Види цивільно-правових строків

У цивільному праві існує багато різновидів строків. З метою їх ви­вчення і застосування використовуються різноманітні класифікації строків.

Строки поділяються на види за такими ознаками.

За джерелом їх встановлення - на законні, судові та строки, за­кріплені правочином.

Законні строки прямо передбачені законом, наприклад, строки набувальної давності (ст. 344 ЦК).

Судові строки - це строки, що визначаються судом, господар­ським або третейським судом. Так, згідно зі ст. 351 ЦПК за наявності обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення, за заявою державного виконавця або сторони суд у виняткових ви­падках може відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення, про що виносить ухвалу.

Статтею 121 ГПК таке ж право надане господарському суду, при цьому відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішен­ня на новий строк, який визначається судом, а розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтер­валом у часі. Строки виконання кожної частки визначаються судом¹.

Строки можуть бути також закріплені правочинами. Наприклад, згідно зі ст. 247 ЦК у довіреності визначається строк її дії. До цього виду строків належать, зокрема договірні строки, що визначаються сторонами договору, зокрема строк дії договору, строк виконання зо­бов'язань тощо.

За характером визначення - на визначені і невизначені.

Визначеними є строки, які підлягають точному обчисленню шля­хом вказівки на їх початок і закінчення, точну тривалість, посилання на будь-який момент або подію. Наприклад, до визначених належать строки позовної давності.

Невизначеними називаються строки, які встановлюються шляхом вказівки на будь-які приблизні критерії. Закон передбачає у таких ви­падках здійснити яку-небудь дію «своєчасно», «негайно», «без зво­лікання». Під невизначеністю строку мається на увазі ситуація, коли закон або правочин взагалі не встановлює строк, або коли він визна­чений моментом витребування. За таким зобов'язанням кредитор має право вимагати виконання, а боржник - здійснити виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний

¹ Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 12 вересня 1996 р. № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського про­цесуального кодексу України» // Бюлетень законодавства і юридичної практики. — 1998. -№3.- С 222.

294

строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негай­ного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'я­зання.

За можливістю бути зміненими за рішенням сторін - на імпера­тивні та диспозитивні.

Імперативні строки не підлягають зміні за згодою сторін. Напри­клад, строк збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем та членами його сім'ї становить шість місяців (ст. 71 ЖК). Імперативними є більшість строків встановлених спадковим, корпо­ративним та сімейним правом.

Диспозитивні строки можуть бути змінені за згодою сторін, на­приклад, строк поставки продукції, строк передачі речі.

За призначенням строки поділяються на строки виникнення ци­вільних прав (правостворюючі), строки здійснення цивтьних прав, виконання обов'язків, захисту цивільних прав.

Правостворюючими є строки, з настанням (закінченням) яких по­в'язане набуття нових цивільних прав. Так, згідно зі ст. 34 ЦК повну цивільну дієздатність має особа, якій виповнилось 18 років.

Строки здійснення цивільних нрав - це строки, протягом яких суб'єкт може реалізувати належне йому суб'єктивне право. Вони по­діляються на: строки існування цивільних прав та прекяюзивні (присічні).

До строків існування цивільних прав, зокрема, належать строки дії авторського права. Так, відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону «Про авторське право і суміжні права», за загальним правилом, авторське право діє про­тягом всього життя автора і 70 років після його смерті. Прекяюзивні (присічні) - строки для реалізації суб'єктивних прав та правомочностей, що входять до їх складу (наприклад, споживач протягом 14 днів, не ра­хуючи дня купівлі, має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого вш був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням (ст. 20 Закону «Про захист прав споживачів»).

За наслідками закінчення преклюзивні строки класифікуються на:

строки невиконання обов'язків, що призводять до припинення суб'єктивного права. Наприклад, кредитор спадкодавця має право про­тягом шести місяців, з дня коли він дізнався або міг дізнатися про від­криття спадщини, пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийня­ли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Непред'явленяя кредитором спадкодавця претензії до спадкоємців, які прийняли спад­щину, погашає його право вимоги;

строки невиконання обов'язків, що стають перешкодою для виникнення суб'єктивного права, наприклад, повідомлення про на­стання страхового випадку протягом певного часу за умовами дого­вору страхування;

строки нездійснення права, що тягнуть за собою припинення

цього права, наприклад, збереження жилого приміщення за тимчасо­во відсутнім наймачем;

строки, протягом яких право припиняється на певний час, а потім поновлюється, зокрема, уклавши авторський договір з орга­нізацією, автор обмежує на певний час свої можливості з використан­ня твору¹;

гарантійні строки — строки, в які продавець, виготовлювач (ви­конавець чи інша особа, яка надає послуги) гарантує, забезпечує при­датність товару (речі) чи послуги для використання за звичайним призначенням, а отримувач (користувач) має право вимагати безкош­товного усунення виявлених ним недоліків, заміни товару (послуги) або застосування інших встановлених законом чи договором наслід­ків. Такі строки передбачені цивільним законодавством, зокрема, для проданих речей, результатів підрядних робіт тощо. Іноді гарантія встановлюється не на календарний строк, а іншими способами, на­приклад, на кілометраж пробігу автомобіля.

На сезонні товари (одяг, хутрові вироби та ін.) гарантійний строк об­числюється з початку сезону, який встановлюється КМУ. При продажу товарів за зразками, поштовим замовленням, а також у разі, коли час укладення договору і час передачі товару споживачу не збігаються, га­рантійні строки обчислюються з дня доставки товару споживачу, а якщо товар потребує спеціальної установки (підключення або збирання), - з дня її виконання. Якщо день доставки, установки (підключення або зби­рання) товару, а також передачі нерухомого майна встановити немож­ливо, або якщо майно перебувало у споживача до укладення договору, гарантійні строки обчислюються з дня його укладення.

Гарантійний характер носять і деякі інші, передбачені законом ро­ки, наприклад, строк придатності для експлуатації товару та ін.

Для лікарських засобів, харчових продуктів, виробів побутової хімії, парфюмерно-косметичних та інших товарів, споживчі якості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна і навколишнього природного середовища, встанов­люється строк придатності, який зазначається на етикетках, упа­ковці або інших документах, що додаються до них при продажу, і вважається гарантійним строком². Продаж товарів, строк придатно­сті яких минув, забороняється³.

¹ Бабкин А., Молчанова Т. Виды пресекательных сроков в гражданском праве // Со­
ветская юстиция. - 1981. -№ 24. - С. 22-23.

² Так, згідно зі ст. 7 Закону «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої
сировини» забороняється реалізація і використання вітчизняних та ввезення в Україну
імпортних харчових продуктів без маркування державною мовою України, що містить
в доступній для сприймання споживачем формі інформацію про дату виготовлення та
строк придатності до споживання чи дату закінчення строку придатності до споживан­
ня // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 19. - Ст. 98.

³ Див., напр., ст. 21 Закону «Про лікарські засоби» // Відомості Верховної Ради
Україні. - 1996. - № 22. - Ст. 86.