![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
1.Гемодинамічні системи – представлені такими показниками
- серцевий викид (СВ)
+ периферичний опір (ПО)
Рівень АТ визначається рівнянням Паузейля як добуток
АТ = СВ*ПО, тобто він прямо пропорційний серцевому викиду (кількості
крові, що викидається серцем за 1хв.) і периферичному опору.
У здорової людини ці дві величини перебувають в оберненій залежності.
Якщо серцевий викид (СВ) збільшується, то периферичний опір (ПО)
зменшується і навпаки.
2.Системи контролю, які підтримують АТ на стабільному рівні це
- баро- і хеморецепторні апарати дуги аорти і синокаротидної зони,
- система ренін – ангіотензин ІІ - артеріоли,
- ангіотензин ІІ - альдостерон.
Перші дві реагують на гострі зміни АТ, третя забезпечує тривалу корекцію АТ.
Підвищення АТ - гіпертензія –
1.Якщо АТ періодично досягає величин 140/90 –159/94мм рт.ст. або постійно
перебуває в цьому діапазоні - цей стан вважають пограничною (межовою)
гіпертензією
2.Якщо АТ досягає 160/95мм рт.ст. або перевищує ці показники – це розцінюється
як Стабільна (закріплена) гіпертензія
Артеріальна гіпертензія - це стійке і тривале підвищення АТ.
Її поділяють на:
а) первинну - гіпертонічна хвороба,
б) вторинну - як симптоми багатьох захворювань:
- гломерулонефрит,
- полікістоз нирок,
- атеросклеротичний стеноз ниркової артерії та інші.
Зниження – гіпотензія – якщо рівень артеріального тиску опускається до 99/59мм
рт.ст.
Гіпотензія - стабільне зниження АТ. У астеніків це конституційна
особливість
Патологічна артеріальна гіпотензія поділяється на гостру і хронічну.
Хронічна. поділяється на:
а) первинну - нейроциркуляторну дистонію гіпотензивного типу і
б) вторинну(симптоматичну), яка супроводжує захворювання:
- серця,
- легень,
- печінки,
- мозку,
- ендокринних залоз
- крові.
Лекція 5
Тема: ПОРУШЕННЯ ТРАВЛЕННЯ
Етіологія порушення травлення
Розлади травлення у порожнині рота, шлунку і кишечнику можуть викликати такі чинники:
1.Огріхи в харчуванні - недоброякісна їжа, надлишок або недостатня кількість
її, незбалансоване харчування, порушення режиму вживання їжі.
2.Патогенні мікроби, гельмінти і найпростіші.
3.Променева енергія.
4.Отруйні речовини.
5. Алкоголь і нікотин.
6. Психічні травми, стреси.
7. Ендокринні і вікові порушення.
Розлади травлення в ротовій порожнині.
Порушення травлення в порожнині рота найчастіше пов`язане з розладами:
- жування і
- функції слинних залоз.
Недостатність жування може бути наслідком:
- порушення іннервації жувальної мускулатури (неврит трійчастого нерва),
- травми щелепи,
- захворювання зубів (карієс, пульпіт, пародонтоз).
Карієс зуба - патологічний процес, який проявляється демінералізацією і
прогресуючою деструкцією твердих тканин зуба з утворенням дефекту у
вигляді порожнини.
Причина карієсу полягає в накопиченні мікробів типу стрептокока,
стафілокока, лактобактерій у зубному нальоті. При цьому виникає
бактеріальне бродіння вуглеводів з утворенням органічних кислот, зокрема
молочної. Вони пошкоджують емаль і відкривають бактеріям доступ у
дентинові канальці. Бактерії поглинають кальцій із дентину і розм`якшують
його, що спричиняють руйнування твердих тканин зуба.
Розрізняють:
а) стадію плями,
б) поверхневий,
в)середній і
г) глибокий карієс.
Проникнення інфекції в пульпу через розширені дентинові канальці або
безпосередньо через вузьку стрічку розм`якшеного дентину дна каріозної
порожнини і при пенетрацї її спричиняє запалення - пульпіт.
За локалізацією розрізняють:
- коронковий,
- тотальний і
- кореневий пульпіти,
За перебігом розрізняють:
- гострий,
- хронічний із загостренням.
Ускладненням пульпіту є періодонтит - запалення з подальшою деструкцією
періодонта і кісткової тканини зубних перетинок, формування ясенної і
пародонтальної кишень.
Пародонтоз є незапальним захворюванням первинно-дистрофічного характеру з
хронічним перебігом.
Причина його невідома.
Захворювання проявляється ретракцією ясен з оголенням шийки, а в кінцевій
фазі – і кореня зуба без гінгівіту і парадонтиту.
Недостатність травлення в ротовій порожнині, пов ’ язане з патологією слинних залоз.
Гіперсалівація -збільшення виділення слини (5-14 л за добу. Норма - 2 л).
Вона спостерігається при:
- запальних процесах в ротовій порожнині,
- задишці,
- отруєннях,
- у вагітних та істеричних осіб.
Надходження в шлунок великої кількості слини спричиняє зсув кислотності в
лужний бік, що порушує процеси травлення і призводить до загноювання його
вмісту.
Гіпосалівація зумовлена органічним пошкодженням слинних залоз, а саме:
а) сіалоаденітом
б) склерозом,
в) утрудненням відтоку через утворення каменів у протоках.
При гіпосалівації:
- утруднюється жування і ковтання,
- висихає слизова,
- утворюються тріщини,
- активується мікрофлора, що призводить до стоматиту.
Стоматит - запалення слизової оболонки м`яких тканин порожнини рота.
Може бути самостійним захворюванням або проявом і ускладненням
соматичних захворювань.
Форми стоматиту:
1.Травматичний.
2.інфекційний
3.інтоксикаційний
4.алергічний
5. при патології ССС, травного каналу (ревматичній хворобі, порушення
обміну, дерматозах)
За характером запалення він буває:
а)катаральний,
б) катарально-виразковий,
в) гангренозний з утворенням везикул, пухирів, вогнищ пара- і
гіперкератозу.
Ангіна
Ангіна(тонзиліт) – інфекційне захворювання з вираженими запальними
змінами лімфоїдної тканини глотки і піднебінних
мигдаликів.
Етіологія: викликається
стрептококами,
стафілококами,
аденовірусами;
переважно це аутоінфекція, спровокована загальним або місцевим
переохолодженням; важлива роль належить сенсибілізації організму.
Ангіна частіше зустрічається у дітей і у дорослих до 40 років.
Перебігає гостро і хронічно.
Гостра ангіна за характером запального процесу поділяють на:
а) катаральну
б) фібринозну
в) гнійну
г) лакунарну
д) фолікулярну
є) некротичну
ж) гангренозну
При катаральній ангіні слизова мигдаликів і дужок піднебіння:
- різко повнокровна,
- синюшна,
- набрякла,
- вкрита серозно-слизовим (катаральним) ексудатом.
Фібринозна ангіна – зустрічається при дифтерії і проявляється при дифтерійному
запаленні; слизова оболонка мигдаликів вкривається біло-жовтою
плівкою яку важко зняти.
Гнійна ангіна – збільшення розмірів мигдаликів у зв’язку з їх набряком і
нейтрофільною інфільтрацією; за характером гнійного запалення цей вид
ангіни поділяють на:
а) флегмонозну
б) абсцедуючу.
Лакунарна ангіна – характеризується скупченням у глибині лакун серозного,
слизового або гнійного ексудату, його видно на поверхні набряклих
мигдаликів у вигляді жовтих плівок, які легко знімаються.
Фолікулярна ангіна – мигдалики великі, гіперемовані, фолікули значно збільшені з
центральним гнійним розплавленням.
Некротична і гангренозна ангіна – зустрічається у хворих на скарлатину і лейкози
(при некротичній ангіні визначають поверхневий або глибокий некроз
слизової мигдаликів із крововиливами, вона може переходити в
гангренозну, для якої характерно розпад тканини).
Хронічна ангіна розвивається в результаті чисельних рецидивів гострої.
Для неї характерні:
- гіперплазія і склероз лімфоїдної тканини мигдаликів та їх капсул,
- розширення лакун,
- іноді поверхневі виразки.
Ускладнення:
1. паратонзилярний або заглотковий абсцес;
2. флегмона клітковини зіва;
3. тромбофлебіт;
4. сепсис;
5. ревматизм;
6. гломерулонефрит.
Дата публикования: 2015-11-01; Прочитано: 214 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!