Соціально орієнтована ринкова економіка

Стратегічною метою України за умов трансформації, спрямованої на поєднання механізмів ринкового саморегулювання та державного регулювання, є побудова соціально орієнтованої ринкової економіки. Цей напрям є вітчизняним трактуванням загальносвітової тенденції руху до постіндустріальної цивілізації, який має бути здійснений еволюційним, безконфронтаційним шляхом, і означає перехід від «людини для економіки» до «економіки для людини». Дерево стратегічних цілей в епоху реформування «поростає» гілками забезпечувальних цілей:

- ціль соціальної політики — формування громадянського суспільства;

- цілі політики у сфері виробництва — формування постіндустріального технічного й технологічного способу виробництва та відповідної структури економіки, створення сприятливого економічного середовища;

- цілі розвитку економічних відносин — становлення багатоукладної економіки; становлення ринкового господарства і системи ДРЕ; перехід до нового типу економічного зростання, орієнтованого на задоволення потреб населення;

- цілі формування соціальної структури і соціальних характеристик суспільства — становлення соціальної структури, яка базується на спільності професійних та інших інтересів; досягнення сучасних параметрів і характеристик рівня життя населення; формування так званого «середнього класу»; формування механізмів розв'язання соціальних суперечностей і т. д.;

- цілі формування системи демократії - комплекс напрямів, зокрема, становлення механізму боротьби з авторитаризмом, адмініструванням, бюрократизмом і корупцією;

- цілі щодо розвитку міжнародних економічних, політичних, культурних, гуманітарних зв'язків та ін.

З метою втілення стратегічних, тактичних і оперативних цілей має формуватися концепція соціально-економічного розвитку. Концепція (лат. сопсеptіо — сприйняття) — це система поглядів на певні явища, а також спосіб їх розуміння, інтерпретації. Розробка концепції - необхідна умова послідовної економічної політики. Вона розробляється на довго-, середньо- і короткострокову перспективу. Концепція ґрунтується на трьох основних елементах: аналізі стану економіки, аналізі цілей і виборі інструментів державного регулювання.

З аналізу стану економіки починається раціональна економічна політика. Він має базуватися на показниках динаміки, структури, ефективності, міжнародних порівняннях, охоплювати весь спектр проблем функціонування економіки. Змістовний аналіз — необхідна передумова прогнозування.

Метою аналізу цілей і пріоритетів є зіставлення стратегічних, тактичних і оперативних цілей із можливостями економіки. Результатом такого зіставлення є корегування цілей, які підлягатимуть реалізації через макроекономічні плани (програми) на довго-, середньо- і короткостроковий періоди.

Найважливішими засобами формування і реалізації стратегії соціально-економічного розвитку є прогнозування, макроекономічне планування та державне програмування.

Стратегію соціально-економічної політики України висвітлено у Посланні Президента України до Верховної Ради України (2002 р.) «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 роки».

Практична реалізація завдань довгострокової стратегії має забезпечити розвиток України як високорозвиненої, соціальної, демократичної правової держави, її інтегрування у світовий економічний процес як країни з конкурентоспроможною економікою, здатною вирішувати найскладніші завдання розвитку. Мета перетворень в економічній сфері - формування сильної держави, активізація її регулювальної функції, збереження і посилення ринкового вектора розвитку. Визначальними пріоритетами проголошено такі:

1. Створення передумов для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі. Вступ до Європейського Союзу (ЄС) розглядається як основне геополітичне завдання України.

2. Забезпечення сталого економічного зростання - подолати розрив в обсягах ВВП на душу населення між Україною та державами — членами ЄС.

3. Утвердження інноваційної моделі розвитку. Мета структурної перебудови - подолання сировинного вектора розвитку економіки, формування інвестиційного потенціалу, розвиток фінансової інфраструктури, активізацію науково-технічної та інноваційної політики, реструктуризацію державних підприємств і розвиток інтелектуального потенціалу суспільства.

4. Соціальна переорієнтація економічної політики. Головне завдання - забезпечення реалізації прав і свобод громадян, утвердження середнього класу — основи політичної стабільності та демократизації суспільства, обмеження диференціації доходів населення та подолання бідності.