Етапи економічного розвитку античної системи господарства Стародавньої Греції та Стародавнього Риму

Європейська цивілізація народилася на Середземномор’ї, де прохо­дили торговельні шляхи Схід – Захід. У її становленні та розвитку значну роль відіграла давньосхідна цивілізація.

В економічному відношенні античне суспільство було більш розвиненим. У країнах східної цивілізації рабів використовували у домашньому господарстві, а в античних країнах праця рабів застосовувалась у виробництві, було поширене боргове рабство.

Криза рабовласництва на Близькому Сході призвела до занепаду Вавилонського царства та Єгипту. Однак рабовласництво відроджується в країнах Середземномор’я, куди поступово перемістилися центри Стародавнього світу. Це виявилося в економічному піднесенні Греції та Риму.

У світовій історії розпочався новий період, відомий під умовною назвою "античний" (від лат. antiquus – давній). Хронологічно він охоплював першу половину І тис. до н. е. – першу половину І тис. н. е.

У період античності рабовласництво досягло повного розквіту. У краї­нах античного світу була знищена община, набуло поширення боргове рабство, використання рабської праці стало більш різнобічним і продуктивним. Рабство перетворилося на класичне.

Особливості розвитку економіки проявилися у землеробстві в особливій спеціалізації – "середземноморській тріаді", при якій одночасно вирощували в різних регіонах Стародавньої Греції три культури: злакові (ячмінь), виноград та оливи.

Соціальна структура в античному суспільстві була представлена вільними громадянами поліса та рабами, праця яких використовувалася в усіх сферах життєдіяльності. В VI ст. до н. е. реформи Солона знищили умови для внутрішнього рабства.

Розвиток державності в Стародавній Греції призвів до появи системи податків, бідні громадяни почали отримували дієти – грошове утримання. Заможні громадяни несли громадські повинності – літургії, які були джерелом фінансування святкових маніфестацій, театральних постановок, будівництва. Одним з різновидів літургій був податок для військових потреб, який повертався при вдалих військових діях. Таким збором була триєрархія, що забезпечувала потреби грецького судна – трієри. Вільні громадяни прямих податків не платили.

У V ст. до н. е. збільшилися доходи від справляння митних зборів та ринкових податків і податків на іноземців, які змушені були сплачу­вати подушні податки. Податкова система існувала й у Стародавньому Римі. Громадяни Риму мали податковий імунітет, який порушувався тільки у військовий час. У кінці III – початку IV ст. була проведена реформа, за якою при збереженні багатьох непрямих зборів основними податками стали поземельний податок і подушна подать, від податків звільнялися лише міські низи, чиновники та ветерани римської армії.