Розміщення оптових підприємств

Розміщення оптових підприємств у ринкових умовах здійснюється їх влас­никами, виходячи із принципів економічної доцільності, концентрації і конкурентоспроможності.

Економічна доцільність організації оптового підприємства визначається як по­требами виробничого комплексу та товаропровідної системи конкретного регіону, так і наявністю стабільних перспектив успішної господарської діяльності для дано­го оптовика.

Принцип концентрації передбачає можливість охоплення зон діяльності дріб­ніших за масштабами локальних і регіональних підприємств зонами функціо­нування оптових формувань національного або міжрегіонального рівня.

3 попередніми принципами в сучасних умовах тісно пов'язаний принцип конкурентоспроможності, що передбачає врахування реальної конкурентної ситуації на оптово­му ринку в цілому, окремих товарних ринках і в регіонах.

На розміщення оптових підприємств безпосередньо впливає також низка таких факторів, як функціональний рівень оптового формування і зона його діяльності, типорозмір; номенклатура товарних груп основної спеціалізації, стан роздрібної торговельної мережі та обсяги її діяльності в зоні обслуговування, рівень розвитку транспортних шляхів сполучення в регіоні.

Великі оптові підприємства національного й міжрегіонального рівнів – вихідні й торговельно-закупівельні бази, які активно взаємодіють із виробничими і аграр­ними товаровиробниками, доцільно розміщувати при великих виробничих під­приємствах або у безпосередньому наближенні до транспортних шляхів сполучення (залізничних вузлів, автомобільних трас) безпосередньо в центрах концентрації ви­робництва.

Підприємства регіонального і локального рівнів мають на меті максимальне на­ближення до районів споживання, рівномірне розосередження по території міських поселень і сільських адміністративних районів. При цьому необхідно постійно до­тримуватися економічної доцільності і конкурентоспроможності, що передбачає уникнення нераціонального дублювання, скупчення оптових підприємств з аналогічним асор­тиментом, монопольного охоплення окремих сегментів товарного ринку обмеже­ною кількістю суб'єктів оптової торгівлі.

Оптимальні розміри оптового підприємства визначаються за допомогою техніко-економічних розрахунків потреби в загальній оперативній (корисній) площі (об'ємі) для проведення торговельно-технологічних операцій, а також допоміжних і адміністративних площ даного підприємства.

Розрахунок оперативної площі для зберігання товарів (S₀) проводиться по кож­ній товарній групі окремо з урахуванням потреби в одночасному зберіганні (P_z) і нормативу площі на зберігання 1 т (м³) даного товару (N_z)

(5.1)

Таким чином, загальну оперативну площу для зберігання товарів і-ї кількості товарних груп визначають як суму

(5.2)

Допоміжні площі оптового підприємства охоплюють площі проходів і проїздів у складах, площі для проведення технологічних операцій підсортування і комплекту­вання відпускних партій, а також площі експедицій. Площі адміністративних приміщень оптових баз і складів установлюються від­повідно до загальної чисельності працівників та норм площі для встановлення канцелярського обладнання, засобів оргтехніки і комп'ютерів.

Розрахунок оптимальних розмірів оптового підприємства має проводитися комплексно, виходячи з перспективних обсягів оптового обороту в розрізі товарного асортименту основної спеціалізації.

Проведені техніко-економічні розрахунки необхідно співвіднести з розрахунком такого важливого показника, як точки беззбитковості.

Точка беззбитковості (ТБ) — це обсяг оптового товарообігу, за якого валовий дохід оптовика вирівнюється за сумою з поточними витратами:

(5.3)

де ТБ – мінімальний обсяг оптового товарообігу підприємства, за якого воно дося­гає беззбитковості, тис. грн;

B_п – постійні витрати підприємства, тис. грн;

Р_вд – рівень валових доходів, %;

Р_{зм в} – рівень змінних витрат підприємства, %.

Розрахунок ТБ є особливо актуальним для новостворюваних оптових підпри­ємств, які щойно виходять на товарний ринок і для яких розрахунок цього показни­ка може проводитися за спрощеною формулою

(5.4)

де ВД — валовий дохід підприємства, тис. грн.

Разом з тим досягнення точки беззбитковості ще не дозволяє оптовому підпри­ємству отримувати певну норму прибутку. Натомість точка мінімальної рентабе­льності (TMP) уже свідчить про досягнення підприємством обсягу оптового обо­роту, за якого отримані валові доходи не тільки повністю покривають загальні (постійні і змінні) витрати, але й створюють такий розмір прибутку, який після по­даткових відрахувань є не нижчим від мінімального рівня рентабельності на аван­сований капітал.

Базовим пунктом відліку TMP є рівень ставки банку на вкладений капітал — своєрідне мірило доцільності здійснення будь-якої, а не тільки торговельної, госпо­дарської діяльності, адже отримання нижчого доходу від оптової торгівлі логічно спонукає власника капіталу просто розмістити його в банку й отримувати гаранто­вану норму доходу за банківською ставкою. Отже, значення чисельника у наведе­ній вище формулі ТБ має бути збільшене на певну суму мінімального прибутку (П_min), який можна розрахувати

(5.5)

де K — капітал, авансований у створення і діяльність оптового підприємства, тис. грн;

Р_р — мінімальний рівень рентабельності оптового підприємства, %;

C_n — ставка податку на прибуток, %.

Таким чином, розрахунок точки мінімальної рентабельності має вигляд

(5.6)

Від'ємна різниця між фактичним оптовим товарообігом оптового формування і розрахованою величиною TMP є вагомою підставою для перегляду його бізнесової стратегії (зміни профілю, спеціалізації, структури витрат тощо) для уникнення фінан­сового фіаско – банкрутства в умовах зростання конкуренції на оптовому ринку (Апопій, 2005).