За засобами впливу: правові, економічні, адміністративні, пропагандистські

7.3. Економічні функції держави (functio – виконання, обов’язок)

Економічна функція набуває пріоритетного значення у порівнянні з політичною, соціальною та міжнародною функціями держави. Функції держави на рівні макроекономічного регулювання економіки:

1.Емісійна: забезпечення економіки засобами обігу (держава – монополіст). Реалізується ця функція через грошово-кредитну політику.

2. Формування правових засад функціонування економіки. Держава встановлює юридичні норми економічної діяльності, здійснює контроль за їх дотриманням і виконує роль арбітра у сфері господарських відносин.

3. Усунення вад ринкового саморегулювання: захист конкуренції, забезпечення виробництва суспільних благ, захист від негативних екстерналій, вирішення проблем неповноти ринків, формування інформаційної інфраструктури, стабілізаційна політика.

3.1. На підставі антимонопольного законодавства держава проводить політику, спрямовану на обмеження діяльності монополій, захист конкуренції.

3.2. Держава забезпечує виробництво чистих і змішаних суспільних товарів. Суспільним товарам властиві несуперництво у споживанні і загальнодоступність, цим вони відрізняються від приватних товарів. Відшкодування витрат на виробництво суспільних товарів здійснюється за рахунок податків.

3.3. Негативні й позитивні екстернальні ефекти (екстерналії) породжуються порушенням ринкового принципу «за все треба платити». Негативні екстерналії перекладаються суб'єктом економічних відносин на інших. Наприклад, забруднення довкілля окремими суб'єктами господарювання обумовлює додаткові витрати для інших суб'єктів та зниження екологічного, соціального та економічного добробуту населення, що проживає в даному ареалі. У разі позитивних екстерналій суб'єкт бере на себе частку чужих витрат. Наприклад, фінансова підтримка окремими підприємцями інфраструктурної мережі, створення загальної системи комфортності проживання тощо. Держава повинна стимулювати позитивні екстерналії і стримувати негативні шляхом чіткої регламентації прав і обов'язків економічних суб'єктів.

3.4. Координуючи дії потенційних виробників і споживачів, держава бере на себе функцію розв'язання проблеми неповноти ринків. Форми такої координації - макроекономічні плани, державні цільові комплексні програми.

3.5. Необхідність формування інформаційної інфраструктури ринку викликана тим, що недостатність інформації лімітує можливість ефективного використання ресурсів, зумовлює неоптимальну поведінку суб'єктів економічних відносин. Брак інформації негативно впливає на обґрунтування та реалізацію управлінських рішень.