Сутність понять «демократія»

Становлення і розвиток національної господарської системи полягає у взаємодії інституціональних рівнів. В інституціональній системі наявні механізми координації базових економічних інститутів. Особлива увага приділяється таким інституціям, як демократія та свобода. Це загальні інституції сучасного громадянського суспільства, що визначають якісний рівень розвитку всіх його підсистем. Демократія та свобода у різних сферах суспільної життєдіяльності набувають конкретних рис та форм. Їх загальна сутність: вони пронизують сутність людей і суспільства у процесі його постійного розвитку.

Демократія - (грец. dеmоkгаtіа - народовладдя) - форма суспільної влади і держави, що ґрунтується на визнанні народу як джерела влади.

Головні принципи демократії як інституції громадянського суспільства:

- рівноправність усіх громадян, наділення їх соціальними, політичними, національними та іншими правами та свободами, що закріплюються в законі та традиціях,

- право на участь в управлінні державою і суспільством,

- підпорядкування меншості більшості.

Основа демократії національної економіки - економічна демократія - реальна можливість працівника реалізувати права власності (задеклароване і фактичне) на свою робочу силу, на частку власності (колективної і державної) у формі акцій та її реалізації через механізм привласнення економічного мінімуму дивідендів, право на частку приватної власності, на управління власністю; право на власний розсуд обирати сферу діяльності тощо.

Економічна демократія – теорія і практика втілення принципів демократії в економічні відносини, демократизація всього господарського механізму суспільства.

Історично економічна демократія – складова процесу демократизації на шляху до суспільства демократичного соціалізму. Економічна передумова розвитку економічної демократії - необхідність посилення мотивації праці та підвищення її продуктивності.

Концепція економічної демократії була започаткована у працях фабіанців Е.Бернштейна, австромарксиста К.Репера, теоретика соціал-демократичної партії Німеччини Ф.Нафталі - «господарча демократія». Після 1945 р. розроблялася в Німеччині, Австрії, в соціал-демократичних партіях Скандинавії. Нові форми економічної демократії з'явилися в Іспанії (Мондрагонська група кооперативів), США - американська програма ЕS0Р (Етріоуе Stoсk Owershsp Рlаn), СРСР - план робітничої акціонерної власності. Більшість з них задекларовані у законодавчій базі держави і визначаються базовиими елементами діяльності громадських організацій, закріплені у документах фірм та підприємств усіх форм власності.

Ідеї економічної демократії на мікрорівні розвиваються через безпосередню участь трудящих в управлінні підприємствами - приватними, колективними і державними, вільне підприємництво, реалізацію добросовісної конкуренції тощо,

На макрорівні національної економіки розвиток економічної демократії передбачає:

- наявність органів соціального партнерства або економічного самоуправління;

- залучення профспілок до співволодіння підприємством через збільшення частки участі (фондів) у прибутках підприємств;

- контроль виробничих рад за господарською діяльністю (зайнятість, соціальна політика, гуманізація праці).

Діяльність держави повинна бути спрямована на створення сприятливих умов для розвитку демократії національної економіки, тому за нею залишаються такі функції:

• забезпечення кредитів та інвестицій;

• розвиток системи навчання і перепідготовки кадрів;

• забезпечення доступу працівників до інформації на рівні підприємства, регіону, галузі тощо;

• визначення стратегії суспільного розвитку;

• розв'язання загальнонаціональних завдань;

• визначення пріоритетних напрямів в економіці тощо.