Тема 5. Організаційно-методичні основи створення та функціонування інформаційних систем в обліку

План.

5.1. Принципи і послідовність створення інформаційної (автоматизованої) системи бухгалтерського обліку на підприємствах.

5.2. Концепція побудови інформаційної системи бухгалтерського обліку на основі програмного комплексу "1С: Підприємство 8.2".

5.3. Методика ведення обліку в середовищі системи "1С: Підприємство 8.2".

5.3.1. Режими роботи системи.

5.3.2. Реєстрація користувачів в системі.

5.3.3. Налаштування параметрів системи.

5.3.4. Інтерфейси системи.

5.3.5. План рахунків системи.

5.3.6. Довідники системи.

5.4. Сервісні механізми в системі "1С: Підприємство 8.2".

5.1. Принципи і послідовність створення інформаційної (автоматизованої) системи бухгалтерського обліку на підприємствах

У теорії та практиці створення інформаційних систем в бухгалтерському обліку виокремлюють три підходи: локальний, глобальний і системний.

Суть локального підходу полягає в тому, що інформаційні системи створюють послідовним нарощуванням задач. Проект щодо його повноти взагалі не розглядається, втрачається можливість науково обґрунтувати вибір і оцінити напрями розвитку інформаційної системи, комплекс технічних засобів, а також побудувати її модель.

Переваги: відносно швидка віддача, наочність задач, розроблення невеликими "замкнутими" групами, простота керування системи.

Недоліки: не можна забезпечити організацію комплексів задач, дублювання, постійну перебудову програм та організацію задач. Це дискредитує ідеї створення інформаційної системи.

За глобального підходу розробляють проект, а потім запроваджують його. Як правило, це приводить до морального старіння проекту ще до його впровадження.

Системний (комплексний) підхід до створення інформаційної системи - це комплексне вивчення економічного об'єкта як одного цілого з представленням його частин як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними.

При системному підході економічний об'єкт розглядають як сукупність взаємопов'язаних елементів однієї складної динамічної системи, що перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, пов'язаних процесами перетворення вхідної інформації в іншу вихідну інформацію.

Системний підхід охоплює такі принципи: кінцевої мети, єдності, взаємозв'язку, модульної побудови, ієрархії, розвитку, децентралізації, врахування невизначеності й випадковості в системі.

Характерні ознаки системного підходу: одночасне охоплення проектуванням великої кількості задач; типізація і стандартизація рішень; ключова роль баз даних; локальне впровадження; збільшення функціональних задач.

Із цього випливає, що згідно з нормативними документами під час створення інформаційних (автоматизованих) інформаційних систем бухгалтерського обліку потрібно керуватися принципами системності, розвитку, сумісності, стандартизації й ефективності.

Принцип системності. Потрібно встановити такі зв'язки між структурними елементами системи, які забезпечували б її сумісність і взаємодію з іншими системами. Тобто всі зв'язки, елементи, функції та проблеми управління й діяльності системи оподаткування мають розглядатися як єдине ціле.

Принцип розвитку (відкритості). Автоматизована інформаційна система повинна створюватися з урахуванням можливості поповнення і оновлення її функцій та складу без порушення функціонування АІС.

Принцип стандартизації. Під час створення систем має бути раціонально застосовано типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм тощо. Система і її елементи потребують стандартизації для того, щоб можна було уніфікувати прийоми, методи, інструкції, що керують роботою персоналу.

Принцип ефективності. Досягнення раціонального співвідношення між витратами на створення інформаційної системи та кінцевим результатом.

У процесі створення інформаційних систем бухгалтерського обліку виникають вимоги, продиктовані додатковими принципами, а саме: принцип безпеки даних; принцип надійності системи; принцип продуктивності; принцип пристосування.

Принцип безпеки даних. Інформація має бути захищеною від несанкціонованого доступу, будь-яке порушення в системі має бути виявленим.

Принцип надійності. Програмне й апаратне забезпечення має бути високонадійним. Інформація має бути точною, доступною і надаватися без затримок.

Принцип продуктивності. Жорсткі вимоги до термінів оброб­лення інформації, оперативне надання інформації.

Принцип пристосування. Наявні інформаційні системи мають бути придатними для модифікації і розширення, навіть за умови повної модифікації системи інформація має бути збереженою.

Зауважимо, що перераховані вимоги до інформаційної системи бухгалтерського обліку є загальними. У процесі створення системи завжди існують індивідуальні вимоги до її проектування.

Створення інформаційної системи бухгалтерського обліку на підприємствах складається з трьох основних етапів: 1) вивчення особливостей господарської діяльності підприємства; 2) проектування системи і узгодження проекту; 3) впровадження та удосконалення системи.

Етапами проектування інформаційної системи є:

- • формулювання і аналіз вимог до системи;

- • концептуальне проектування;

- • проектування реалізації;

- • фізичне проектування.

Основною метою першого етапу є фіксація вимог до процесів обробки даних в системі з боку її користувачів. Аналіз вимог дозволяє погоджувати інформаційні потреби користувачів і забезпечити єдине розуміння змісту бази даних.

Концептуальне проектування дозволяє створити структуру бази даних, незалежну від конфігурації обчислювальної системи, СУБД і системного програмного забезпечення (названі компоненти вибираються після етапу концептуального проектування).

Проектування реалізації інформаційної системи припускає проектування структури бази даних стосовно вибраної СУБД і проектування структури основних прикладних програм.

На етапі фізичного проектування інформаційної системи відбувається визначення параметрів бази даних, пов'язаних із зберіганням даних в пам'яті комп'ютера, процедурами доступу до даних, а також відбувається налагодження прикладних програм. З цієї миті можливо заповнення бази даних реальними даними (актуалізація) і функціонування системи в робочому режимі.

Період експлуатації можна охарактеризувати як процес стабільного функціонування інформаційної системи, що не вимагає зміни раніше прийнятих проектних рішень. Період експлуатації звичайно через деякі періоди часу переривається стадіями модернізації системи.

Під модернізацією розуміють процес коректування проектних рішень щодо окремих компонентів інформаційної системи.

Період створення і використання інформаційної системи, починаючи з моменту виникнення необхідності в даній автоматизованій системі (технології) і закінчуючи моментом її повного виходу з вживання у користувачів називають життєвим циклом інформаційної системи бухгалтерського обліку.

Життєвий цикл інформаційної системи дозволяє виділити чотири основні стадії - передпроектну, проектну, впровадження і функціонування. Кожна стадія проектування ділиться на етапи.

Перша стадія включає два етапи: збір матеріалів для проектування та їх аналіз, формування документації. На першому етапі формуються вимоги, вивчається об'єкт проектування, розробляється і вибирається варіант концепції системи. На другому етапі забезпечується створення і затвердження техніко-економічного обґрунтування і технічного завдання щодо проектування системи.

Друга стадія також включає два етапи. Перший передбачає пошук найбільш раціональних проектних рішень по всіх аспектах розробки, створення і опису всіх компонентів системи. Результатом цього етапу є технічний проект. На другому етапі здійснюється розробка і доведення програм, коректування структур баз даних, створення документації на постачання, установку технічних засобів і інструкцій щодо їх експлуатації, підготовка для кожного користувача інструкції. Результатом етапу є робоче проектування.

Третя стадія складається з трьох етапів. Перший етап забезпечує підготовку до впровадження, тобто установку і введення в експлуатацію технічних засобів, завантаження баз даних і дослідну експлуатацію програм, навчання персоналу. На другому етапі проводяться дослідні випробування всіх компонентів системи перед передачею в промислову експлуатацію, а також навчання персоналу. Третій етап передбачає здачу в промислову експлуатацію та оформлення актів приймання-здавання робіт.

Четверта стадія називається стадією промислової експлуатації і передбачає повсякденне функціонування і супровід програмних засобів і всього проекту, оперативне обслуговування і адміністрування баз даних.

На кожному етапі життєвого циклу інформаційної системи формується певний набір документів і технічних рішень, при цьому для кожного етапу підсумковими є документи і рішення, одержані на попередньому етапі. Етап завершується перевіркою запропонованих рішень і документів на їх відповідність сформульованим вимогам і початковим умовам.

Під час проектування автоматизована інформаційна система розглядається в п'яти взаємозв'язаних аспектах:

технічному - як апаратно-комунікаційний комплекс, що має конкретну конфігурацію для обробки і передачі інформації;

програмно-математи чному – як набір статистичних, математичних, інфологічних, алгоритмічних та інших машинно-орієнтованих моделей, а також комп'ютерних програм, що їх реалізовують;

методичному – як сукупність засобів реалізації функцій управління по відношенню до економічного об'єкта - компанії, об'єднання, регіонального господарства;

організаційному – як опис документообігу і регламенту діяльності апарату управління;

післяопераційному – як сукупність технологічних, логічних і арифметичних операцій, що реалізовуються в автоматичному режимі.

5.2. Концепція побудови інформаційної системи бухгалтерського обліку на основі програмного комплексу "1С: Підприємство 8.2"

Потужні програмні засоби у вигляді баз даних, інформаційно-пошукових систем дозволяють не лише підвищувати продуктивність праці обліковця, а й у процесі роботи змінювати звичну форму подання інформації та її зміст, отримувати інформацію зі значно ширшого діапазону джерел, ніж це передбачено у звичайних інформаційних системах.

Поява комп'ютерної техніки суттєво вплинула на технологію ведення бухгалтерського обліку на всіх його етапах, що потребує нового осмислення таких понять, як "форма обліку" та "регістр", які визначають техніку (технологію) ведення обліку.

Комп’ютерна форма ведення бухгалтерського обліку передбачає:

– накопичення і багаторазове використання облікових даних;

– необмежені можливості щодо побудови аналітичного обліку;

– автоматичне отримання інформації про відхилення від встановлених норм, нормативів, завдань тощо;

– одержання звітних показників у режимі діалогу «людина-комп’ютер»;

– автоматичне формування всіх облікових регістрів і форм звітності на основі даних, відображених у системі рахунків;

– використання конкретної комп’ютерної програми;

– забезпечення збереженості, виявлення та недопущення несанкціонованого доступу до облікових даних, які зберігаються на носіях інформації.

В процесі комп’ютерної обробки даних відбувається інтеграція обробки різних видів первинної економічної інформації (облікової (єдиної), планової, нормативної, технологічної, виробничої, оперативно-технічної бази та ін.), яка використовується окремими ланками управління. Це призводить до створення єдиної інформаційної бази (результат інтегрування обробки), дані з якої потім можуть багаторазово використовуватися всіма службами та підрозділами підприємства для потреб управління, а також контролюючими органами для виконання їх контрольних функцій.

При традиційному паперовому веденні обліку регістри є певними стандартами, які приймаються в тій чи інший системі обліку для представлення інформації з метою раціоналізації техніки записів при здійсненні обліку. Обліковий регістр є матеріальним засобом, який відображає інформацію, згруповану на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

У комп'ютерних системах обліку регістри вже не можуть виконувати роль матеріальних носіїв інформації, як при традиційному обліку. Роль регістрів може виконувати база даних і засоби управління нею – банк даних. Інформація в базі даних зберігається не тільки на рахунках бухгалтерського обліку, а й у хронологічному порядку надходження даних бухгалтерських записів та й у вигляді архіву копій первинних документів. Можливості мультимедійного відображення інформації дозволяють виводити на друк не тільки облікові регістри регламентованої форми, а й одержувати різні аналітичні таблиці, звіти, графіки, діаграми, схеми, в тому числі й у трьохмірному зображенні.

Програмний комплекс "1С: Підприємство 8.2", прикладне рішення " Бухгалтерія для України " забезпечує автоматизацію бухгалтерського і податкового обліку (включно підготовку обов'язкової (регламентованої) звітності) в організаціях, які здійснюють будь-які види комерційної діяльності: оптову і роздрібну торгівлю, комісійну торгівлю (включно субкомісію), надання послуг, виробництво тощо. З допомогою прикладного рішення можна вести бухгалтерський і податковий облік господарської діяльності в декількох організаціях. Це можна здійснювати в загальній інформаційні базі, а можна облік для кожної організації можна вести в окремій інформаційній базі.

Ведення обох видів обліку (бухгалтерського і податкового) забезпечується на одних і тих же облікових механізмах. Уніфікація облікових механізмів дозволяє забезпечити потужні можливості формування стандартних звітів. Також уніфікація регістрів накопичення, бухгалтерії, розрахунків дозволяє наблизити систему до користувачів і задовольнити більшу частину їх інформаційних потреб.

В системі " 1С: Підприємство 8.2 " виділяють такі категорії:

база даних - розробляється за власним форматом, або під управлінням відомих СУБД);

конфігурація - являє собою налаштування бази даних у вигляді таблиць інформаційної бази, опису логіки поведінки об’єктів тощо;

платформа – програмний комплекс, який надає можливість працювати з базою даних.

Головною особливістю системи " 1С: Підприємство 8.2 " є її конфігурованість, тобто можливість достатньо легко змінювати конфігурацію системи, а, саме, додавати нові, змінювати існуючі об’єкти/таблиці бази даних, визначати логіку їх поведінки.

Система " 1С: Підприємство 8.2" відноситься до класу предметно-орієнтованих систем, тобто в даному програмному комплексі підтримується поняття "об’єкт". Множина об’єктів, які використовуються для опису предметної області, йменуються метаданими.

Об'єкт в системі характеризується набором властивостей, має методи зміни внутрішнього стану, реагує на певні події в системі. Виділяють об’єкти конфігурації системи (вони не мають методів, внутрішніх станів), об’єкти бази даних і системи.

Всі об’єкти конфігурації поділяють на такі групи:

загальні – група допоміжних об’єктів конфігурації, за допомогою яких створюється конфігурація, механізми взаємодії користувачів з обліковими даними;

прикладні об’єкти;

підпорядковані об’єкти.

До прикладних об’єктів відносять:

- константи – об’єкти, які зберігають постійну та умовно-постійну інформацію. До них можна віднести назву організації, юридичну адресу, прізвища відповідальних осіб тощо;

- довідники – списки однотипних елементів даних, як правило, нормативно-довідкових. Зазвичай довідниками є списки матеріалів, товарів, організацій, валют, співробітників тощо;

- документи – слугують для введення інформації про операції, які здійснюються в системі;

- журнали документів – слугують для відображення списків документів різних видів;

- перерахування – списки значень, які задаються на етапі конфігурування. Це може бути список видів номенклатури, операцій того чи іншого документів, одиниць виміру тощо;

- звіти – засоби отримання вихідної інформації;

- обробки – використовуються для виконання різних дій над інформаційною базою;

- план рахунків – сукупність синтетичних рахунків;

- плани видів характеристик – призначені для опису множини однотипних об’єктів аналітичного обліку;

- плани видів розрахунку – призначені для опису множини однотипних об’єктів механізмів розрахунку;

- регістри відомостей – слугують для збереження інформації, яка групована за певним значенням і накопичується протягом певного часу. Ця інформація зберігається в регістрі у вигляді записів. На запис не можна робити посилання з інформаційної бази. В регістрі може бути лише один запис з певною комбінацією вимірів та періодом. Регістри відомостей, інформація в яких розгорнута в часі, називають періодичними. Регістрами відомостей є список відповідальних осіб організацій, відомості про внески у фонди, відомості про групи основних засобів в податковому обліку тощо;

- регістри розрахунків – слугують для накопичення інформації у розрізі вимірів з можливістю отримання залишків або оборотів числових величин (або залишків та оборотів);

- регістри бухгалтерії – використовуються для відображення в бухгалтерському обліку інформації про господарські операції. Регістр бухгалтерії може не мати вимірів, реквізитів, але обов’язково в ньому має бути хоча би один ресурс;

- бізнес-процеси – використовуються для реалізації "процесного" принципу роботи. Вони призначені для об'єднання окремих операцій в ланцюги взаємопов’язаних дій, які приводять до досягнення конкретної цілі. Всі можливі стани бізнес-процесу і переходи між ними представляються за допомогою карти маршруту бізнес-процесу;

- задачі – разом з бізнес-процесами реалізують процесний принцип. Дозволяють вести облік завдань по виконавцях і слугують відображенням процесу просування бізнес-процесів по точках маршруту.

До підпорядкованих об’єктів належать:

- реквізити – додаткова інформація про об’єкт;

- табличні частини – набори додаткової інформації про об’єкт, представленої у вигляді таблиць;

- реквізити табличних частин – склад табличної частини об’єкта, доступні тільки в межах табличної частини об’єкта;

- форми – використовуються для введення, перегляду і редагування інформації;

- команди – використовуються для реалізації будь-яких дій, які може здійснювати об’єкт;

- макети – призначені для формування друкованих форм об’єкта;

- графи – графи журнали документів;

- виміри – для регістрів це об’єкти конфігурації, в розрізі яких накопичуються дані в регістрі;

- ресурси – дані, які накопичуються в регістрі.

До складу програмного комплексу "1С: Підприємство 8.2", прикладне рішення "Бухгалтерія для України" включено План рахунків бухгалтерського обліку.

План рахунків є частиною облікової політики організації. Склад рахунків, організація аналітичного, валютного, кількісного обліку на рахунках відповідають вимогам чинного законодавства з питань ведення бухгалтерського обліку та відображення даних в звітності. За необхідністю користувачі можуть самостійно створювати додаткові субрахунки і розрізи аналітики.

Налаштування аналітичного обліку – це встановлення видів субконто, які задаються в якості властивостей рахунків. По кожному рахунку може паралельно вестись аналітичний облік з використанням до трьох видів субконто.

Під субконто розуміють множину однотипних об’єктів аналітичного обліку. В якості виду субконто можуть встановлюватись довідники, види документів та інші об’єкти. Прикладне рішення "Бухгалтерія для України" містить список видів субконто, однак користувачі можуть додати до нього нові види.

Податковий облік ведеться на базі бухгалтерського плану рахунків і сімейства регістрів накопичення.

Два види обліку – бухгалтерський і податковий – базуються в системі "1С: Підприємство 8.2" на єдиному документообігу та єдиній нормативно-довідниковій системі. Вся нормативно-довідникова інформація в рамках інформаційної бази зберігається в системі довідників і регістрів відомостей.

Довідники – це спеціальні засоби, що забезпечують ведення списків однотипних облікових об’єктів та зберігання параметрів, що характеризують ці об’єкти. Всі об’єкти (елементи) довідника мають свій унікальний код, який дозволяє програмі їх ідентифікувати, незалежно від значень інших параметрів, у тому числі й назви. Назва і структура конкретного довідника визначається при його створенні в конфігураторі.

Будь-який довідник може використовуватись самостійно або бути підпорядкований іншому довіднику. Також в межах одного довідника різні елементи можуть бути об’єднані в групи. За основний критерій групування потрібно взяти певну ознаку, за якою треба здійснювати аналіз облікової інформації (отримувати звіти). Групи елементів, в свою чергу, можна поділити на підгрупи. Звідси виникає багаторівневість довідників.

Над елементами та групами елементів у довіднику можна виконувати дії сортування, копіювання, перейменування, переміщення з однієї групи до іншої, редагування значень реквізитів тощо.

Документ – одна з основних категорій системи " 1С: Підприємство 8.2 ". За допомогою документів організується введення в систему первинної інформації про господарські операції, які виконуються.

Більшість документів, які використовуються при роботі з системою „ 1С:Предприятие 8.2”, є електронними аналогами паперових документів, що використовуються на підприємстві. Тому інструменти системи орієнтовані на роботу з документами, які складаються якби з двох частин: заголовку документу (шапки) та табличної частини. Заголовок, як правило, містить реквізити, які є загальними для всього документу. Реквізити можуть розташовуватися не тільки у верхній частині, тому реквізитом заголовку вважається будь-який реквізит, значення якого використовується в документі тільки один раз.

Таблична частина документу за структурою аналогічна довіднику і містить послідовність однотипних рядків, в яких відображається інформаційне наповнення документу.

Фактом прийняття даних документа до обліку є проведення документу.

Операції використовують для відображення даних про господарську діяльність у бухгалтерському обліку. Кожна з операцій може містити одне або декілька бухгалтерських проведень, їх можна вводити вручну або автоматично.

Система " 1С: Предприятие 8.2 " має спеціальний механізм коректних проводок, який призначений для контролювання правильності заповнення операцій з погляду методології ведення бухгалтерського обліку. Механізм коректних проводок дає змогу користувачу самостійно визначити список допустимих проводок і надалі застосовувати його для контролювання операцій, які вводять. Заповнювати список коректних проводок повинна особа, відповідальна за методологію ведення обліку на підприємстві, а проводки можуть вводити й інші співробітники, дії яких перевірятиме програма.

В системі "1С: Підприємство 8.2" допускається безпосереднє введення окремих проводок. Для групового введення проводок можна використовувати типові операції.

Типову операцію доцільно створювати лише для операцій, що часто повторюються і які не підтримує конфігурація. Як правило список типових операцій порожній. До списку можна добавляти групи типових операцій, подібних за змістом або окремі типові операції.

Шаблон типової операції містить:

правила заповнення реквізитів операції: дати, номера, суми і змісту;

правила заповнення додаткових реквізитів операцій, якщо такі передбачені в формі операції;

список проводок;

правила заповнення реквізитів проводок – відповідних рахунків, суми, субконто, кількості, валюти і суми у валюті;

формули обчислення сум проводок.

Для перегляду введених операцій і роботи з ними призначений журнал операцій.

Журнал операцій призначений для роботи зі списком операцій, тому має низку особливостей. Головна особливість та, що він ніби розділений на два вікна. В одному з них відображено список операцій із зазначенням номера, назви документа, дати, суми, автора операції (хто зі співробітників виконав) та її стислого змісту. Друге вікно містить список проведень, що належить операції, на якій розміщений курсор. Вікно зі списком проведень має такий самий вигляд, як і вікно журналу проведень, і містить ті ж реквізити проведень.

Журнал проводок є засобом перегляду бухгалтерських проводок, які представлені у вигляді списку. Проводки в журналі завжди виводяться в хронологічній послідовності. Всередині дати проводки впорядковані за часом операції, в межах операції – за номером проводки. Об’єм проводок, які виводяться для перегляду в журналі, можна обмежити двома способами:

інтервалом видимості;

умовою відбору.

Для оперативного і регулярного аудиту і аналізу діяльності підприємства в системі передбачено набір оперативно-технічних звітів, за допомогою якого можна відслідковувати стан засобів підприємства в будь-який моменту часу. В програмі реалізовано можливість роботи як з регламентованими, так і зі стандартними звітами.

Стандартні звіти розраховані переважно на внутрішнє використання на підприємствах. Стандартні звіти являють собою цілісну систему, яка дозволяє формувати одні звіти на підставі інших, деталізуючи дані звіту. Стандартні звіти можуть застосовуватись для отримання як узагальненої, так і детальної інформації по будь-яких ділянках обліку.

Для кожного виду обліку (бухгалтерського або податкового) передбачені набори стандартних звітів. Вихідна інформація для формування звітів вибирається з відповідних журналів проводок. Для бухгалтерського обліку в системі " 1С: Підприємство 8.2" передбачено наступний набір стандартних звітів:

"Оборотно-сальдова відомість (по рахунку)";

"Шахова відомість";

"Обороти рахунку";

"Аналіз рахунку";

"Картка рахунку";

"Аналіз субконто";

"Обороти між субконто";

"Картка субконто";

"Зведені проводки";

"Звіт по проводках";

"Головна книга";

"Діаграма".

Для роботи зі звітами використовується пункт меню системи " Звіти", при чому на екран видається діалогова форма налагодження параметру звіту. В ній потрібно ввести значення параметрів, що визначають склад даних, які входять до звіту (період, за який видаватимуться дані бухгалтерського обліку, шляхом введення початкової та кінцевої дати, інші параметри, (наприклад, тип валюти).

До складу системи "1С: Підприємство 8.2" входить набір регламентованих звітів. Регламентованими називають такі звіти, форми і порядок представлення яких встановлюється різними законодавчими органами. До них відносять:

форми фінансової звітності;

звітність у позабюджетні соціальні фонди;

податкові декларації і розрахунки;

форми статистики;

різні довідки.

До основних можливостей регламентованої звітності можна віднести:

настройка складу звіту;

заповнення показників звітності вручну і автоматично за даними інформаційної бази;

редагування автоматично заповнених показників;

розшифрування заповнених показників;

вивід в друкованій формі;

вивантаження в електронному вигляді;

збереження архіву звітності.

Вся звітність одразу ж випускається з підтримкою вивантаження в електронному вигляді, при цьому:

Використовується затверджений формат звітності (базується на форматі XML);

При вивантаженні одразу ж відбувається перевірка на відповідність нормативній XML-схемі.

Зберігання форм регламентованих звітів здійснюється у вигляді ієрархічного списку: всі звіти організовані в групи за видами звітності (фінансова, податкова, у фонди тощо), а всередині кожної групи – за окремими формами звітності (податковими деклараціями).

5.3. Методика ведення обліку в середовищі системи "1С: Підприємство 8.2"