Причини і цілі втручання держави в економіку

Державність – властивість державної влади національно-територіального утворення, що виражає реальну потенційну здатність втілювати і захищати суверенітет нації. Створення держави направлене на задоволення потреб нації використовувати політичну владу і її засоби для своєї консолідації, захисту, розвитку мови і культури, своїх інтересів. Роль держави в сучасному світі суттєво змінюється. Проблемою визначення ролі держави економісти-теоретики займаються вже більше трьох століть – з моменту виникнення наприкінці ХVІІ ст. індустріального суспільства, коли держава з "нічного сторожа" поступово перетворювалась на активного суб'єкта економічної діяльності.

Передумовою виникнення держави і однією з головних її функцій є регулювання господарських процесів у суспільстві. Проблеми державного регулювання економічними процесами відображені вже у «Кодексі Хаммурапі» (2000 р, до н. е.), «Ригведі» (1500-1000 р. дон. е.). Питання управління державою, в тому числі господарським життям займають центральне місце у творчості Конфуція (551-479 р. до н.е.). Зведення правил управління політичним і господарським життям держави міститься в «Артхашастрі» (IV ст. до н. є -III ст. н. е.). Питання раціональної організації господарського життя на рівні держави займають значне місце у творчості давньогрецьких філософів Ксенофонта, Аристотеля, Платона. Період існування Римської імперії ознаменований появою трактатів Катона, Варрона, Колумели, присвячених проблемам управління господарськими процесами: існування мільйонного міста в епоху античності могло бути забезпечено лише активним втручанням держави в процеси господарювання. Середні віки позначені майже повним контролем за господарськими процесами з боку феодальної частини суспільства. Засновником теорії ДРЕ вважається видатний англійський економіст Джон Мейнард Кейнс, що обґрунтував обє’ктивну необхідність, практичне значення та способи впливу держави на розвиток економіки (1936 р., «Теорія зайнятості, процента і грошей»). Розвиток капіталізму та альтернативної йому соціалістичної системи господарювання розмежував два принципово різних систем державного регулювання економіки - ринкової та командно-адміністративної. Командна та ринкова форми організації економіки - два протилежні способи організації соціально-економічного життя. В умовах формування ринкової економіки ринкове саморегулювання доповнюється механізмом державного макроекономічного регулювання. Держава повинна створити однакові стартові умови для розвитку суб'єктів господарювання різних форм власності. В економіці виникають ситуації, коли ринковий механізм не забезпечує оптимальне за Парето використання ресурсів, в цьому проявляються вади ринку: