Зміст ¾ форма

Нагадаємо ще раз сказане у Х розділі. Зміст твору — це життєві явища, відібрані, естетично осмислені й перетворені та емоційно оцінені митцем відповідності до його світогляду (іншими словами, це єдність теми та ідеї твору).

Форма твору — це сукупність способів і засобів вираження змісту, його внутрішня організація (тобто — жанр, композиція, сюжет, система образів, зображально-виражальні мовні засоби, віршування).

У нашому двоїстому світі аж ніяк не можна чітко розмежувати зміст і форму, знецінити одне заради іншого. Аби застерегти традиційне протиставлення цих частин твору, німецький філософ Геґель дав їм таке визначення: «Зміст є не що інше, як перехід форми у зміст, а форма є не що інше, як перехід змісту у форму».

2.Суспільне ¾ естетичне.

Ця опозиція безпосередньо виростає з першої. Поверхове розуміння мистецтва спричинює перетворення його на утилітарне[69] знаряддя суспільної діяльності (всьгого лише на засіб пропаганди й агітації). чи не найвиразніше виявилася ця тенденція у просвітницько-реалістичній, а особливо соцреалістичній естетиці (М.Чернишевський, Ф.Енгельс, В.Ленін, А.Луначарський, А.Хвиля, В.Коряк). З погляду матеріалістів, мистецтво безпосередньо віддзеркалює матеріальну, суспільно-економічну дійсність і від неї цілком залежить (внаслідок такого підходу творчість опинилася у лещатах спрощеного натуралізму, гіперкласовості, партійності). Надмірну соціологізацію, зосередження уваги на суспільно-політично актуальному змісті при недооцінці форми помічаємо у творах М.Кропивницького, О.Кониського, Олени Пчілки, Б.Грінченка, П.Грабовського, раннього І.Франка, практично всіх письменників-соцреалістів.

У відповідь на вульгарний соціологізм виникає протилежна крайність — концепція «мистецтво для мистецтва»,за якою мистецтво є зовсім не залежне від дійсності, нічим з нею не зв’язане, тут уже абсолютизується форма і знецінюється зміст. Настанова чистого мистецтва виявилася, зокрема, у деякій частині доробку М.Вороного, представників літературних груп «Молода муза» та «Українська хата», М.Семенка, сучасних українських авангардистів. Проілюструємо формалістичний протест супроти вульгарного соціологізму віршем учасника групи «Бу- Ба- Бу» Віктора Неборака [70]: