Спеціальна освіта осіб з порушеннями зору

Наука про виховання і навчання дітей з порушеннями зору - тиф­лопедагогіка. Залежно від ступеня порушення зору вони поділяються на сліпих і слабкозорих. В осіб з порушеннями зору виникають специ­фічні особливості діяльності, спілкування і психофізичного розвитку.

Втрата зору формує своєрідність емоційно-вольової сфери, харак­теру, тілесного досвіду, У людей, які не бачать виникають труднощі в грі, навчанні, оволодінні професійною діяльністю. Своєрідність поведі­нки сліпих позначається на розвитку в них негативних рис характеру: невпевненості, пасивності, схильності до самоізоляції, в інших випад­ках - підвищеній збудливості, дратівливості, що переходить в агресив­ність. Формування пізнавальних процесів відбувається нормально, але в інтелектуальній діяльності переважає розвиток абстрактного мис­лення.

В умовах спеціального навчання формуються адекватні прийоми і способи використання слухового, шкіряного, нюхового, вібраційного і інших аналізаторів, що становлять сенсорну основу розвитку психічних процесів.

Система компенсаторної перебудови на первинному етапі навчан­ня створює умови для правильного відображення навколишнього світу в наочно-дієвій формі, а у міру накопичення соціального і побутового досвіду - і в словесно логічній формі за допомогою систем аналізато­рів, що підлягають зберіганню в організмі сліпої дитини.

Великого значення в сприйнятті і пізнанні навколишньої дійсності у

сліпих і слабкозорих набуває дотик. Тактильне сприйняття забезпечує отримання комплексу різноманітних відчуттів і допомагає визначати форму, розміри, встановлювати пропорційні відносини.

Разом з дотиком у сліпих і слабкозорих в різних видах діяльності важливу роль відіграє слухове сприйняття і мовлення.

За допомогою звуків сліпі і слабкозорі можуть вільно визначати на­очні і просторові властивості навколишнього середовища. Високий рівень розвитку просторового слуху у осіб з порушеннями зору обумо­влений необхідністю орієнтуватися в умовах різноманітного звукового поля.

Успішність оволодіння різними видами діяльності залежить від ви­сокого рівня розвитку наочно-образних уявлень, просторового мислен­ня, просторового орієнтування. Для сліпого через порушення можли­вості сприймати і аналізувати простір завдяки зору, складно витриму­вати напрям, визначати своє місце в просторі, долати або обходити перешкоди.

Сліпота і слабкозорість мають і соціальні наслідки. Домашнє вихо­вання і навчання дитини при порушенні зору має свої особливості.

Школи для сліпих і слабкозорих є складовою частиною єдиної державної системи спеціальної освіти і функціонують на основі прин­ципів, властивих цій системі навчання і виховання.

Школи для сліпих і слабкозорих дітей повинні виконувати такі фун­кції: навчально-виховну, корекційно-розвивальну, санітарно-гігієнічну, лікувально-реабілітаційну, соціально-адаптаційну і профорієнтаційну. Для навчання і виховання дітей з порушеннями зору є розвинена ме­режа спеціальних шкіл. При деяких загальноосвітніх школах є класи охорони зору.

Школи для сліпих і слабкозорих (спеціальні (корекційні) школи III і IV видів) складаються з трьох ступенів: І ступінь - початкова школа, II ступінь - неповна середня школа, III ступінь - середня школа.

На І ступені виявляються індивідуальні можливості вихованців. Ко- рекційна спрямованість освітнього процесу здійснюється на уроках з загальноосвітніх предметів, а також на заняттях з соціально-побутового орієнтування, розвитку зорового і дотикового сприйняття, з просторового орієнтування, ритміки, лікувальної фізкультури, логопе­дії, з формування навичок спілкування. Це сприяє набуттю вихованця­ми специфічних умінь і навичок, прийомів самоконтролю і самопереві­рки, здійснюються заняття з елементарного соціально-побутового орі­єнтування. Заповнюються прогалини дошкільної освіти, розширюються знання про навколишній світ специфічними для даної категорії вихова­нців способами.

На II ступені загальної освіти проводиться робота з подальшого формування корекційно-компенсаторних навичок відповідно до віку

вихованців, продовжуються корекційні заняття, збільшується обсяг занять з розвитку навичок спілкування, соціально-побутового та прос­торового орієнтування, що сприяє їх соціальній реабілітації, адаптації і інтеграції в середовище зрячих.

На III ступені загальної освіти завершується навчання з загально­освітніх предметів (відповідно до навчальної програми), удосконалю­ються навички вихованців з орієнтування в просторі і створюються умови для свідомого і активного включення їх в життя суспільства.

Навчання вихованців з порушеннями зору здійснюється з широким використанням тифлоприборів і спеціального устаткування з ураху­ванням структури зорового дефекту, ступеня і характеру порушення зору. При цьому навчання незрячих базується на використанні дотико­вого і зорово-дотикового сприйняття. Основою навчання є система Брайля.

Використовується нестандартний дидактичний матеріал і особливі засоби наочності, що дозволяють розширити межі доступності навча­льної і іншої інформації.