу, однак земельний потенціал країни знижується внаслідок нераціонального землекористування. Через зниження культури землеробства в Україні щороку втрачається від 0,6 до 1 тонни гумусу з кожного га. Україна має достатні мінеральні ресурси, однак, є проблеми із комплексним видобування ресурсів і вилученням з них усіх корисних елементів. Надра України містять 4,6% усіх розвіданих корисних копалин світу. Загалом за природно-ресурсним та соціально-економічним потенціалом наша держава посідає п'яте місце в Європі та восьме — у світі, однак використовуються вони дуже неефективно.

Трудові ресурси - кількість та якість робочої сили, її кваліфікація, дисциплінованість, мотивація до праці, інтелект. В Україні чисельність зайнятого населення на початок 2006 р. становила 20,7 млн. осіб, рівень безробіття - 7,2 %. За рівнем життя, його тривалістю та рівнем освіти Україна серед держав світу посідає позицію у другій сотні: 1994 р. посідала 45-ту, 1997 р. - 94-ту. За одним з найважливіших індикаторів людського розвитку - очікуваною тривалістю життя Україна займає одне з останніх місць серед країн Європи (68,2 років). Україні займає перше місце в Європі за рівнем смертності і останнє за рівнем народжуваності, що обумовлене незадовільним харчуванням, побутовими умовами, станом медичної допомоги, високим травматизмом на виробництві, погіршенням екологічної ситуації. Екологічна складова здоров'я складає 60 - 70%. Смертність в Україні істотно перевищує народжуваність (на сотні тисяч щорічно). Темпи природного скорочення населення швидко зростають. Згідно з прогнозами вчених-демографів, депопуляція населення триватиме й надалі.

Важливий чинник економічного зростання - підвищення продуктивності праці, що залежить від якості робочої сили, оновлення, модернізації, реконструкції застарілих основних засобів виробництва; затрат на відновлення стану довкілля.

Капітал як фактор економічного зростання виступає в двох проявах - натуральному і грошовому. Капітал як виробничі активи у вигляді засобів та предметів праці обслуговує виробництво і є основою для нарощування виробництва. Капітал як грошові активи є передумовою залучення інших факторів виробництва. Річне нагромадження обсягів капіталу коливається в межах від 5 % національного доходу у слаборозвинутих країнах до 25 % у багатих країнах, що створює різні можливості для економічного зростання. Для України характерні низькі темпи нагромадження основного капіталу, незабезпеченість міжгалузевого перетоку капіталу у сектори економіки, що інтенсивно використовують інновації. Галузева структура інвестицій залишається вкрай недосконалою.

Фактор економічного зростання - використання технологій та інновацій. НТП призводить до удосконалення і використання у виробництві нової техніки і технологій. Поступові зміни накопичуються і стають основою революційних перетворень в техніці, технології, матеріалах. Напрямки цих перетворень:

- автоматизація виробництва, заміна машин новими технічними системами, що змінюють роль людини в процесі виробництва;

- комп'ютеризація виробництва, яка перетворює інформатику в новий ресурс і елемент технологічного процесу;

- відкриття і використання нових видів і джерел енергії - атомної, термоядерної тощо;

- створення і використання матеріалів із заданими властивостями, не існуючих у природі;

- відкриття і застосування нових "високих технологій" (хімічних, біологічних, лазерних тощо).

Застосування високих технологій підвищує технічний рівень і якість продукції, економічність виробництва, зменшує витрати праці, матеріалів і засобів виробництва в розрахунку на одиницю продукції. Вивільнені ресурси спрямовуються для покращення якості життя. Можливості використання новітніх технологій пов'язані з державною науково-технічною політикою, економічним потенціалом і вимагають відповідного фінансування цієї сфери. Уже багато років в Україні не виділяється достатньо коштів на розвиток науки, техніки та технологій, а наявні розробки та новинки не використовуються. Розвиток інноваційної сфери стає основним чинником економічного зростання, що потребує державної інноваційної політики, розвитку науково-технічного та інтелектуального потенціалу. Використання досягнень НТП обумовлює підвищення питомої ваги наукомістких галузей. В Україні частка промисловості в загальній структурі інвестицій в основний капітал у 2005 р. становила 37,6 %, із них близько 40 % інвестицій здійснено в видобувну промисловість та виробництво і розподілення електроенергії, газу та води, а на новітні галузі коштів не вистачає. У таких інноваційних секторах економіки, як машинобудування, частка виробництва машин та устаткування у 2004 р. складала лише 2,9 % загальних інвестицій в основний капітал в промисловості, що є надзвичайно низьким показником.

Зростає значення менеджменту як фактора економічного зростання. Сучасний менеджмент підвищує ефективність використання усіх видів ресурсів, організовує раціональне сполучення факторів виробництва, забезпечує освоєння нових технологій, вирішує інші важливі функції технічного, економіко-організаційного, соціально-психологічного характеру, які сприяють економічному зростанню.

Чинники економічного зростання взаємопов'язані. Так, неповна зайнятість трудових ресурсів призводить до зменшення обсягів виробництва та нагромадження капіталу, а низькі обсяги інвестицій не сприяють досягненню повної зайнятості населення.

Вищеназвані фактори визначають можливості зростання з боку виробництва. Існують такі фактори і зі сторони споживання. Ринковий механізм включає в себе не тільки елементи пропозиції, але й попиту. І хоча попит визначається пропозицією, динаміка сукупного попиту виступає активним фактором економічного зростання. Вплив фактора попиту проявляється в рівні сукупних видатків споживачів. Попит формується доходами, які використовуються для споживання, державними витратами, а також попитом на капіталовкладення, що направляються на інвестиції.

Запити споживачів - стимул для розвитку підприємств та повнішого використання ресурсів. Незавантаження виробничих потужностей сповільнює економічне зростання, через недовиробництво продукції.

Економічне зростання залежить від факторів розподілу як в сфері постачання, так і в сфері виробництва. В умовах недостатності ресурсів економічна політика має бути націлена на найекономніше їх використання з метою виробництва найважливіших для суспільства товарів і послуг.

Господарський комплекс України раніше був зорієнтований на важку промисловість, видобувні галузі та воєнний комплекс і характеризувався низьким рівнем виробництва продуктів споживання. У структурі національної економіки висока частка сировинних галузей з високою матеріаломісткістю. Так, у 2004 р. частка матеріальних витрат складала понад 68 % загальних витрат, а в обробній промисловості -79,0 %. Необхідне більш збалансоване виробництво засобів виробництва та предметів споживання. Структурна перебудова - один з головних факторів зростання економіки.

Економічне зростання залежить від правильного визначення пріоритетів у державі взагалі і направленні бюджетних коштів в окремі галузі та сфери з метою фінансової підтримки новітніх галузей, НД ДКР за фундаментальними напрямками розвитку науки та технології.

Деякі нематеріальні фактори значно впливають на економічне зростання, мають якісний характер, але важко піддаються кількісній оцінці: кліматичні умови, соціальна, культурна, політична атмосфера, релігійні відносини та національні традиції, соціально-психологічний клімат тощо. Вони здійснюють зовнішній вплив на суб'єкти господарської діяльності. Їх поділяють на групи: інституційні, політичні, соціальні, культурні та релігійні.

Інституційний чинник економічного зростання найвагоміший: чинне законодавство, процедури створення чи припинення діяльності підприємств, інші правила ведення бізнесу формують підприємницьку атмосферу, дружнє, байдуже чи агресивне зовнішнє середовище. Державні важелі впливу - податкова, кредитна,бюджетна, валютна та інші складові економічної політики, або сприяють економічному зростанню, або стримують його. Особливо погіршують умови для підприємницької та інвестиційної діяльності корупція, хабарництво і здирництво. Низька правова культура, неповага до закону чи невиконання законодавства щодо регулювання економічних відносин свідчать про недостатній розвиток громадянського суспільства, що заважає його економічному розвитку.

Підприємництво безпосередньо залежить від умов для розвитку середнього та малого бізнесу, формування в суспільстві середнього класу, виховання підприємницького духу, збільшення кількості власників.

Економічне зростання залежить від політичного режиму держави. Історія свідчить, що демократичні країни, які забезпечують гарантії прав власності, мають більш впорядковані відносини, процедури діяльності суб'єктів господарювання, що стимулює розвиток їх економіки. У країнах з недемократичними, неправовими режимами панує невизначеність відносин в економічній, правовій, соціальній та інших сферах, що гальмує їх розвиток.

На економічне зростання впливає соціальна, культурна і політична атмосфера. У країнах з високим рівнем розвитку культури, віковими традиціями, національною згуртованістю панує позитивна атмосфера для бізнесу. Усвідомлюється значення економічного зростання. Престижними є всі види діяльності, що сприяють матеріальному успіху. Матеріальні та моральні стимули, визнання в суспільстві, повага створює у суспільстві атмосферу гордості за виконувану роботу. Праця стає для особи благом, а не покаранням чи "виправними роботами". Виникає важливий чинник економічного зростання у вигляді позитивного та добросовісного ставлення до праці, що підвищує її продуктивність.

Вагомим чинником економічного зростання є пануючі релігійні звичаї і обряди, які можуть суттєво обмежувати тривалість робочого дня або робочого року. На здійснення релігійних церемоній можуть направлятися значні ресурси.

Фактори, що не залежать від національної політики - міжнародний поділ праці, розвиток транснаціональних компаній, глобалізація тощо. Транснаціональні компанії сприяють переливанню капіталів, впровадженню нових технологій, прогресу в організації праці та в управлінні в менш розвинутих країнах.

Суттєві чинники економічного зростання як політика відкритості економіки, макроекономічна стабільність, забезпечення використання нових технологій.

Фактори, які протидіють економічному зростанню:

- низький рівень доходів населення, що обмежує його попит;

- низька норма нагромадження підприємств, що знижує їх інвестиційні можливості;

- нестабільна соціально-політична атмосфера;

- вичерпування природних ресурсів;

- необгрунтоване державне втручання у ринкові відносини;

- високі податкові та процентні ставки, тощо.

- корупція, хабарництво, криміналізація економіки;

- порушення трудової дисципліни та недобросовісне ставлення до праці;

- втрати робочого часу під час страйків, трудових конфліктів;

- техногенні та природні катаклізми, несприятливі погодні умови.

Висока результативність економіки можлива тільки при залученні комплексу факторів економічного зростання, які здатні забезпечити високий рівень конкурентоспроможності країни в глобалізованому світі при обмежених економічних ресурсах.