Державна структурна політика має забезпечити послідовність, обґрунтованість, ефективність і доцільність структурних змін в економіці. Рис 7.1, 7.2. – цілі, пріоритети державної структурної політики та інструменти структурного регулювання економіки.
Опосередкована (пасивна) структурна політика не передбачає безпосереднього втручання держави у структурні зміни. Вона лише створює відповідну правову базу. Зміна правової бази підприємницької діяльності впливає на прибутковість окремих виробництв і через це — на активність підприємницької діяльності у певних галузях економіки. Фактично ринкове саморегулювання забезпечує розвиток такої структури економіки, яка відповідає орієнтирам, визначеним державою.
Пряма (активна) структурна політика передбачає застосування державних регуляторів прискорення структурних зрушень в економіці.
Основа - визначення пріоритетів структурної трансформації економіки. Серед них найважливіший — удосконалення галузевої структури економіки. Критеріями соціальної значущості галузі є її експортний потенціал, перспективи попиту на продукцію, перспективи й можливості технологічного розвитку, мінімізація залежності від імпорту та ресурсомісткості виробництва, скорочення дефіциту торговельного балансу країни, вирішення екологічних проблем.
| Ліквідація диспропорцій між галузевими комплексами
| |
| Пріоритети державної структурної політики
| |
| Цілі державної структурної політики
| |
| Установлення оптимальних макроекономічних пропорцій
| |
| Зниження матеріаломісткості та енергоємності виробництва
| |
| Раціональне розміщення виробництва та збалансований розвиток регіонів
| |
Рис. 9.1. Державна структурна політика
9.3. Основні напрями державної структурної політики:
- Розвиток виробництва у галузях, які забезпечують значну частину експорту.
- Зростання виробництва у галузях, які здатні замінити на внутрішньому ринку імпортну продукцію.
- Розвиток виробництва товарів, конкурентоспроможних ні світовому ринку.
- Підтримка виробництв, які запроваджують ресурсозберігаючі технології.
- Стимулювання виробництва у галузях, які здатні підвищити науково-технічний рівень та якість продукції.
- Розвиток конкуренції через реструктуризацію та диверсифікацію виробництва.
- Розвиток виробництва сировини, напівфабрикатів і комплектуючих для заміни імпортних.
- Скорочення виробництва у депресійних галузях.
Для досягнення цілій структурної політики застосовується стимулювання перетікання капіталу у пріоритетні галузі, захист і надання фінансової допомоги кризовим галузям, пом'якшення наслідків згортання виробництва у неперспективних галузях, розробка відповідних планових і програмних документів з актуальних проблем структурної перебудови, підтримка й контроль за їх виконанням.
