Діти з порушеннями опорно-рухового апарату

Виділяють три групи таких дітей, у яких виконання довільних рухів неможливе або утруднене. До першої відносять дітей, що страждають залишковими проявами периферійних паралічів і парезів, ізольовани­ми дефектами стопи або кисті, легкими проявами сколіозу (викривлен­нями хребта). До другої групи відносять дітей, страждають різними ортопедичними захворюваннями, що викликані головним чином пер­винними ураженнями кістково-м'язової системи (при збереженні рухо­вих механізмів центральної і периферійної нервової системи), а також дітей, що страждають важкими формами сколіозу. Особливу групу складають діти з наслідками поліомієліту і церебральними паралічами, у яких порушення опорно-рухового апарату пов'язані з патологією роз­витку або ушкодженнями моторних механізмів ЦНС.

В основі дитячого церебрального паралічу (ДЦП) лежить раннє (як правило, внутрішньоутробне - до 50% випадків) ушкодження або не­дорозвинення мозку, унаслідок ендокринних, інфекційних і хронічних захворювань матері, інтоксикації, несумісності крові матері і плоду за резус-фактором, імунологічними характеристиками, що іноді виникає в результаті родової травми або асфіксії новонародженого, рідше - як наслідок енцефаліту. Спадковим захворюванням ДЦП, як правило, не є. Основний симптом ДЦП - рухові розлади, які можуть спостерігатися в одній кінцівці (монопарез або моноплегія), обох верхніх або нижніх кінцівках (верхній/нижній парапарез або параплегія), на одній половині тіла (геміпарез і геміплегия), у всіх 4-х кінцівках (тетрапарез або тетраплегія). Частим клінічним проявом ДЦП є слинотеча. В цілому, при ДЦП спостерігається синтез рухових, мовленнєвих, ментальних, емо­ційно-вольових дефектів.

Складність загального розвитку дітей з церебральним паралічем полягає в наявності виражених порушень скоординованої рухової ро­боти (асинергія).

Психічний розвиток дітей з ДЦП має типові особливості, які обумо­влені як органічним ураженням ЦНС, так і обмеженістю самостійного пересування і самообслуговування. По-перше, воно сповільнене, по-друге, характерна непропорційність в розвитку вищих психічних функ­цій, зокрема, мислення. При деяких формах захворювання є невідпо-

відність між задовільним загальним рівнем сформованості абстрактно-логічного мислення і недостатністю просторових уявлень, що надалі обумовлює специфічні труднощі в засвоєнні дитиною, наприклад, ра­хункових операцій. Часто мають місце порушення розумової працезда­тності. Рівень інтелектуального розвитку широко варіює - від нормаль­ного інтелекту (IQ близько 110) до різних за структурою і вираженістю форм олігофренії (до Ю=20). У більшості дітей з ДЦП спостерігається специфічна затримка психічного розвитку (70%). Норма спостерігаєть­ся в 10% випадків, розумова відсталість - в 20%.

Такі діти вразливі, мають емоційно-поведінкові і особистісні розла­ди. Існує сильна прихильність до батьків або людей, що їх замінюють.

Відхилення психічного розвитку в більшості випадків обумовлені недостатністю практичної діяльності (зокрема, ігрової) і соціокультур- ного досвіду дітей з ДЦП, а також неможливістю здійснювати в більшо­сті випадків продуктивну комунікацію з оточуючими людьми. Більше половини дітей мають дизартричні розлади мовлення.