Основні риси адміністративно-правового регулювання у сфері виконавчої влади

Апарат виконавчої влади забезпечує виконання завдань у сферах господарського, соціально-культурного, адміністративно-політичного будівництва й в інших галузях управлінської діяльності.

У процесі керування виникають організаційні зв'язки між учасниками цих відносин, багато хто з яких вимагають правового регулювання. Таке регулювання здійснюється за допомогою адміністративно-правових норм і в такий спосіб перетворює їх в адміністративно-правові відносини.

Адміністративно-правові відносини — це суспільні відносини в сфері державного керування, учасники яких виступають носіями прав і обов'язків, урегульованих нормами адміністративного права

Адміністративно-правові відносини є різновидом правових відносин, а тому характеризуються їхніми загальними ознаками. Складові частини адміністративно-правових відносин - суб'єкти, об'єкти і юридичні факти. Учасники адміністративно-правових відносин мають конкретні права й обов'язки і є суб'єктами правовідносин.

Виходячи з положень чинного законодавства України, до суб'єктів адміністративно-правових відносин зазвичай віднесяться: державні органи (органи законодавчої, виконавчої й судової влади, прокуратури, адміністрації державних підприємств і установ); структурні підрозділи органів держави, посадових осіб державних органів; власника (представника, менеджера, уповноваженого власника); об'єднання громадян, кооперативи, органи самоврядування, самодіяльні організації; громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства.

Передумовою вступу названих суб'єктів у конкретні адміністративно-правові відносини є наявність у них правоздатності й дієздатності.

Адміністративна правоздатність - це можливість суб'єкта адміністративних правовідносин мати права й нести юридичні обов'язки в сфері виконавчої влади. Державні органи, які здійснюють виконавчо-розпорядницьку діяльність, мають конкретні владні повноваження, які за своїм характером і обсягу залежать від компетенції даного органа. Адміністративна правоздатність державного органа (посадової особи) залежить від обсягу його компетенції.

Крім того, адміністративна правоздатність посадової особи визначається також його посадовими повноваженнями, які виражені в законі або інших правових актах. Адміністративну правоздатність мають державні підприємства й установи, а також об'єднання громадян, органи самоврядування, самодіяльні організації і їхні органи.

Адміністративна правоздатність державних органів, державних і недержавних організацій виникає, як правило, з моменту видання акту про їхнє заснування, а припиняється з їхнім припиненням (ліквідацією або реорганізацією). Адміністративна правоздатність громадян у сфері державного управління виникає з моменту народження й припиняється з їхньою смертю. Адміністративна правоздатність є основою адміністративної дієздатності.

Адміністративна дієздатність - це здатність своїми діями здобувати й реалізовувати права й обов'язки в сфері керування.

Особливість адміністративної правоздатності й дієздатності полягає в тому, що вони означають можливість бути суб'єктом адміністративно-правових відносин.

Об'єкт - це те, заради чого виникають правовідносин. Об'єктом адміністративно-правових відносин виступає поводження учасників управлінських відносин (дії, утримання від дій). Дії учасників управлінських відносин можуть здійснюватися заради різноманітних правових інтересів. Це можуть бути речі, матеріальні цінності, продукти духовної творчості, особисті нематеріальні блага, а саме: здоров'я, достоїнство людини, моральність, культурні і духовні цінності і ін. Так, якщо об'єктом правовідносин є поводження учасників (наприклад, передача державного майна від одного органа керування іншому), те предметом адміністративних правовідносин будуть об'єкти матеріального характеру, тобто майно, речі.

Підставою виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин є юридичні факти. Це дії й події.

Під діями розуміють факти, які виникають із волі людей. Вони можуть бути як правомірними, так і неправомірними.

Правомірні дії відповідають вимогам адміністративно-правових норм. До правомірних дій, які породжують адміністративно-правові відносини, відносяться управлінські акти - укази й розпорядження Президента України, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України і ін. Для державного управління найбільш характерні юридичні акти, які мають індивідуальний характер, оскільки вони породжують конкретні адміністративно-правові відносини безпосередньо (наприклад, Указом Президента України громадянин призначений Генеральним прокурором України, що безпосередньо породжує адміністративно-правові відносини між особою, призначеною на цю посаду, і іншими працівниками системи прокуратури України). Адміністративно-правові відносини виникають також у зв'язку з діями окремих громадян і посадових осіб, наприклад, у випадку зі зверненням громадянина зі скаргою на дії посадової особи. Крім того, юридичним фактом, що тягне виникнення адміністративно-правових відносин, може бути бездіяльність.

Неправомірні дії - це правопорушення, провини, які спричиняють застосування мер примусового впливу. До неправомірних дій ставляться правопорушення, у тому числі адміністративні й дисциплінарні, за які наступає відповідальність, наприклад, адміністративна відповідальність за відхилення від виконання законних вимог прокурора або невиконання розпорядження державного або іншого органа про працевлаштування. Здійснення правопорушення спричиняє виникнення певного кола відносин, пов'язаних із застосуванням норм матеріального й процесуального адміністративного права.

Події - це явища, які не залежать від волі людей, але спричиняють певні правові наслідки (наприклад, стихійні лиха - повені, землетрусу, пожежі, епідемії, епізоотії й т.п.).

Адміністративно-правові відносини характеризуються всіма ознаками правовий відносин, але, крім того, мають деякі особливості, які полягають у тому, що:

1) адміністративно-правові відносини складаються в сфері управління, тобто в повсякденній практичній реалізації завдань і функцій держави щодо здійснення керування господарським, соціально-культурним будівництвом, адміністративно-політичною сферою, іншою управлінською діяльністю;

2) у всіх відносинах однієї зі сторін обов'язково виступає орган виконавчої влади (державного управління) або громадська організація, наділена державно-владними повноваженнями;

3) адміністративно-правові відносини — це особливий зв'язок між їхніми учасниками, один з яких за даних обставин має право жадати від іншого такого поводження, що передбачено адміністративно-правовою нормою;

4) орган керування зобов'язаний реалізувати свої матеріально-правові й процесуальні права, тобто право є одночасно й обов'язком суб'єкта адміністративно-правових відносин;

5) адміністративно-правові відносини можуть виникнути з ініціативи якого-небудь суб'єкта адміністративного права, але згода іншої сторони не є обов'язковою умовою для їхнього виникнення;

6) порушення однієї зі сторін своїх обов'язків визначає її відповідальність не перед іншою стороною, а перед державою в особі його компетентних органів;

7) адміністративно-правові відносини, які виникають між органами виконавчої влади й інших суб'єктів адміністративного права, не завжди є відносинами, які здійснюються по методу влади й підпорядкування. Ці відносини можуть реалізовуватися на основі як влади й підпорядкування, так і рівності сторін, тобто кожна сторона зобов'язана виконувати конкретні вимоги правової норми. Тут завжди має місце такий зв'язок: правочин - обов'язок - правочин. Наявність взаємних прав і обов'язків характерно для досить широкого кола адміністративних правовідносин;

8) санкції, які застосовуються до сторін адміністративно-правових відносин за порушення ними своїх прав і обов'язків, - це, як правило, примусового заходу, адміністративної й дисциплінарної відповідальності, може наступити також матеріальна або кримінальна відповідальність;

9) суперечки, які виникають між сторонами адміністративно-правових відносин, вирішуються як в адміністративному, так і в судовому порядку.

У цілому адміністративно-правові відносини характеризуються двома найважливішими рисами: з одного боку — це форми соціальних відносин, оскільки в них обов'язково беруть участь люди або їхні об'єднання, а з іншого боку - це форми організаційних відносин, у процесі реалізації яких вирішуються завдання управлінської діяльності.