Повне голодування,

При повному голодуванні організм живе за рахунок внутрішніх резервів.

Тривалість повного голодування з водою становить для людини 60-70 днів.

Вона залежить від внутрішніх і зовнішніх умов.

Внутрішні умови -

а) стать - в жінок, як правило, обмінні процеси нижчі, тому вони легше переносять

голодування.

б) вік - вікове зниження інтенсивності обміну зумовлює вищу витривалість людей

похилого віку до голодування, порівняно з дітьми і дорослими.

в) об’єм жирових, білкових і вітамінних запасів,

г) рівень основного обміну - основний обмін великою мірою залежить від ендокринної

системи.

Гіперфункція щитовидної залози, статевих залоз, передньої долі гіпофіза прискорює

Загибель голодуючого організму.

Тривалість голодування зменшується також при фізичних і психічних навантаженнях.

Із зовнішніх факторів на тривалості голодування позначаються ті, від яких залежить тепловіддача.

Вкорочують тривалість життя голодуючих:

а) низька температура повітря,

б) висока вологість,

в) швидкий рух повітря.

При голодуванні відбувається глибока перебудова обмінних процесів.

За обміном речовин виділяють три періоди голодування:

1) Період неекономного витрачання енергії - триває в людини 2-4 дні. Він характеризується:

а) короткочасним підвищенням і подальшим зниженням основного обміну на 10-

20 %.

б) організм отримує енергію переважно з вуглеводів, тому дихальний коефіцієнт

наближається до 1,0.

в) запаси глікогену в печінці різко зменшуються, рівень глюкози в крові

знижується.

2) Період максимального пристосування - найдовший, він триває приблизно два місяці.

На початку цього періоду:

а) практично повністю вичерпуються запаси глікогену,

б) організм отримує енергію за рахунок переважного окислення жирів, що

свідчить низький дихальний коефіцієнт (0,7).

в) ще більше знижується основний обмін, залишається негативним азотистий

баланс. Виділення азоту знижується з 2-4 г до 7-4г за добу і підтримується на

цьому рівні тривалий час, тобто встановлюється так званий мінімум як прояв

економного витрачання білків.

3) Період тканинного розпаду і дезорганізації обміну речовин - триває 3-5 днів,

а) розпадаються структурні білки життєво важливих органів. вони

використовуються як джерело енергії, тому дихальний коефіцієнт дорівнює

0,8.

б)характерна дезорієнтація обміну речовин. В основі її лежить дефіцит ферментних

систем, оскільки організм не спроможний повністю відновити зруйновані в

процесі метаболізму ферменти.

Маса голодуючого організму неухильно зменшується:

а) значна втрата маси в першому періоді пояснюється неекономним витрачанням

глікогену і виділенням екскрементів.

б) протягом другого періоду втрата маси стабілізується на рівні 0,5-1 % щодобово.

в) у третьому періоді знову настає швидке зменшення маси внаслідок розпаду

структурних білків.

Не всі органи втрачають масу однаково. У цьому відношенні їх ділять на три групи:

1) ті, що втрачають масу швидше, ніж зменшується загальна маса тіла (сальник, підшкірна і навколо ниркова жирова клітковина, печінка, селезінка);

2) ті, що втрачають масу повільніше (серце, мозок);

3) ті, що займають проміжне становище. Найбільше втрачають масу органи, в яких депоновані жири і глікоген, життєво важливі органи.

Повне голодування не призводить до незворотних змін.

Відгодовування можливе в усіх періодах. Найважче це вдається в кінці голодування. Їжу треба дозувати дрібними порціями і додавати шлунковий сік або препарати з ферментативною активністю.

За умови низької секреторної здатності травних залоз і в’ялої перистальтики спожита їжа не повністю розщеплюється і застоюється в травному каналі. Можлива інтоксикація продуктами її розпаду. Із цієї причини часто вдаються до парентерального годування. Розчинні харчові речовини вводять у кров і м’язи.

Повне голодування без води триває не більше тижня. Організм користується ендогенною водою, яка утворюється при окисленні жирів, білків та вуглеводів.

Смерть настає в результаті отруєння продуктами метаболізму.