Комерційне представництво

Особливим різновидом добровільного представництва є комерцій­не представництво, підставою для виникнення якого може бути ци­вільно-правовий договір,укладений між підприємцем, який виступає особою, яку представляють і комерційним представником. Договір

комерційного представництва має бути укладений у письмовій формі, а його положення повинні визначати комплекс повноважень комерційного представника. Якщо договір не містить чіткого перелі­ку і змістовної визначеності повноважень комерційного представни­ка, їх обсяг визначається положеннями наданої йому довіреності.

Комерційний представник - це особа, яка постійно та са­мостійно виступає від імені підприємців при укладенні ними дого­ворів у сфері підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 243 ЦК). Пред­ставництво носитиме характер комерційного лише у випадках, коли комерційний представник займається вказаною діяльністю постійно та самостійно, і ця діяльність є однією із форм здійснення підприєм­ництва. Комерційними представниками можуть бути юридичні осо­би, створені у встановленому законом порядку, або фізичні особи-підприємці.

Комерційний представник має право одночасно представляти дві сторони у договорі, якщо на це є їх згода, а також, якщо така можли­вість передбачена законом. У випадках одночасного представництва різних сторін у договорі, комерційний представник має право вимага­ти виплати винагороди, розмір якої визначається положеннями дого­вору між ним та особою, яку він представляє. Крім виплати винагоро­ди комерційний представник має право на відшкодування понесених ним при виконанні доручення витрат або збитків.

Не допускається здійснення комерційним представником від імені особи, яку він представляє, правочинів, котрі так чи інакше стосую­ться його особисто. Комерційний представник зобов'язаний тримати в таємниці відомості, які стали йому відомі про такі правочини, не тільки на момент їх укладення і здійснення, а й після виконання дано­го йому доручення. Відносини комерційного представництва пов'я­зані з договорами доручення, комісії, агентськими та дилерськими правочинами. Однак особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені (агент, комісіонер), а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів (по­середник), не є представниками.

В окремих сферах підприємницької діяльності комерційному представництву можуть бути притаманні особливості, які визначаю­ться спеціальним законодавством (ч. 4 ст. 243 ЦК).