Питання для самоконтролю. Якими особистими якостями має володіти підприємець у сучасних умовах?

Угода – це комерційний (з метою одержання прибутку) обмін цінностями між партнерами або об’єднання їх зусиль для досягнення комерційної вигоди. Це дія, спрямована на встановлення, зміну або припинення правовідносин юридичних і фізичних осіб в області господарської діяльності.

Розрізняють однобічні угоди (заповіт, дарування, доручення) і взаємні угоди, в яких приймають участь двоє або більше осіб. Угодою називають таку домовленість між підприємцями, в основі якої лежить комерційний інтерес. Угоду варто відрізняти від простої передачі. Якщо Ви передаєте Вашому партнеру окремий товар, а він Вам замість - гроші або інший товар, то це угода. Коли Ви передаєте йому товар, але замість не одержуєте нічого, то це передача. Якщо Ви домовляєтеся зі своїм партнером про те, що Ви будете виробляти напівфабрикати, а він із цих напівфабрикатів буде випускати товари, то це - угода. Якщо Ви в кооперації з іншим партнером домовилися зробити товар на тих же умовах, але не продати його, а передати (безкоштовно) у дитячий будинок, то це - передача.

Угоди можуть бути вигідними та невигідними, більше вигідними й менш вигідними. Відзначимо, що угоди з одним і тим самим товаром можуть мати різний ефект (вчора угода з даним товаром принесла прибуток 1 тис. грн., а сьогодні - вже 2,5 тис. грн.). Від чого залежить комерційна результативність угоди? Звичайно, від умов, які закладаються в процес підготовки та здійснення угоди, тобто в яку економіко-правову форму втілюється підприємницька мета і засоби її досягнення. З цього приводу говорять про форми партнерських зв’язків (і форми угод як зовнішнє оформлення зв’язків). Форма партнерських зв’язків завжди пропонується одним із партнерів (ініціатором угоди) іншому. Таким чином, підприємець у своїй практичній діяльності або повинен запропонувати конкретну форму співробітництва, або дати відповідь партнеру на його пропозицію про обрану їм форму співробітництва. Але для того, щоб запропонувати чи відповісти на пропозицію, необхідно досить чітко уявляти собі все розмаїття партнерських зв’язків у підприємництві.

Основні напрями співробітництва партнерів

Перш ніж розглянути конкретні форми партнерських зв’язків у підприємництві, відзначимо, що все їх розмаїття групується за чотирма основними сферами підприємницької діяльності (напрямами підприємницького співробітництва):

- співробітництво у сфері виробництва;

- співробітництво у сфері товарообміну (товарообмінні зв’язки);

- торгівля;

- співробітництво в сфері фінансових відносин.

Угода вважається укладеною, коли на кожну зі сторін покладають певні права та обов’язки. Правові наслідки укладеної угоди (права та обов’язки кожної сторони) починаються відразу після підписання договору, за яким кожна зі сторін добровільно приймає на себе певні зобов’язання (поставити товар, оплатити поставку тощо). Невиконання або неналежне виконання цих зобов’язань викликає необхідність застосування до винної сторони штрафних санкцій на користь іншої сторони.

Зміст і форма договору залежать від конкретного напрямку співробітництва підприємців (наприклад, договір обміну товарами буде відрізнятися від договору про співробітництво у сфері виробництва). У цілому вибудовується такий логічний ланцюжок: спочатку підприємець-ініціатор визначає сферу співробітництва з можливим партнером, потім шукає конкретну форму співробітництва, а після цього пропонує укласти договір.

3. Форми співробітництва у сфері виробництва

У цьому розділі мова йтиме про ситуацію, коли підприємці, укладаючи між собою договір (здійснюючи операцію), не розраховують на миттєву комерційну вигоду. Суть всіх форм, що лежать в основі такого співробітництва, зводиться до бажання партнерів скоординувати свої економічні інтереси, реалізація яких в умовах кооперації може обіцяти комерційну вигоду. Більш того, такі відносини можуть будуватися тільки на довгостроковій основі. Отже, то при виборі партнера підприємець повинен проявляти особливу обережність. Із різноманіття форм співробітництва слід виокремити такі.

Спільне підприємництво

Ця форма позначає організацію спільного (або змішаного) підприємства. Спільним підприємством (СП) називається таке підприємство, статутний фонд якого створений на основі пайових внесків двома або більше засновниками, один із яких - іноземна фізична або юридична особа.

При плануванні створення СП підприємець виробляє план дій. У плані передбачається:

визначення профілю майбутнього СП;

пошук партнера, готового до співробітництва при створенні СП;

підписання протоколу намірів;

підготовка варіантів можливих шляхів одержання іноземним партнером своєї частки прибутку СП;

формування паю, внесеного при заснуванні СП;

одержання дозволу на право бути засновником СП (якщо є потреба у такому дозволі), призначення директора (особи, відповідального за організацію СП);

підготовка проектів документів для реєстрації СП;

підписання договору про створення СП;

державна реєстрація СП;

реалізація домовленостей при створенні СП на практиці.

Протокол про наміри - це документ, що підписується сторонами про напрямок і зміст майбутнього співробітництва, який не має правової чинності, а лише свідчить про бажання сторін продовжити контакти в майбутньому. Невиконання умов протоколу не викликає ніяких правових наслідків.

Пай засновника, внесений у статутний фонд СП, може включати:

залишкову вартість будинків, споруд, комунікацій, переданих СП;

кадастрову оцінку землі вартість земельної ділянки), переданої у користування СП;

грошову оцінку переданої СП технології, наукових розробок тощо (грошову оцінку інтелектуальної власності).

Кадастр - це реєстр, що містить відомості про оцінку та середню прибутковість об’єктів (землі, будинків, промислів), які використовуються для обчислення податків. У земельному кадастрі ділянки землі групуються залежно від якості, місця розташування і використання. Земельні кадастри складаються фінансовими органами та затверджуються місцевими органами влади.

Для багатьох підприємців певну складність представляє грошова оцінка інтелектуальної власності, тобто результатів розумової діяльності, здатних принести економічний ефект (наприклад, новий метод обробки сировини збільшить продуктивність праці та поліпшить якість товару, принесе сумарний грошовий ефект у розмірі 100 тис. грн.).

Відзначимо, що грошова оцінка інтелектуальної власності та ефект від неї - різні поняття. Грошова оцінка інтелектуальної власності - це її ціна. Для об’єктивного виявлення цього показника створюється експертна комісія (із представників різних сторін, а також з експертів у галузі інтелектуальної власності). Грошова оцінка проводиться з урахуванням витрат на розробку інтелектуальної власності; рідкості або унікальності предмета; ефекту, принесеного можливим використанням у виробництві інтелектуальної власності. Після цього сторони самостійно ухвалюють рішення щодо продажу (передачі) і купівлі інтелектуальної власності. Грошова оцінка такої власності може виступати як пай (частина паю) у статутному фонді СП (так само, як вартість будинків та інших матеріальних цінностей).

Виробнича кооперація

Виробничою кооперацією є така форма співробітництва, при якій кожен із партнерів виконує свою частку робіт у рамках єдиного виробничого процесу (циклу); дохід, одержуваний по закінченні виробничого циклу та реалізації товару, ділиться між партнерами у точній відповідності до внеску кожного партнера у загальний обсяг робіт. Розглянемо приклад єдиного виробничого процесу - виробництво меблів. У циклі задіяні два партнери, кожен із яких виконує свою частку робіт (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Єдиний виробничий цикл (виробництво меблів)

1 стадія - виробництво напівфабрикатів для меблів (партнер А).

2 стадія - виробництво меблів з отриманих напівфабрикатів (партнер Б).

3 стадія - реалізація готових меблів (партнер В).

Важливою складовою частиною цієї форми відносин є не продаж напівфабрикатів партнером А партнеру Б, а передача напівфабрикатів з метою їх подальшої обробки та доведення до повної готовності для споживання (реалізації). Розрахунки між партнерами здійснюються після реалізації партнером Б готового до споживання товару. Щоб уникнути непорозумінь сторони на початку домовляються про частку кожного партнера в загальному обсязі робіт, пов’язаних із виробництвом товару, що становить предмет договору. Помітимо, що ніхто не зможе точно визначити внесок кожної сторони в загальний обсяг робіт. Ці величини завжди договірні, проте передбачається, що в їх основі лежать об’єктивні фактори. Мінімально припустимий розмір частки кожного з партнерів визначається на основі підприємницьких розрахунків. За результатами такої домовленості грошовий ефект, одержуваний партнером Б після реалізації товару на ринку, ділиться між партнерами.

Так, Ви зі своїм партнером домовилися, що будете разом виробляти меблі (на умовах кооперації). При цьому Ваш обов’язок буде зводитися до обробки сировини та виробництва напівфабрикатів, а обов’язок Вашого партнера - виробництво меблів (тобто товару, готового до споживання) із Ваших напівфабрикатів. Ви також домовилися, що Ваша частка у загальних витратах і обсязі робіт - 40%, а частка партнера - 60%. Партнер, зробивши товар, продає його на ринку, а грошовий ефект, тобто отриману суму, він розділить у пропорції: 40% - Вам, 60% - собі.

Така система партнерських зв’язків відрізняється високою ефективністю, оскільки веде до збігу економічних інтересів партнерів. Обидва партнери розуміють, що 40 % або 60% від 20 тис. грн., більше 40 або 60% від 10 тис. грн. Тому партнери будуть діяти таким чином, щоб товари реалізовувалися по якомога більшій ціні, також в їх інтересах - піклуватися про якість та інші показники, важливі для ринку.

Лізинг

Лізинг - це особливий вид оренди, орендних відносин (найчастіше застосовується у випадках, коли об’єктом оренди виступає устаткування).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальним ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Використання лізингу має значні переваги. При організації виробництва (або при його перебудові) немає потреби в значних інвестиціях, якщо устаткування отримується на умовах лізингу. Більш того, при лізингу використовується товарна форма орендних платежів (поставки товару, що виробляється на орендованому устаткуванні). Це класичний лізинг. Існує сучасна форма лізингу, коли орендні платежі вносяться в грошовій (а не в товарній) формі. Така форма взаємин партнерів має іншу назву - фінансова оренда, або фінансовий лізинг.

Лізинг слід відрізняти від подібних, на перший погляд, форм фінансування. Лізинг припускає не тільки можливість використання позикових коштів, але й особливі майнові відносини. Таким чином, лізинг являє собою особливу форму майнових відносин, що передбачає не тільки передачу устаткування в тимчасове користування, але й можливість продажу устаткування користувачу після закінчення строку договору.

Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відзначимо, що по закінченню виплати (у формі орендних платежів) повної (залишкової) вартості орендованого устаткування право власності переходить від одного партнера до іншого (до того, хто орендував і сплачував орендні платежі). Ця обставина найчастіше і виступає як найбільш привабливий момент таких відносин.

Історичне коріння виникнення лізингу походить ще до середніх століть. Так, венеціанські купці вже у XI ст. використовували цю форму відносин, коли здавали в оренду морські якорі. Існує також думка про зародження такого роду відносин в часи давньої держави Шумер. Однак, тільки з 1877 р., коли телефонна компанія “Bell” започаткувала не продавати, а здавати в оренду свої телефонні апарати, поняття “лізинг” стало використовуватися в діловому світі.

Першою компанією, для якої лізинг став предметом основної діяльності, була “Юнайтед Стейтс лізинг корпорейшн”, створена у 1952 р. у Сан-Франциско. Сьогодні лізинг широко застосовується в усьому світі.

Види лізингу

Фінансовий лізинг - це така форма відносин, при яких лізингодавець отримує устаткування з для наступної його передачі користувачу (лізингоодержувачу). Вартість такого устаткування (плюс відсотки за наданий кредит) вертається лізингодавцю частинами у вигляді платежів лізингоодержувача.

Зворотний лізинг - різновид фінансового лізингу, коли власник устаткування продає його лізинговій компанії, з якої укладає угоду про лізинг цього устаткування, тобто виступає лізингоодержувачем. Ця форма збігається з іпотечною позикою. Причому продавець власності, що став її орендарем, одержує у своє розпорядження від покупця взаємно погоджену суму від угоди купівлі-продажу, а покупець виступає вже як орендодавець. Важливо, що фірма, яка володіла раніше цією власністю, ставши орендарем, продовжує користуватися своєю колишньою власністю на нових, специфічних умовах лізингу.

При зворотному лізингу орендна плата встановлюється за схемою: сума платежів має бути достатньою для повного відшкодування інвестору всієї суми, що була виплачена їм при покупці, а також забезпечувати середню норму прибутку на інвестований капітал.

У періоди загальноекономічного або галузевого зниження ділової активності, коли підприємство зазнає тимчасових труднощів з отримання норми прибутку на необхідному рівні (не нижче, ніж у конкурентів), операції в рамках зворотного лізингу допомагають зупинити падіння рентабельності та стабілізувати фінансові результати. Таким чином, зміцнюючи своє фінансове становище за рахунок додаткового залучення ліквідних коштів, підприємство підстраховується від непередбачених наслідків на випадок падіння курсу акцій.

Оперативний (сервісний) лізинг являє собою короткострокову оренду устаткування послідовно декількома лізингокористувачами. Комп’ютери, ксерокси, факси та інші види інформаційної й оргтехніки, а також літаки і автомобілі відносяться до основних видів устаткування, що є об’єктом оперативного лізингу.

Піонером активного впровадження оперативного лізингу в США вважається компанія IBM - провідна фірма на ринку комп’ютерної техніки та оргтехніки, а також корпорацію “Мак-Доннел Дуглас”, що спеціалізується в області виробництва літаків для цивільної авіації. Ці фірми лідирують у своїх галузях не тільки на американському, але й на світовому ринку.

У цілому, оперативний лізинг передбачає відносно широке коло партнерських відносин між орендодавцем і орендарем в області фінансування, а також обслуговування, ремонту, налагодження орендованого устаткування. Це перша особливість даного типу лізингу. Орендодавець, який бере на себе налагодження, ремонт техніки та професійне навчання фахівців замовника, забезпечує оптимальну ефективність використання устаткування. Видатки орендодавця на всі види сервісу включаються в платежі за лізинговою угодою.

Іншою важливою особливістю оперативного лізингу є те, що він не заснований на принципі повної амортизації, тобто відшкодування повної вартості устаткування. Лізингова угода охоплює в цьому випадку більш короткий період, чим строк амортизації устаткування. Орендодавець передбачає або пролонгацію строку лізингу (але вже на інших умовах), або продаж орендованого устаткування по залишковій вартості. При цьому не виключається можливість реалізації устаткування на сторону - третім особам. Перепродаж майна на вторинному ринку наприкінці терміну дії лізингового договору є зручним механізмом збільшення прибутку при належному технічному сервісі та знанні ринку обладнання.

Нарешті, відмітною характеристикою оперативного лізингу є включення в лізинговий контракт умови про право орендаря достроково припинити оренду і повернути устаткування. Це надзвичайно важлива умова для орендаря, тому що він страхується на випадок непередбаченого морального старіння техніки, а також може вчасно позбавляється від орендованого майна, якщо в ньому немає потреби.

Для орендодавця включення в договір умови про можливість дострокового припинення клієнтом оренди важливо, але неоднозначно. Надаючи клієнтам більш привабливі умови, орендодавець підвищує свою конкурентоспроможність, розширює ринок. Але одночасно зростають вимоги до освоєння передової технології й моделей устаткування до ретельної, науково обґрунтованої розробки програм фінансування як на короткостроковій, так і на довгостроковій основі.

Лізинг із повною виплатою - довгострокова форма взаємин партнерів, у результаті якої лізингоодержувач поступово виплачує повну вартість устаткування, переданого за лізингом, і суму додатково-прибуток лізінгодавця.

Лізинг із частковою виплатою – це форма договірних відносин, при якій лізінгодавець повертає собі тільки частину вартості обладнання та отримує прибуток за надані послуги. Необхідний розмір прибутку в такому випадку досягається шляхом укладання подібних договорів.

Ліведж-лізинг (ліверидж-лізинг) - форма відносин, при якій у якості лізінгодавця виступає об’єднання декількох компаній, фірм, установ. Використовується при реалізації великих проектів.

Лізинг із додатковими зобов’язаннями - форма договірних відносин, при якій лізінгодавець бере на себе додаткові зобов’язання (наприклад, технічне обслуговування, ремонт устаткування, страхування тощо).

Чистий лізинг - форма взаємин партнерів, при якій лізінгодавець тільки передає устаткування, а всі проблеми з його експлуатацією, лягають на лізінгоотримувача.

При укладанні контактів на оренду машин (обладнання) нерідко використовують інші форми угод:

рейтинг - оренда машин і устаткування на короткостроковий період;

хайринг - оренда машин і устаткування на середньостроковий період;

лізинг - довгострокова оренда машин і устаткування.

Умови лізингової угоди (договору лізингу)

При лізинговій формі відносин взаємодіють дві сторони: лізінгодавець і лізингоодержувач (або користувач), які укладають між собою договір особливого роду (договір про лізинг, лізинговий договір).

Основою лізингової угоди є головні етапи розроблювальної схеми підприємницьких дій. Логіка розробки такої схеми буде обов’язково містити наступні елементи (за умов оренди устаткування, що вже було у користуванні):

- Визначення повної вартості устаткування, яке представляє собою предмет лізингової угоди. Ця величина найчастіше є договірною величиною, так як важко з’ясувати точну вартість устаткування на момент його придбання (змінюються ціни, діють знижки). Припустимо, сторони зійшлися на тому, що повна вартість устаткування на момент придбання склала 100 грошових одиниць.

- Сторони визначають повний нормативний строк експлуатації переданого устаткування. Цей показник найчастіше є також договірною величиною та визначається на основі загальноприйнятого у практиці. У нашому випадку припустимо, що сторони визначили повний нормативний термін служби устаткування - 5 років.

- Після цього сторони визначають залишковий нормативний термін служби устаткування. Припустимо, сторони домовилися про те, що повний нормативний строк служби устаткування становить 5 років, але 3 роки воно вже функціонувало у лізінгодавця. Отже, залишковий нормативний строк його служби становить 2 роки (5-3).

- Тепер сторони мають можливість визначити залишкову нормативну вартість устаткування. Розрахунки здійснюються за формулою: повна вартість устаткування мінус накопичена амортизація. У нашому прикладі річна норма амортизаційних відрахувань становить 20 грошових одиниць (100:5), а за 3 роки роботи устаткування у лізінгодавця накопичений амортизаційний фонд склав 60 грошових одиниць (20×3). Отже, залишкова вартість устаткування складе 40 грошових одиниць (100-60).

Можна по-іншому визначити залишкову вартість - як суму амортизаційних відрахувань, що підлягають внесенню в амортизаційний фонд протягом залишкового нормативного терміну служби устаткування. Щорічна норма амортизаційних відрахувань - 20 грошових одиниць, залишковий нормативний термін служби встаткування - 2 роки (5-3). Отже, сумарні амортизаційні відрахування (вони дорівнюють залишковій вартості устаткування) складають 40 грошових одиниць. Таким чином, користувач (лізингоодержувач) має платити лізінгодавцю 40 грошових одиниць, і після цього може розраховувати на те, що устаткування перейде до його власності.

- Тепер сторони визначають ціну товару, що буде передаватися лізингоодержувачем лізінгодавцю як орендні платежі. Ціна товару визначається на основі практики - залежно від поточних цін на такий самий або аналогічний товар. Скажімо, сторони домовилися, що ціна товару становить 5 грошових одиниць.

- Таким чином, лізингоодержувач зобов’язаний поставити лізінгодавцю 8 товарних одиниць (40:5) як оплату за устаткування (виплата залишкової вартості устаткування).

- Сторони також домовляються, протягом якого строку ці 8 товарних одиниць повинні мають бути поставлені. Іншими словами, протягом якого строку буде діяти лізингова угода.

У нашому випадку можлива поставка усіх 8 товарних одиниць протягом року. Через рік при виконанні цієї умови устаткування перейде у власність лізінгоотримувача. Звичайно, можливі різні варіанти. Приміром, права власності можуть перейти від однієї сторони до іншої через рік, але лізингоодержувач зобов’язався постачати товар лізінгодавцю протягом двох чи трьох років. У такому випадку всі товари, що поставляються понад 8 товарних одиниць, оплачуються лизингодавцем на звичайних умовах.

Крім цих умов, сторони обов’язково повинні обговорити всі інші випадки, які можуть вплинути на взаємини сторін або на ефективність угоди. Стосовно приклада, в договір можуть бути внесені умови, що регулюють взаємини сторін із ряду приводів. У таких умовах зазначається, яка зі сторін і за чий рахунок здійснює:

транспортування устаткування від лізінгодавця до лізінгоотримувача;

установку обладнання;

навчання персоналу (якщо потрібно);

поставку запчастин;

поточний і капітальний ремонт.