Передумови промислової революції. Роль промислового перевороту в розвитку продуктивних сил

Промисловий переворот – це загальноісторичний, закономірний про­цес становлення і розвитку капіталізму. У другій половині XVIII – ХІХ ст. через цей етап пройшли країни Західної та Східної Європи, США, Японії та ін. Передумовами промислового перевороту стали:

1) процеси первісного накопичення капіталу і буржуазні революції у Західній Європі, які "розчистили" шлях для успішного розвитку капіта­лістичної промисловості та товарно-грошових відносин;

2) формування армії вільнонайманих робітників, джерелом існування яких є продаж власної робочої сили;

3) підвищення попиту на промислову продукцію (ємність внутрішнього ринку);

4) політика протекціонізму у провідних країнах світу, яка сприяла розвитку промислового підприємництва;

5) технічний прогрес (табл. 8.1.).

Промисловий переворот – це перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який забезпечував впро­вадження у промислове виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі.

Промисловий переворот другої половини XVIII – ХІХ ст. характе­ризувався докорінними техніко-економічними, соціально-економічними та організаційно-економічними змінами. Техніко-економічні зміни включають перехід від ручного до машинного виробництва, від мануфактури до фаб­рики; формування інноваційної за своєю природою техніко-економічної бази капіталістичного суспільства, заснованої на системі машин. Соціально-економічні зміни пов’язані з формуванням капіталістичних виробничих відносин, нових соціальних сил – буржуазії і робітничого класу – та загост­рення суперечностей між ними. Організаційно-економічні зміни включають розвиток практики управління, ієрархічні системи керівництва виробничими підсистемами, початкові етапи планування, появу дисциплінарних кодексів, диференційованих систем заробітної плати, вдосконалення робочих методів, ревізії балансів і звітності. Машинне виробництво, руйнуючи всі форми дрібного виробництва, остаточно відривало робітників від землі, ліквідувало замкненість, патріархальність у відносинах між власниками капіталу і найманими робітниками. Перехід від ручної праці до машинної різко змінив структуру і кваліфікацію робітничих кадрів у промисловості: творча роль робітника на фабриці остаточно зводилася нанівець, однак виділилася верхівка кваліфікованих технічних кадрів і технічних керівників; зниження вимог до кваліфікації робітника дало можливість у широкому масштабі застосовувати жіночу і дитячу працю.

Промисловий переворот 60 – 70-рр. XVIII – ХІХ ст. зіграв вирішальну роль у подальшому розвитку продуктивних сил і мав як позитивні, так і нега­тивні наслідки (табл. 8.2)

Таблиця 8.2