Поновлення строків позовної давності. Наслідки спливу строків позовної давності

Поновлення строку позовної давності полягає в тому, що суд, гос­подарський або третейський суд, визнавши, що строк пропущено з по­важної причини, поновлює перебіг строку позовної давності шляхом винесення рішення про захист порушеного права. У зв'язку з цим пра­во на позов у науці розглядається у двох аспектах: процесуальному -як право особи, чиє суб'єктивне право порушено, на пред'явлення по­зовної заяви до суду, господарського або третейського суду про за­хист свого суб'єктивного права; матеріальному - як право особи на задоволення власних позовних вимог по захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК позовна давність застосовується су­дом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судо­вого рішення. Тобто, можна стверджувати, що право на позов у про­цесуальному аспекті не погашається закінченням строку позовної давності, оскільки позовна давність - це інститут матеріального, а не процесуального права. Навпаки, згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК сплив по­зовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові і тому право на позов у матеріальному аспекті, за загальним правилом, погашається закінченням строку по­зовної давності, якщо суд не визнає причини її пропуску поважними. Як вірно зазначив з цього приводу І. Б. Новицький, позовною давніс­тю погашається не право на пред'явлення позову, тобто звернення до суду, а право на позов у розумінні одержання судового захисту¹.